Складні речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

а)

Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга.

в)

Я занедужав і, як усі хворі, прислухався до найменшого шереху за вікном моєї кімнати.

б)

Все зникло, наче в казці: місто, поле, гори, гай!

г)

Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися дощ.

а)

Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти.

в)

Пахне сіно лугове, і зав’язь в чистих росах зріє.

б)

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель.

г)

Дніпро неспокійно шумить і реве.

а)

Він змовчав, нікому не виказав тоді своїх почуттів.

в)

Будуть роси вигравать на листочках, на рослинах; сонце блиски розливать буде в крапельках-перлинах.

б)

Узимку (тополя) білітиме від інею, восени видзвонюватиме золотим листям, навесні світитиметься пташиними піснями. 

г)

Уранці всі поспішають, бо часу обмаль.

а)

Він повчав себе, що мріяти — це дурниця.

в)

І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт.

б)

Навчений гірким досвідом, він на дві години раніше з'явився на іспит призначеного дня.

г)

Тече вода в синє море, та не витікає.

Соломія не знала, як і коли це сталося,— втома і шум комишу приспали її.

Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона, властиве, прийшла.

Остап подавсь на розвідки і скоро вернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла й ясна.

Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знову мчали вперед, добуваючи останні сили

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя (Я. Ваш). 

Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М. Рильський). 

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський). 

За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги (П. Грабовський).