Складні речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

одна головна й одна підрядна частина

частини речення поєднані в одне змістове ціле лише за допомогою інтонації

частини з рівноправними, незалежними одна від одної частинами

одна головна й дві або більше підрядних частин 

(що …), ( …), ( …),   [  ], (що…).

(якщо …), ( …), ( …),   [  ], (що…).

(якщо …), ( …), ( …),   (  ), (що…).

 [ якщо …], ( …), ( …),   (  ), (що…).

[ коли ], (що…), (що…), (що …). 

[   ], (що…), (що…), (що …). 

(…), (що…), (що…), (що …). 

(…), (що…), (що…), [   ]. 

Якщо в людини немає думок якщо вона говорить те чого не розуміє або не знає то й мовлення в неї плутане беззмістовне.

Хоч козацька держава існувала довго однак вона мала вирішальний вплив на розвиток національної свідомості.

Якщо пошукаєш у книгах мудрості то знайдеш велику користь для душі своєї.

Гори наче линуть у небо чистим легким візерунком.

неоднорідною підрядністю

послідовною підрядністю

однорідною підрядністю

Там, де Ятрань круто в′ється, де холодная вода, там дівчина воду брала, чорнобрива, молода.

Я тут живу на добрій цій землі, де йдуть дощі і дозріває колос, де білим цвітом облітають дні і став піснями мій жіночий голос.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати про справжнє літо.

Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває.

Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету; шуліка, розпластавши крила, висів непорушно в синім небі.

Тільки скажу одне: хочеться, так хочеться мені вчитись.

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх 

Дихає вітер, линуть пахощі.

Вірю розум темне зло поборе.

У древніх слов'ян під страхом смертної кари заборонялося полювати на білих лебедів наші пращури обожнювали їх як сонце вітер вогонь.

Зелений яр сьогодні незвичайний хисткий туман хитається на дні.

Не русалонька блукає то дівчинонька ходить.

Настало літо настали жнива.

Раніше встанеш більше діла зробиш.

Закон життя один вірно служити своїй державі.

Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Не кидай іскри в солому і сама згорить, і село запалить.(Народна творчість)

Поет казав: усмішка робить обличчя гарної людини іще кращим, у добрих людей - добрий сміх.(Н. Бічуя)

У гаю, гаю вітру немає місяць високо, зіроньки сяють.

(Т. Шевченко)

Тільки скажу одне - хочеться, так хочеться мені вчитись.

(М. Стельмах)

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. (В. Симоненко).

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися (Остап Вишня)

Ні, не від часу тьмяніють дати, і ржавіє голос душа і перо, час - тільки те, що можна віддати людям на щастя і на добро.(Д.Павличко)

Аж ось труснуло сніжком, і земля нагадала аркуш паперу, на якім дитина випробовувала зелені, руді й сірі фарби.(М. Коцюбинський)

Така там була температура, і так мене парою проймало і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровішим. ( Ю. Яновський)

Вже не такими жаданими стають вечори, і не так трепетно сяють зорі, не так бентежно тривожиться в тиші прочахле серце. (М. Стельмах)

Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце примірило німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.