Синтаксис і пунктуація

 Запам’ятай: прагнути треба не до успіху, а до того, щоб твоє життя мало сенс (А. Ейнштейн).

 Я знав: вперед пливти колись було нелегко й Магеллану (Д. Луценко).

Ти знай, що я з орбіти не зійду. Ти знай, що я морями не змілію! (Є. Гуцало)

Книжки пояснюють людям, як зробити життя кращим, як зробити людей чеснішими, добрішими (М. де Монтень).

 Погрудний пам’ятник Г. Сковороді у виконанні скульптора Кавалерідзе було встановлено в селі Чорнухи на Полтавщині, де народився письменник і філософ; цю роботу можна розглядати як крок відомого майстра скульптури до появи київського пам’ятника видатному філософу (Д. Степовик.)

 Перші кондитерські мануфактури з’явилися у Львові в XVIII столітті, згодом вони переросли в невеликі кондитерські підприємства — цукерні (За І. Косткою).

 Шевченко написав картину «Селянська родина», коли він ще навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, але це цілком зрілий твір, проникнутий любов’ю до простого народу (Д. Степовик).

 Не язики полум’я палахкотять — танцюють у темному небі різнокольорові смуги північного сяйва (За А. Давидовим).

Однорідними членами речення

Другорядними членами речення

Порівняльним зворотом

Звертанням, вставним словом (словосполученням, реченням)

Відокремленим членом речення

 у складносурядному реченні прості речення синтаксично рівноправні

 у складносурядному реченні ставиться тире, якщо друга частина речення виражає висновок, наслідок чи різку зміну подій

 у складносурядному реченні між простими реченнями завжди ставиться кома

 у складносурядному реченні вживаються сполучники як, щоб, коли, де та інші

 але, а, та, чи … чи, і, й 

через те що, бо, тому що

зате, як, наче, ніби, хто

й, проте, а, бо, тому

Мати з Нимидорою порались у хаті, готували вечерю (І. Нечуй-Левицький).

Тепер Катерина Білокур її (бджолу) побачила, і рука її завмерла… (В. Яворівський).

У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим (Т. Шевченко).

Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось сміятися до смерті! (Леся Українка).

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).

Он красуються в траві ромашки, а там синіють запізнілі дзвіночки, а он горять пелюстки гвоздики (А. Шиян).

Подвір'я аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький)

Бігла стежка в далеч і губилась, а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні (В. Симоненко).

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, в гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко). 

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя (В. Стус).

А вдень знов у хаті повно люду і Марія перелякана й голодна у запічку (У. Самчук).

Якщо замість розваг ти вибереш навчання,

то в майбутньому втілиш у життя будь-яку мрію.

Зусилля заради навчання —

тимчасовість,а мука незнання — вічна.

Соловей славний піснями,

а людина — своїми знаннями.