Складнопідрядне речення

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю

людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Хто ж не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія,

любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки.

На Україні вірили, що поле після битви навесні вкривається маками.

Мабуть, ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити

в узорах красу рідної природи свої переживання та відчуття.

Навесні 1904 року Соломія Крушельницька блискуче виступила при тріумфальному відродженні „Мадам Баттерфляй” Пуччіні в Італії, хоча кількома місяцями раніше ця опера зазнала гучного провалу.

Звісно, матеріальні, душевні, духовні блага приносять задоволення, проте людина сама робить себе щасливою.

Виграючи розмаїттям кольорів на блакитному небосхилі, веселка в усі часи не

давала спокою людській уяві.

Про веселку складали легенди, її наділяли дивовижними властивостями.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Пройшла гроза, і ніч промчала.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

 Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Справжня людина, що хоче бути господарем життя і своєї долі, мусить

триматися ближче до природи, жити простіше й щоденно гартувати і навіть випробувати свій організм і свою волю.

означальне

обставинне

з'ясувальне

Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині.

А може, то така правда, як на вербі груші.

Це було, як співав соловей над рікою.

Як немає чого їсти, то й святий збутнує.

Розкажи мені, зоре, як правильно жити.