Контрольна робота. Складнопідрядне речення. Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Квіти нашої землі - досить строкате товариство

Є серед їхніх назв українські, цілком прозорі, і витлумачити їх неважко

Щоправда, інколи пояснення назви може виявитися помилковим, хоч воно й буде схожим на істину

Наче зачарований, дивився Василько на вогонь

Рясні дощі, що тривали кілька днів, геть розмил сірі кучугури снігу

Невдовзі Ліна вже знала, що звати цю дівчинку Василинка

Де кров текла козацькая, трава зеленіє

Звідки ласка, звідти й казка

Гора була така, що з неї спускалися цілий день

Здавна відомо, що заборонений плід найсолодший

Я знаю, що ви скажете

Народ, що не знає своєї історї, є народом сліпців

Йому думалося, що сьогодні в їхній хаті не світитиметься

Коли зійде сонце, стихне вітер

Що таке ізотоп, наука вже знала напередодні великого відкриття

Благословнна та ясна година, коли "Буквар" бере до рук дитина

коли почало сходити золоте сонце

хоча нас просили цього не робити

що давно обріс цікавими легендами

щоб сховатися від пекучого сонця

Здавалось мені, що ворушаться скелі, з очей своїх сльози ллючи...

Як сумно тій людині жить, яка в житті не знала суму

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було

Буду тебе ждати там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло

коли настане слушна мить

якщо наполягатимуть друзі

хоча на творчість не вистачає часу

про що мовчить більшість

Хай суд іде так, як велять йому народи!

Увага до нього була настільки велика, що Доош почуває себе дуже незручно і ще нижче схиляє голову

Я славлю сонце над землею,. що сяє тисяччю вогнів

І де б ми не були, нас радо зустрічали

оскільки клей наносили нерівномірно

як кожен із нас і планував

хоч ніхто й не сподівався на перемогу

бо створене власноруч дороге

ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства

Скільки міг, стільки й допоміг

Вабить, кличе далека муза мене, мов гарчка наводить примари

Дощу вже не було, хоч важкі чорні хмари швидко проносились над нами

коли сонце заховалося за хмару

хоч негоди прогноз не обіцяв

так що птахи вмить розлетілися

що аж шибки затряслися в будинку

І твоє серце стихло-заніміло, мов його морозом зимнім пригнітило

І вже чув композитор, як народжується пісня

Любується сам собою, як чорт писанкою

Як не знаєш правди до кінця, то й не мудруй

як хвилюється море у шторм

ніби в нашому ставку живе сом

ніби солов'їха в гаю щебетала

ніби підручники видаватимуть завтра

У гаю, ..., свято весни вповні

Чекай мене біля ставу, ...

Виглядатиму тебе там, ...

Вислів .... є двоскладним реченням

Насунуло хмару на синю блакить, немові од пожару дим сивий стоїть

Оскільки землю своєчасно підживлюють, рослини добре розвиваються

О, скільки є могил, де спить життя козаче!

А принаднії мрії літали й неслися, куди сам я бажав

Десять літ минуло, як пісні крилаті вирвалися з серця на широкий світ

В кінці греблі шумлять верби, що я насадила..

Благословенна будь та вічна мить, коли йому на думку спала така ідея

Добре, коли чоловік з характером...

Я дуже люблю день, ...

Речення ... неускладнене

Нагадай час, ...

Відчуття свята посилюється, ...

Коли наступає темна ніч, ...

..., у яких немає душі й ритму.

..., хоч як мене не просіть

..., адже Муза від мене далеко

Хоч зима, але віє весною

Хліб пахне слодко, як пахнуть меду соти

Земля прекрасна, тому що на ній живуть дзвінкоголосі малюки

Тоді, коли листя торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя

Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти

Я Нептуну пів копи грошей в руку суну.ю. аби на морі шторм утих

Там, де Ятрань круто в'ється, з-під коріння б'є вода

Твоє не мелеться, так що мішка не підставляй

..., так що готуйте, мамо, вечерю

..., аби розвіяти сум і тривогу

..., бо рідна кличе сторона

Коли тяжко на душі, ...

хоч і часу зовсім мало

так що голодним не залишишся

коли удосвіта виїдеш

бо час трапези перенели

Як будеш, земле, ти щасливою, то буду вщасті жить і я!

Щоб багато знати, треба багато читати

Упав додому перший лист,хоч гай ще диха молодо

Я хочу, щоб був мир на землі

Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки

У лісі вовки виють так,що й на печі страшно

На небі громадилися хмари, так що можна було сподііватися дощу

Скажи мені, хто твої друзі...

що на березі навпроти старого лісу

так що тяжко було крізь нього пробиватися

що аж не видно було великої річки

дарма що вода від берега давно відступила

адже тренуєшся дні і ночі

якщо впевнено йтимеш до мети

так що пакуй валізи на чемпіонат

хай як не стараються твої суперники

Щоб перебудувати світ, требабути сміливим і сильним

Незважаючи на всі ті переживання, був я найщасливішоюлюдиною у світі

Народ, що не знає своєї історії, є народом сліпців

Держімося землі, бо земля держить нас

Якби артилерійський технік був говіркіший, він би розповів, якою дорогою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку

Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більше за все я любив слухати клепання коси

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не збіднюють погляду

Але Дмитро знає, що зараз дід мовчки говорить з небом, хмарами й громом, просить на землю тихого дощу й парного тепла, від якого найкраще проростає насіння

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Над світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка.

Зайві слова з’являються в мові тоді, коли те, про що ми говоримо, ще не до кінця нами осмислено, коли предмет розмови знайомий нам мало, бо ми не маємо часу замислитись над тим, що ми говоримо або пишем

З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривоги, я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжа тримала в собі клапоть сонця

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах

Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати

Треба було ще глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпано багата й гарна, яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються

Епохо, дай мені завзяття на кожен день, на кожну мить, щоб міг нащадкам розказати я про те, як ми навчались жить 

Босими, потрісканими ногами Катерина йшла землею, яку орала й засівала, жала й обшаровувала важкою щербатою сапою, яку любила й проклинала, бо іншого вибору в неї не було

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне

Фундаментальні світоглядні поняття, ідеї та норми, якими живе людське суспільство, якими регулюються прагнення та стосунки всіх людей на землі, життя окремих народів, громади, сім’ї, окремої людини, називають морально-етичними вартостями

Спільність мови та звичаїв завжди була тими вузлами, які зв’язували наш народ, коли він був штучно поділений державними кордонами