Складнопідрядні речення

Додатка

Обставини

Означення

І не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові «хліб».

Справжня любов народжується тількі в серці, яке пережило турботу про долю іншої людини.

Де діти перестають любити і поважати батьків, там кінець усьому.

Коли одна держава завойовувала іншу, відбувалося «схрещення мов».

Так

Ні

Да й згадав старий смутну пісню, що зложив Божий чоловік.

Андрій терпляче чекав, коли скінчиться дощ.

Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водянк.

Я переконана, що зійде сонце і покине нас пітьма.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить біля мами.

Іван стояв тоді біля вагона, аж доки рушив поїзд.

Чудовими уроками сприймань і відчуттів були наші подорожі до лісу, коли осінь розкриває свою багату палітру.

Здається, ніби його не гнівлять не дуже привітні слова матері.

Коней пустили на прибережні луки, яких ніколи не торкалася коса.

А де нема любові і страждання, там не живе, не б´ється і життя…

Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?

Оддалік, де жита вигнались на рівнинах, плив комбайн.

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

Доки дійде сонце — роса очі виїсть.

[ ], (як...).

(Де...), [там...].

[Коли б... ], (... то...).

[... від того], (що...).

…красою лісового пейзажу.

…коли проходили повз Збаразький замок.

побаченим під час екскурсії

... у якому підрядна частина вказує на умову, за якої можливе те, про що йдеться у реченні.

... у якому підрядна частина вказує на умову, усупереч якій відбувається дія, про яку йдеться в головній частині.

... у якому підрядна частина з´ясовує, роз´яснює зміст одного зі слів головної частини.

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

Перед головною частиною.

Після головної частини.

Усередині головної частини.

Всі варіанти правильні.

... коли почало сходити золоте сонце.

... щоб сховатися від пекучого сонця.

... що давно обріс цікавими легендами.

... хоч нас умовляли цього не робити.

і зігріває все навколо.

... хоча навколо біло-біло від іскристого снігу.

... воно пускає навколо пустотливі іскорки.

... освітивши і поле, і ліс.

Як ото після градобою колоски на ниві підводяться так зараз підводяться, відходять душею люди.

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті вінценосному сяйву сонця.

Біленькі хатки з темними й жовтими солом’яними покрівлями визирали весело всміхаючись з невеликих садочків, що зеленіли мало не в кожному дворі.

Крім цмину піскового, в Україні ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний.

І якщо порівняти яблуню з галактикою, то пізні яблука на такій крислатій галактиці сприймаються за сузір’я, за ґрона зірок.

Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків.

Потім, коли зайшов із речами та букетом півоній в автобус і глянув у вікно, постать матері, ще така близька, видима, вже видалась віддаленою.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми, браття, козацього роду.

Сашко обійняв його за шию, але в цю мить вовк відскочив від Сашка в ліщинник.

Життя тільки тоді щасливе, коли людина створює щось нове.

Вчорашній гуркіт схожий був на один грім, а цей – на сто!

Нез’ясненна туга сповнила мене, і я розхвилювався.

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.

Коли я сплю, час приходить і до мене, постоїть-постоїть біля узголів’я та й злегка потягне за чуба малого.

З особливою пильністю зберігалися липові гаї, які давали мед, і дубові ліси.

Свинцем набрякли сиві хмари, а сонце зникло якось враз.

Косили сіно лугове, і пахла м’ята.

Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.

Нехай радіє правдонька, а кривда чеше ніс.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

означальне

 обставинне причини

з"ясувальне

 обставинне часу

 обставинне мети

обставинне умови

обставинне часу

з'ясувальне

означальне

обставинне мети

обставинне умови

обставинне часу

обставинне причини