Складносурядне речення

Стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снують.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'яніли мою.

Взяв лице в холодні я долоні, і дивлюсь, і слухаю, і жду.

Світить сонце, та не гріє.

і, й, та, хоч..хоч, то.

 якби, хоч, що, або.

 бо, аби, мов, чи...чи.

а, однак, зате, не тільки ...але й.

осяяні срібним промінням місячним.

 вільні від спеки і холодів.

і синів задуманий прибій

та гадали думу сумну.

Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж 

Або я піду звідси, або вона стане іншою

Подув вітер - і ліс радісно загомонів

Краю мій! Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері, не знаю краю своєї любові.

 Колоски, наче з чавуну вилиті, яскріли аж до самого обрію.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки.

Опаде на землю лист, застелить жовтими килимами вулиці, подвір’я і левади

Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було.

Заплакав ліс осінніми дощами, і стиснув груди, мов лещата, біль.

А десь біжать залізні коні, і пахне холодом трава. (В. Сосюра);

Чи ви мене не чуєте чи, може, ще не прокинулися?

І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото.

Івасик то підстрибував на місці то спокій змушував його всістися за партою.

Вже зійшло сонце а півень ще не співав.

Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

На гору доступитися не легко зате з гори зручніше боронитись.

Природа  наймудріший співрозмовник, рівного їй нема

Я усміхнувся щиро і все навкруг радіє і сміється.

Дощ нарешті припинився і лагідне сонечко знову засяяло.

На річці, у лісі, у полі усюди панувала таємнича німотна тиша

 Жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

 ( ), але [  ].

[  ] , але [  ].

 [  ], але ( ).

 (  ), але ( ).

Зварені в крутому окропі вареники викладають у макітру – і от на столі вже парує неймовірна смакота!

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип. 

Сонячно й тихо.

Ще над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Дощ пройшов і Київ зеленіє.

Повітря тремтить від спеки і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Г) Ранок стрічав їх холодним дощем і плакав десь вітер в саду за кущем.