Складносурядне речення

Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Хто своє носить, той чужого не просить.

Старенька жінка вносила соломки і, вся залита сяйвом золотим, чогось палила у печі іконки, поцілувавши кожну перед тим.

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

То наближаючись, то віддаляючись, але не стихаючи зовсім, гуркотіло і гуркотіло два трактори в полі.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії,

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг..

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

коли ми повернулися з екскурсії.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця

проте клекотав сильний прибій

штиль радував матерів із дітьми.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

і надворі починало вже темніти.

ніби пірнало в безкрає море.

і накладало ніжні сліди на берег.

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

Сонце встало і в селі все залито гарячим сяйвом.

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

Коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А 1  

Б 2  

В З  

Г 4  

Д 5

Він пішов далі і все навкруги приємно тішило йому очі.

 Закрийте двері перед усіма помилками і істина не зможе увійти

На тім горбі копали жінки пісок і зівав він ярами та печерами під небеса як страшний велетень.

Ці люди здобули славу і всі знають їх на прізвище.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно. 

Вечірня зоря встає над містом і я не помітно засинаю. 

Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити? 

У парку проходить фестиваль і лунає голосний сміх. 

Легенький вітер повівав в саду і дихав пахощами яблук

Повітря вологе просякнуте пахощами трав, грибів, й живиці.

На верболозах скакали рожеві відблиски багаття, що його розіклали косарі

Човен висувається з-під верболозу і на воду сповзає дядькова тінь.