Складносурядне речення

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото - зеленим вогнем.

Кирило лишився сам і байдужно дивився, як ніч обгортала садок.

Пам'ять, якщо вона не полишає людину, неодмінно житиме отим далеким спогадом дитинства.

Ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

А хіба не святим став той день, коли ти сам проводив свою першу борозну?

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть

Де - не - де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, в гущавині дикого терника на камені

Під гаєм хтось огонь покинув, чи подорожній там, чи косарі були, чи, може, вівчарі картоплю пекли.

Був час обідньої перерви - і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло.

У нашому стрімкому повсякденні можемо чимало чого призабути і пригадати

Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно і падає додолу

Поліссям пахне ліс, не полином, не чужиною і не приворотом

Закликав червень чарівну теплінь у тихий сад і у поля безкраї

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі

Чи в степах пломеніють пожари, чи жар - птиця війнула крилом?

І знову чи то снилося, чи виділось насправді

Вночі важко було вгадати, чи є близько від цього місця велика оселя

Чи блищить ріка глибока, чи шумить під вітром сад?

Чи рум'янить вітер щоки в молодесеньких дівчат, чи соромляться вони парубків із сусіднього села

Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого вигляду

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами

Спустився вечір, і одразу похолоднішало

Проходив дощ, а потім було зимно

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип

Тепло було, й вишні цвіли рясно

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила

Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось

Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні

То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю

Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли

Розумний розсудить, а дурний засудить

Різьбярську школу тринадцятирічний Мікеланджело розпочав у майстерні відомого живописця Доменіко Гірландайо, однак подальше його навчання проходило при дворі правителя Флоренції Лоренцо Медічі.

Пісня давня, пригашена, та осінній вітер продув на ній курявий пил і засвітилася вона золотим блиском

Чи то наша неочікувана поява спричинила сльози на очах нашої улюбленої вчительки, чи то перший дзвоник торкнувся таємних струн її душі.

Славилися на київських землях гончарі, та постійно вдосконалювалися такі найдавніші ремесла, як чоботарство, шевство, кравецтво.

Від Київської доби до сьогодні ікон майже не збереглося, але й кілька вцілілих свідчать про самодостатність київської іконописної школи

Поникли береги осінні, дерева гаснуть мов свічки та в ясно - сивім павутинні летять маленькі павучки.

Ще синій ліс не взеленів, але квіток проріс уже підняв і розрізнив торішній злеглий лист.

Літа ніколи не повертаються до людини: а людина завжди повертається до своїх літ...

П’янить ромашкою трава і він неначе у жнива приліг спочить, сказати слово, а тіль­ки рана випадково йому дихання забава

Він був дуже здоровий з природи; але і в нього вже не вистачало сил

⊏⊐ і ⊏⊐, і ⊏⊐, а ⊏⊐

⊏⊐,а⊏⊐

⊏⊐, і ⊏⊐, а ⊏⊐

⊏⊐ і ⊏⊐, і ⊏⊐

⊏⊐, ⊏⊐, і ⊏⊐,⊏⊐

Світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога

Закрався вечір, одшуміла праця, як сльо­зи, затремтіли ліхтарі — та діти наші ночі не бояться

Прийде час — і вільні й рівні встануть люди і здійснять мрії всі ураз!

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати

Очі в Ос­тапа були заплющені, а на білому виду виразно зачорніли молоді вуса й густі брови

Над землею кружляли заметілі й

лютувала війна.

Ти зовсім мене не кохала а я був

повинен забуть.

Чого світання так ясніє в полі, і ген

сріблиться пісенька дзвінка?

Навколо чола обгорнуласьзелена

віть,і сиплеться пурпур багряним

піском під небом.

Або не сокіл я або спалила мені неволя крила.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка і

кілька зелених глиць упало на сніг.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий

прибій.

Раптом подвір'я здригнулося і грунт заходив під ногами.

Дощ пройшов і Київ зеленіє.

Зрідка пробіжить тут заєць або

спиниться на кручі вовк.

Ще мить і Дрогичинська битва загримить.

Тепло було і вишні цвіли рясно.

і жита

і красується

високе красується жито

і високе красується жито

тому що була хвора

вона нездужала

і ми занепокоїлися

тому ми гралися самі

Привчав мене тато трудитись до поту,

а мати - співати пісні.

Мати-це вічне одкровення,вічна

радість природи,сталь і ніжність

пезії життя.

Чи доводилось вам чути,як чайка

кигиче?

Прожектор небо розсікає ,і золоті

аерозграї в його промінні мерехтять.

підрядні часу і місця

допустові і розділові

протиставні,розділові,єднальні

способу дії,протиставні

А

Б

В

Г

А

Б

В

Г

Д