Складносурядне речення і просте з однорідними членами

Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять.

Світить місяць, але не гріє.

Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.

Біліє розквітла гречка, а в ній зрідка вчувається бджолиний звук.

А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить.

Тремтить цвіт калини від веснянго леготу, неначе живі метелики.

Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліть!

У твоє волосся, моя люба, заплівся вітер кучерявий.

Найменший шелест або стук - і моє серце падає і завмирає.

Важко дихалося усім у ті похмурі дні, і неспокійно минали довгі осінні ночі.

Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо.

Золоті бджоли бриніли в золотому сонячному промінні, купчилися на вуликах біля вічок і весело гули.

Чужий солдат схопив мене за руку і до людей у білому одвів.

Усі ми схилилися над книгою, і тиша роздуму залягла.

І серцю не дано, і думам не дано всихать!

Раділи першому снігу і дорослі, і діти.

Поезіє, будь чесна і хоробра!

Україно! Ти для мене диво!

Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі!

Синочку, виростай для правди й волі!

1

2

3

4