Складносурядне речення. ЛНТН.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забрало.

і на дворі починало вже темніти

коли я повертався додому.

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються.

Ураз струснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Кам'яні баби стоявши на курганах сліпо дивились у далечінь і ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Тільки коники самотні плакали та пташки цвірінькали в траві.

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Закінчилися жнива і хмари розійшлися

Тепло було і вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина і тиша спить.

спільну частку мають

 мають спільний член речення.

 мають спільне підрядне речення

 спонукальні речення

Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Осінь сумна (?) та весело жити.

Зима невелика (?) та в неї рот великий.

обличчя його скаменіло

коли обличчя його скаменіло

бо обличчя його скаменіло

 і обличчя його скаменіло.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

Мовчазний ліс поволі підводив угору чорну чашу назустріч темно-синій і тільки на заході їх розділяла вузька смуга червоного золота (М.Стельмах).

Ще трохи і зблідне небосхил на сході (Л.Смілянський).

Остап сів у човен і Соломія одипхнулась од берега (М.Коцюбинський).

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє (Марко Вовчок).

У саду поспіли ягоди й наливались ароматні яблука (Леся Українка).

Раптом зброя заблищала і військо гукнуло хором: "Ми готові йти до бою!" (Леся Українка).

Червонобоким яблуком достиглим скотився день і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише (із творів М. Рильського).

Капітан натиснув якусь кнопку на пульті і двері перед Олесем безшумно розчинилися (В.Владко).

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

і ринула стоголоса злива.