СКЛАНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ОБСТАВИННИМ ПРИЧИНИ

Напевне, тому й вижив, що бачив не хижі химери й страхіття, а тиху матір з немовлям.

Якщо лютий багатий снігом, то весна буде багата водою.

А ліс росте, живе, хоч буревій із грозами шумить, гуде, клекоче.

Як росяно за двома віконцями нашої бідарської хатини, яка займає пів засторонка старої перепалої клунi.

Усе свіже, зелене та яре, тому що село коло річки.

Найбільше показувала характер братова сестра, хоча й мала на своєму господарстві п’ять десятин, i воли, i корову.

Не злякати вам нікого, холодні сніги, бо розтопить вас сонце блискуче.

Літо тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило.

Любить він ночі холодні, протяті шурхотом, коли позіхають трамваї й тихо сичить неон.

Із самого початку думай, який буде кінець. 

Надворі стало майже зовсім темно, тому що важкі хмари заволокли все небо.

Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться з лiтом, у нас достигають суниці.

Згадується школа край узлісся, біла хата й батьківський поріг, звідки в життя пішов колись ти.

На березі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

Сонця так багато, що небо аж побіліло від нього.

І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух.

За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.

Хоч сніг хрумкотить під ногами, весна все одно бере своє.

Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає.

Коли в огонь живої мови чуття святого надаси, ти станеш лицарем краси.

Моя далека юнь, ти не здаєшся сном, хоч зморшки на чолі все глибшають.

Коли прислухаєшся до свого серця, то ніколи не помиляєшся.

Наливаймо, браття, кришталеві чаші, щоб шаблі не брали голівоньки наші.

Усе село ніби палало в час перезви, бо все село гуляло на весіллі.

І пам’ятайте, що легко буває сплутати щирість і підступність.

Мали спати по черзі, бо хтось один повинен був підтримувати вогонь.

Коли б я був сокіл вільний, я б летів назустріч сонцю.

Найгіркіша правда утверджує в душі прагнення бути хорошим, бо правда за самою природою ніколи не принижує людської гідності.

І хоч життя послало йому калюжку замість океану, душа в нього була океанська.

Злітає ластівка вгору, над осокорами летить, де чашу вечора прозору по вінця наливає блакить.

І вже перед тим, як на сході затремтіло бузкове родиво дня, біля річки, за густими лозами, тихо озвалися баси.

Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті густо пахло холодною м’ятою.

Наступила та передвечірня пора, коли повітря стає джерельно-прозорим.

Коли туман почав розходитись, крізь його тонкий синюватий серпанок виступили по горі бузкові вали.

Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.

Та пісня морозом пішла у мене по спині, заскреблася у горлі, бо співала її не мати.