СПР

Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас, було.

 Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!

Та не злічить віків, що встигли вже пройти

Як тільки велике свято … .

… так що готуйте, мамо, вечерю.

 Кали тяжко на душі … .

 … аби розвіяти сум і тривогу.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався,

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

Досить бути любленим хоч би однією людиною, щоб дочувати себе щасливим.

Дарма що стоило тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху.

 Щовечора, як зіронька сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить.

Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!

хоч і часу зовсім мало.

адже ще часу доволі багато.

так що голодним не лишишся.

коли удосвіта виїдеш.

 Людина в небезпеці, коди вона бездуховна.

Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край.

Багаття вимальовувало постаті людей, коли вогонь розгорався ясніше.

Найбільше люблю пору, коли збирають жнива і співають пісень.