ТИПИ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

А що ми знаємо про походження українських назв місяців?

Пригадаймо види ділових паперів.

Згадаймо нашого незабутнього Тараса Григоровича Шевченка!

На Тернопільщині росте чимало дерев-довгожителів.

Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти.

Гриць, тремтячи від холоду, горнувся до батька.

Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти?

А чи не годі вже того грання ?

В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.

Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, і оживи моє побите убоге серце.

Ви чуєте, скільки вогню в нашій мові, в гарячому, гарному слові?

Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає? 

Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній.

Як же харчувалися наші предки у військових походах?

Річка синіє, зітхає, сміється.

Так годі спать, виходьте на дорогу!

Скільки буде коштувати, коли змалювати мій портрет?

Уклонімося українській хаті, яка вивела нас на безмежні овиди жи­тейські!

Зайшовши до хати, возрадуймося хлібу, освятімося його терпким запахом.

Суха морська трава шелестить під ногами.

Чого це не видно ваших буслів?

Скільки зворушливих спогадів та образів з народного родинного життя пов'язано з рушником!

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

А як потрібна була калина в чисельних обрядах, особливо у весіль­ному!

Плекаймо в серці кожне гроно, прозоре диво калинове.

Чи шпак, чи хом'як, чи перепелиця, що воно за птиця?

Краще Різдво тріскуне, ніж пекуче.

Пилип Орлик назавжди пов'язав свою долю з Україною.

Ну, а поки що тікаймо по домівках.

Після довгого, як море, літнього дня все на світі ніби потомилось.

Гуцульська трембіта—це стародавній подарунок минулих гірсь­ких людей своїм нащадкам.

Хто з нашого люду не знає Таврійські степи?

На Великдень перший раз зозуля закує.

На річку налягла ніч — суха й тепла, як перед грозою.

Як гарно бджолам тут на просторах, у білому квітучому царстві!

Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну!

Лунає над степом, вище орлиного льоту лунає пісня.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

На Благовіщення виносять вулики з бджолами.

І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь.

І сова свої діти хвалить

Що в тебе вийшло — тарантас чи дишло?

Одним вухом почує — другим випустить.

3 розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш.

Не май сто кіп у полі, а май друзів доволі.  

Судіть мене, судді мої, без милості фальшивої!

Лихий гість і господаря з хати вижене.  

Куди ж поділися святині українського народу?