Тире в складному безсполучниковому реченні

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину. 

 Сіроманець уже не котився — його котив вітер. 

 Минув рік, минув другий — козака немає. 

 Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась. 

То не хмара — біла пташка хмарою спустилась. 

Уже немає хмар — то табуни сполоханих, розпужаних диких коней скільки духу мчаться понад хатами. 

 Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває. 

А ясновельможний на воронім коні блисне булавою — море закипить. 

 Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка. 

 От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова. 

 Сій вчасно вродить рясно. 

 Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба. 

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Дощ пройшов сад в росі купається.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

У товаристві лад усяк тому радіє

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості 

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду

Переконатися пора зробивши зло не жди добра 

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

прихована в алегоричних образах.

саме вона становила сенс життя мудреця.

Поглянь у себе море там вирує піниться і грає.

Падає з вишень і слив листя вітер згрібає його у віхті.

Вкусиш гіркого пізнаєш ціну солодкого

Мені снилось я мельник в старому млині

Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному.

Миколі схотілося їсти а потім пити в нього посохло в горлі в роті.

Грім гримить хліб буде родить.

Часто сняться мені Карпати – маки жаріють рясні.

Ще не розвіяв битви дим над згарищем села – ще кров’ю вражою сплива під

вербами Сула.

На годину спізнишся – за рік не наздоженеш.

 З золота зіткане сяєво ллється – ліс в нім купається, листя сміється.

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала ждала, ждала козаченька та й плакати стала.

 Посієш впору збереш зерна гору.

І здавалось розтає сніжинка.

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

двері відчинилися.

і луна йшла від тих звуків.

але нікого не було вдома.

але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

Подивилась ясно заспівали скрипки.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Стихла пісня тихо стало над степом.

Подивись з початку року на землі лежать сніги.