Узагальнення вивченого

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Посаджене матір'ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев'ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Між Гончарівкою й Дігтярами вип'явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Стою і слухаю весну.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Портрети надрукували у столичних газетах.

Світало. Надворі стало сіріти.

Світи, щоб звеселилась хата.

Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, черемхою залитий.

В океані води не зміряєш.

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розтань над строгими квадратами перонів.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

1

2

3

4

5

Годі вам, гурт ворогів і прихильників, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно він досяг успіху.

Він знає це певно.

Пан здавалося був ладен з'їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Не раз бувало гірко нене.

Працювать працювать безумовно!

У кімнаті здається нікого не було.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Ми правда так і не вибрались на море.

Звичайно ми побачимося з ними.

Відокремленим додатком

Відокремленим означенням

Відокремленою прикладкою

Відокремленою обставиною

Виводить лісова стежина до верб заснулих край села.

Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

У тиші настояній духом гречаним сиджу перед дідом.

Стоять налиті сонцем дні.

Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале селище.

В імлистій долині, очяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Неприглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу.

Ти не можеш віднайти жодного друга не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять, а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

Щасливі та втомлені вони згадували про усі екскурсії з теплотою.

Замість помогти Олесь сів на лавці та мовчав.

Слова, сказані тихо та ніжно, завжди переважать найгучніший крик!

Ваш час обмежений, не витрачайте його, проживаючи чуже життя.

У ній, окрім теплоти та розуміння, завжди жило якесь найвище почуття любові до усього живого.

На високому пагорбі, зітканому з первоцвітів, промінчики сонця виблискували на росі.

Відокремленим додатком

Відокремленою прикладкою

Відокремленою обставиною

Відокремленим означенням

чекаючи вчителя

їхній друг та помічник

осліплений яскравим сонцем

і очікує на учителя

Працюючи тиждень, ремонт був завершений.

Подорожуючи старовинним містом Лева, учні були втомлені.

Відвідавши музей, Олесь зустрівся з другом.

Пообідавши на вулиці, ми подякували господарям.

Усередині росте трава з квітами рясно помішана та стоїть із десяток вуликів.

На невеличкій прогалині тут посеред гори розкинулася пасіка.

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли бринять у повітрі.

Там замість житечка в теплеє літечко терен зацвів.

Увечері над Києвом спалахнули незліченні зорі.

Тут на березі зеленім ллються пахощі чудові.

Попідвіконню вистрибували наїжені від ранкової прохолоди горобці.

1

2

3

4

Правильна відповідь +

-

Неправильна відповідь

Не натискай