Однорідні члени речення. Однорідні й неоднорідні означення. Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.

 Ледарі й гультяї нищать посіви й урожай.

 Зерно і камінь суша і вода достойні будуть ...

То хочеться над вами заридать то заспівать з раптового нестяму.

Ворожнеча швидко спалахує а гасне довго.

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення, виконують одну й ту ж синтаксичну роль

члени речення, що становлять граматичну основу

декілька схожих слів, що вимовляються з інтонацією перелічення

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

У лісі в полі чи в городі розчиняюсь я в природі.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

У полі зацвітуть пахучі голубі фіалки.

На берег накочувала біла висока пінява хвиля.

За шкільними партами схилились чорні біляві русяві голівки.

Край села стояв низький дерев’яний будинок.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Зима виводить на вікні свої морозяні узори.

Нас не зляка розгнівана дика пучина.

Настали довгі зимові холодні дні.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Умостився Морозенко на столітнім дубі

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки вулиці дахи сади.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

І радощі і болі і спогади і мрії для них давно вже стали спільними.

Ні спека дня ні буря ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

У тому слові було все злагода спокій надія.

 Уся земля, мов килим під тобою, з усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає і птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, ліс дивився і шумів.

Усе вирішилося саме собою.

Холодне молоде срібло сонця розлите по землі пізньої осені.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти стрімких димарів.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню та потемнішали.

Для виділення членів речення використовують різні граматичні засоби, а саме прямий і непрямий порядок слів, паузи, темп вимови, розділові знаки.

І честь, і ганьба: все залежить від самої людини.

Усі народи завжди боронили, й боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій, і вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах.

Любов, надія, віра - ці якості утворюють людяність.

Мудрість пращурів, досвід віків, шедеври творчості, моральні заповіді батьків: усе береже рідна мова.

Маємо трьох геніїв: Лесю Українку, Тараса Шевченка, Івана Франка.

Відповідальність, щедрість душі, щирість, старанність і доброта - усе це утворює людську порядність.