Відокремлені члени речення

Сосна посаджена ще моїм батьком росла на нашому подвір'ї.

Росла на нашому подвір'ї сосна посаджена ще моїм батьком.

На нашому подвір'ї росла посаджена ще моїм батьком сосна.

Посаджена ще моїм батьком на нашому подвір'ї росла сосна.

Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори (Ліна Костенко).

Зненацька, суцільну темряву розітнуло яскраве світло.(Л.Воронина).

Мокрий оброшений він занепокоєно пішов до верби (М.Стельмах).

Люблю я ключі, журавлині, копитами вибитий шлях (В.Сосюра).

Списаний майже вщент на столі лежав олівець

Біля дому стояла розчесана й чепурненько вдягнена Марічка.

Збовтана босими ногами вода стала каламутною.

Сміхом зрошене літо панувало над усім.

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.

Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чотири боки.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Обігріте й нагодоване затріпотіло пташенятко крилами.

Вечір морозний та зоряний надходив швидко.

Небо ясне й бірюзове рідко бачили мандрівники.

Ближче до старезного лісу чорного густого ставало сумно.

Дедалі попадалися вже сосни старі руді кострубаті.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Видно місто, далі поле у моєму вікні.

Видно, ми не впораємося вчасно з роботою.

Здалеку видно плесо річки.

Пам'ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Відступати нам по-перше пізно по-друге немає підстав.

Того, можливо, не знайду я слова , щоб оспівати наш прекрасний світ.

Повітря в горах дуже прозоре, отже, і видимість тут набагато краща, ніж на рівнині.

Прощай синє море моє.

В світ широкий навпростець ти веди мене надіє.

Тобі кохана й пролісків не треба. Вони цвітуть під віями у тебе.

Старі дуби спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Добридень, квітне, повелитель квіту. Заходь в мій сад,- він жде тебе завжди.

Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.

Молодієш, Київ, хоч старий літами.

Скажи, брате, кобзареві: хай собі співає! Бо кобзаря на Вкраїні народ поважає.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу

Не оравши й не сіявши не булеш хліба їсти

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі

Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий.

Восени, у період дощів, у лісі дуже незатишно

Подув пустотливий вітрець, той віщун світання.  

А я не знаю нічого ніжнішого, крім берези.

Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий.

Дівчата працювали не покладаючи рук.

Подув пустотливий вітрець, той віщун світання.  

Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий,  забудь про вежі темної гордині.

А я не знаю нічого ніжнішого, крім берези.

Дівчата працювали не покладаючи рук.

Восени, у період дощів, у лісі дуже незатишно

Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий,  забудь про вежі темної гордині

відокремлене означення

відокремлений додаток

відокремлена уточнююча обставина

відокремлена прикладка

1-А; 2-В; 3-Б; 4-Г

1-Д; 2-В; 3-Б; 4-Г

1-Д; 2-Б; 3-Б; 4-А

1-Д; 2-Г; 3-В; 4-Б

це чудова можливість поринути у минуле

екскурсоводом було наведено невідомі факти про неї

усі експонати вразили нас своїм різноманіттям

уважно слухайте гіда, робіть короткі записи

хлопці зацікавили розлогі столітні дуби

нас здивував таємничий Мотронинський монастир

запам'яталося місце освячення гайдамацької зброї

сповнюєшся дивовижною силою козацького краю

а) виражають задоволення чи радість;

б) виражають упевненість, невпевненість, сумнів;

в) указують на джерело повідомлення;

г) привертають увагу співрозмовника.

а) Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко)

б) Ніч. Тиша. Біле поле…(В. Сосюра)

в) То музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина… (Л. Костенко)

г) Тут почув я голос брата: «Щось ти носом став клювати!» (Г. Бойко)

а) Будь щаслива та здорова, чорноброва! (М. Вороний).

б) Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський).

в) Бажаний гість, тебе я бачить рада, Геральде, син Сігурда, сміливий князь. (І. Кочерга.)

г) У нас, панове, поки козак не випишеться з коша чи з куреня, то слухай січової старшини…(П. Куліш).

а) перед однорідними членами та після них;

б) лише після однорідних членів речення;

в) лише перед однорідними членами речення;

г) при однорідних членах речення узагальнювальні слова не вживаються

За Джериною хатою під старою грушею спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту.

Окрім Добрині було поранено ще кілька чоловік.

Машини майже всюди стояли вже готові грубо збиті з сірого дерева, позверчувані і позбивані кісками.

А далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали (М. Коцюбинський).

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав (П. Панч).

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський).

А он старе Монастирище, колись козацькеє село (Т. Шевченко).

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника… (О. Гончар)

Незважаючи на вітрець, робилося душно (Г. Тютюнник).

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять (М. Стельмах).

У лісі, опріч мене, є ще хтось (Є. Гуцало).

Тільки Лиско лежить коло дверей, простягши передні лапи, положивши на них голову.

Тут серед степової тиші казка сама просилася в слово.

В кінці села коло самої Роставиці стояла хата старого Петра Джері.

Я пізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком.

Завжди.

Не відокремлюється ніколи.

Лише тоді, коли вона має відтінок причини.

Коли надає додаткового відтінку значення.

перше

третє

п'яте

дев'яте

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях (О. Довгоп'ят).

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу (Л. Гудзь).

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях (Д. Павличко).

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над

полями (М. Рильський).

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця (І. Нечуй-Левицький).

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя (В. Дрозд).

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини (А. Коваль).

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки

хата та чумацька криниця (О. Олексенко).

Гордій Байда як колишній офіцер розумівся на військовій справі.

У колективі Ярослава знали як доброзичливу людину.

Старшина мінометної роти Вася Багіров був з тих людей, що для них війна вже давно стала звичайною справою.

Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер