Відокремлені члени речення

Сад, нахиливши срібні віти, пісні пташині пригадав.

Здавна, кажуть добрі люди, Бог цей світ звелів любить.

Жайвір сіє проміння, як умілий сіяч, з-під крила.

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини , налитої зеленим хлібом.

Відокремлюються означення, які стосуються присудка.

Відокремлюються означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, які стоять після означуваного слова.

Відокремлюються означення, які стосуються особового займенника.

Відокремлюються означення, які мають відтінок причини, стоять перед означувальним словом і після нього.

На підготовчих курсах я подружився з дівчиною на ім'я Мирослава.

Професору Шкляревському досвідченому лінгвісту вдалося вмовити студентів продовжити дослідження.

Я стану студентом Харківського державного університету осередку науки знаного в Європі.

Вікторія Іванівна перша моя вчителька знала всі мої таємниці.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Край шляху, у долинці, догорає вогник.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю!

Наближається повний спеки і світла день.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Не повертайся на круги своя, нічого це, крім болю, не приносить.

Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима.

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Ловлю я спрагло сонця пелюстки, між пальців пропускаючи невміло.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Погомонівши між собою дівчата піщли з вечорниць.

Ідуть дівчата в полі жати та знай співають ідучи.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і , стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі , звісивши ноги, і , стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і стежачи за вудочками вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги, і стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Село в степу немов пропечене сльозою.

Громом налякана змахує крилами чапля сердита.

У круглому озерці схожому на денце ложки застигло сонце.

Осінній холодок над спраглою землеюшатро гартоване широко розіп'яв.

Має людина в собі такий живчик -бажання робити добро.

Лисенко - прекрасний композитор і піаніст, добре знав народну пісенну творчість.

Людина високогуманна, щира й добра, сам непоганий художник, Сошенко з великим піклуванням ставився до Шевченка.

Творчість Григора Тютюнника _ майстра словесної характеристики, тонкого психолога, який живе зі своїми героями одним життям, хвилює не одне покоління читачів.

Згадуючи про дім, мене обіймає тривога.

Вийшовши на вулицю, його охопив радісний настрій.

У мене, лежачи на горищі, паморочилася голова.

Запливши в зарослі очерету, козаки стали на перепочинок.

футболісти

глядачі

вони

футболісти й тренери