ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ

Як вона там сердешна?

Там в хаті було темно.

Ідуть співаючи дівчата.

Я нікому не можу довіряти крім тебе.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

 Добріє світ народжений в любові.

Розлючена почутим тітчина сестра поїхала геть з дому.

Усі речі виготовлені юними умільцями вражають своєю декоративністю.

Проведений справжнім майстром вебінар став для слухачів тест-драйвом.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

 …і чудово проводить час.

 …незважаючи на вартість путівки. 

 …хоч вдома чекає багато справ.

 …багатими на цікаві архітектурні пам´ятки. 

 І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.

 Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.

Осінній ліс осяяний вранішніми променями сонця здавався казковим.

 Лукаш зачарований музикою лісу зупинився на галявині.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

 Принесені з поля квіти тішили нас своєю красою.

Нас гостинно зустрів укритий срібним інеєм ліс.

Людина зображена на картині здавалась мені дуже знайомою.

 Посаджені восени рослини показали свої пагінці.

 Гірчать нагріті сонцем полини.

 Налиті сонцем дні тішили душу.

 Запахли квіти скроплені росою.

На столі красувався спечений мамою хліб.

На столі стояла, нещодавно відремонтована, лампа.

Яблунька посаджена дідом, розцвіла за вікном.

 Річка, вкутана туманом, ніби спала.

Власноруч виготовлений донечкою подарунок, дуже сподобався мамі.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Білий сніг густо вкрив землю сковану морозом.

Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

Спійманий на гарячому хлопець дрібно тремтів.

 Головні члени речення

Головні та другорядні члени речення

 Другорядні члени речення

Однорідні члени речення

стояла ніч

темна

холодна, вітряна

 темна, холодна, вітряна

і вкривав її білою пеленою.

 осяяний сонячним промінням

 і було досить прохолодно

поволі танучи у ранковій тиші.

усі виділені комами чи тире другорядні та головні члени речення;

виділення другорядних членів речення з метою увиразнення їхнього змісту в усному мовленні паузами, а на письмі комами або двокрапкою.

виділення одного з другорядних членів речення з метою увиразнення його змісту за допомогою інтонації в усному мовленні, а на письмі комами або тире.

виділені тире головні члени речення

Зачаровані розповіддю подорожні задумано мовчали. 

У далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Ніч повільно спадала на оповитий тишею степ.

 А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

У кімнату зненацька зайшов батько схвильований і урочистий.

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Рятуй мене, бо гине моя душа задивлена в чужу.

Далеко-далеко на південь засиніли смугою вкриті лісом гори.

Бринять берези і блукають луни людьми забуті звечора в лісах.

І раптом одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

Посеред світлиці стояв стіл накритий білою скатертиною.

Хлопець розчервонілий від швидкого бігу важко дихав.

Малюю сонце хату тин і соняхи завмерлі в тиші.

На горах за шпилями вкритими лісом пишно горить вечірній світ сонця.

З путі далекої вернувся машиніст укритий порохом увесь пропахлий димом.

Посаджені під шнур кленочки пнуться до сонця.

Стіг був уже давно вивершений накритий околотом і переперезаний навхрест.

Розквітли на лодіях вибілені дощами й сонцем кропив'яні вітрила.

Прозорою зеленню спалахнув ліс освітлений надвечірнім сонцем.

Часом шелесне по гіллі струшений вітром з верховіття вальок снігу.

На небі викарбувалися підбиті червоною торочкою обриси хмар.

По налитих молодою силою грудях хлопця скочувалися крапельки води.

Усі ті довгі роки ти сидів на острові віддалений від усіх позбавлений усього.

Похмурі думи повиті журбою летять понад безліччю вбогих рабів.

І знову були яруги глибше і ширше розриті дощовою водою.

Вбраний у граніт берег став меншати видовжуватись.

Огірки вкриті колючечками кололи деліатні руки хлопця.

За соняшниками з'явилися рядки насадженої кругом баштанів кукурудзи.

Крапельки поту поблискували в густих зведених до перенісся бровах.

Я кину все. Я вірю в кілометри обвітрені задихані і злі.

І дивне серце п'яне і завзяте відчує певність.

Я розплів тобі коси запашні кучеряві.

Прийшла пора свята благословенна.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

А яскрава мелодія радісна і сяюча співає і летить далі.

Серед села тоїть церква нова велика хрести золочені.

А за столом сидить собі чоловік великий та плечистий.

Західний вітер тихий ласкавий обливав лице неначе літеплом.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

З лісів потяг легенький вітерець свіжий і вологий.

За водоспадом гримучим печера глибока і чорна.

Під старим деревом росла зелена трава рівна й гладенька як килим.

Лиш дідок старесенький кропив'яний блискавки визбирує в траві.

Знайшов я в лісі старого дуба гіллястого зеленого.

У ставу застигла погожа вода чиста й здорова.

Оторочена інеєм хвоя нагадує хризантему.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Було видно ліси й розкидані попід горами села.

Зворушений розчулений повертаюсь із села додому.

Нарешті сніг закружляв лапатий і сріблястий.

Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

У садок виступала густо обліплена виноградом тераса.

А я бідний безталанний без пари без хати.

Рум'яна й щаслива вона вся дихала щастям.

На березі лежав присмоктаний мулом човен.

Щаслива вона сміливо поклонилася людям.

Здивована довго стояла дивлячись поперед себе й не могла вимовити слова.

Лежу під сосною на змішаному з падолишньою глицею твердому піску.

Повиті срібним маревом тополі нагадують моє босоноге дитинство.

Ми щойно проминули майже вщерть занесене снігом провалля.