Відокремлені означення

головні і другорядні члени речення

головні члени речення

другорядні члени речення

лише означення та обставини

У небі, чистім і прозорім, сонце сяє.

Як я, бідна, тут горюю, прийди, подивися.

Оточені лісом хатки тулилися одна до одної.

Лежить дорога, золотом прошита.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять у росі ранкові доли багаті різними травами.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не побачити жодної зірочки.

Столице наша, знана всьому світу, шепчу тобі найкращії слова!

Наляканий громовицею кінь заіржав.

Я, безлистий, у діброві стою, щоб обсіли пташки мої плечі.

Це наша пісня, рідна, українська.

Випущене з уст слово не повернеш.

Заподіяна словом образа легко не забувається.

Скроплений живлющою росою паросток пробився світ.

Омиті музикою сади ковтають пил дороги.

Означення відокремлюється, якщо стосується члена речення, вираженого особовим займенником.

Якщо перед означуваним іменником немає означення, то непоширені означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися на бажанням автора.

Завжди відокремлюються поширене означення, виражене дієприслівниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом і має відтінок причини.

Не відокремлюються два і більше одиничних означень, які стоять після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення.

Ген килим витканий із птиць летить над морем.

Сам лагадний сумирний він не міг зрозуміти від чого усе лихе.

Усе місто спить суворе мовчазне.

Машина мчить по шосе відкритому лише вчора.

Самітна стоїть тополя у чужій височині.

Наснились проліски мені і я щаслива плакала вві сні.

Славко лежав на вигрітій сонцем траві.

Шумить весняний дощ молодий і веселий.

Груша цвіте натхненна, крислата, промениста.

На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води.

Зморений страхом і холодом, Євген заснув.

Стоять до самого небокраю гори, охоплені багрянцем.

У головній залі на Риту хлюпнула хвилююча легка мелодія.

Це наша пісня створена народом.

Червоне яблуко відірване від гілки виважує свою прекрасну суть.

Розкішно пахне матіола нічна непомітна навіть удень квітка.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

1

2

3

4