Відокремлені члени речення

Далеко-далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом.

За селом, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи.

Чорні голі дерева стояли в снігу, настовбурчившись замерзлими гілочками…

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків.

Білі стіни будинку вертають мені притомність

Вона заповнювала весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах.

Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези.

Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця.

У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов.

Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?

За даними синоптиків, завтра буде дощ.

Хай буде сад, і дерево крислате, і кіт-воркіт, і ще багато див.

А он уже видніє з далини столиця Вишнивецького – Лубни.

Під нами прокидався туман, а над нами падало й падало листя – золоті сльози осені. 

Жагучими пахощами дихала земля, розпалена садами.

А он він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру.

Він був родом з Черкащини, давньої козацької столиці.

Шалений холодний вітер люто висвистував і завивав, гуляючи над степом.

Ввібравши в себе погожість і ясноту сонячного дня, село виглядало, як дівчина-красуня.

Розганяючи тумани, сонечко вставало.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій

книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним

Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Була ніч темна, але тиха.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Розминаючи сизий полин у долоні,роси юності спогадом п"ють.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на рогачки.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Через мости везли важки гармати вузькими понтонами ріжучи борти.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Жінка йде взжовж берега поволі і трохи зігнувшись.

Глядачі

Футболісти

Тренери

Вони

Книги - морська глибина.

Виє вовк - ночей моїх соліст.

Сухі гілки - це вже вінок терновий.

Всесвіт цей - акваріум планет.