Контрольна робота "Речення зі звертаннями, вставними словами(словосполученнями, реченнями)"

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звернена мова того, хто говорить або пише.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

О пісне, на світ увесь лунай.

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

До тебе Україно струна моя перша озветься

Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

 Коротко кажучи, це треба зробити сьогодні.

У горах ялівець (а в Україні він росте переважно в нижньому гірському лісовому поясі Карпат) почуває себе добре.

Андрій посміхнувся радісно, може, вперше за всі тижні окупації.

Сизокрилий орле, високо літаєш, а чи далеко мого сина у війську вбачаєш.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив

Верни до мене, пам’яте моя...

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...

Далеко-далеко те знають хіба що лелеки розкидала доля кептарики і сіряки

Коли морська зірка повзе то один із променів трохи піднятий і виставлений уперед.

За його розрахунками він уже повинен бути навпроти літака.

Зоре моя вечірняя зійди над горою поговорим тихесенько в неволі з тобою.

В усіх морях та океанах нашої планети водяться морські істоти що називаються морськими зірками.

Коли Сашко думав про матір а він тепер думав про неї майже постійно він ніби стояв на гарячому пружному вітрі.

У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення.

О поле, річко, узлісся зелене! Ви в серці у мене...

О незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість громово, твій звук у мене в серці не затих.

О Львове, батьку мій камінний, знаю, як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда топтала й роздирала Русь безкраю.

За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! 

Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Благословенні, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання!

Україно! Ти, моя молитво! 

Здавалося багатьом, що й увесь півострів зараз палає в пожежах…

Правда з теплих країв повертають не всі журавлі…

З козацтвом пов’язане насамперед національне визволення нашого народу.

Якщо ти справді вмів любити, навчись забути і забудь.

Підмета.

Додатка.

Не є членом речення.

Обставини.

Бабусю, хлопче, Марія, дядьку,

Миколо, земле, подруго, друже.

Богдане, водію, радість,матусю.

Зоре, Надіє, сину, хлопець.

почуття

джерело повідомлення

упевненість

невпевненість

Краю героїчний пісне соколина ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми (В. Сосюра).

Гірке Тарасе твоє панування, краще б до людей ішов у найми (С. Васильченко).

Південний краю як тепер далеко лежиш від мене ти (Леся Українка).

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім.

Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру (Ю. Смолич).

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).

О поле, дорога, річка, узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).

О незвичайна, чародійна мово Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко).

Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).

Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).

Мій рідний сину бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (В. Крищенко).

Моя Вітчизно дорога яка в тобі горить снага!

 Україно Слався нивами, слався рідними людьми! (Т. Масенко)   

Не вам в мережаній лівреї донощики і фарисеї за правду пресвятую стать (Т. Шевченко).

адже, навіть, принаймні

мабуть, по-перше, мовляв

на щастя, ясна річ, наприклад

Орудного відмінку

Кличного відмінку

Називного відмінку

ти земле моя

земле моя

земле

ти земле

лише звертанням

лише вставним словом

звертанням і вставним словом

звертанням і однорідними членами

Дай, Боже, народу та многая, многая літа (О.Кониський).

Орися ж ти моя ниво, долом та горою! (Т.Шевченко)

Не покидай мене, моя дитино, і отчого подвір'я джерело (В.Боровиченко).

Іди, іди, мій синочку, та не забаряйся (Народна творчість).

коми між однорідними членами речення

коми між частинами складного речення

коми для виділення порівняльного звороту

коми для виділення вставного словосполучення