Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив

Верни до мене, пам’яте моя...

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...

1.є головним членом речення;

2.є другорядним членом речення;

3.не є членом речення;

4.може бути головним і другорядним членом речення

Не збавляй собі сну, не дивись у той бік, моя пташко!

 Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, то й весело мені!

Бач Оксана, я жартую, а ти й справді плачеш.

Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Благословенні, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання!

Україно! Ти, моя молитво! 

О поле, річко, узлісся зелене! Ви в серці у мене...

О незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість громово, твій звук у мене в серці не затих.

О Львове, батьку мій камінний, знаю, як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда топтала й роздирала Русь безкраю.

За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! 

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення.

У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

Сестрицю, Інно, чайко, дядьку, хлопче.

Королево, село, коромисло, Славо, Мирослав.

Андрію, женче, козаче, їжаче, жінко, учителю.

Пісне, вітре, доле, Дніпре, братику, місяченьку.

Поле, Ілле, поезіє, друже, куме, весна.

Сергію, Марино, калина, жуче, зима.

Далеко-далеко те знають хіба що лелеки розкидала доля кептарики і сіряки

Коли морська зірка повзе то один із променів трохи піднятий і виставлений уперед.

За його розрахунками він уже повинен бути навпроти літака.

Зоре моя вечірняя зійди над горою поговорим тихесенько в неволі з тобою.

В усіх морях та океанах нашої планети водяться морські істоти що називаються морськими зірками.

Коли Сашко думав про матір а він тепер думав про неї майже постійно він ніби стояв на гарячому пружному вітрі.

 Коротко кажучи, це треба зробити сьогодні.

У горах ялівець (а в Україні він росте переважно в нижньому гірському лісовому поясі Карпат) почуває себе добре.

Андрій посміхнувся радісно, може, вперше за всі тижні окупації.

Сизокрилий орле, високо літаєш, а чи далеко мого сина у війську вбачаєш.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Вода при березі починала каламутитись і жовкнути.

І трава, й людина скоряються рухові великого безмір'я.

Сила та розум - краса людини.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

У містах та селах все свідчило про наближення великого свята.

Усі домашні незгоди вранішня мряка тепла кава усе це стало таким дріб'язковим там на Майдані.

Небо було глибоке бездонне залите густою темінню.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Ми маємо право на сум і тепло.

Працею людина сильна й красива.

Шануй батька й матір своїх.

Шукаю вже не щастя а поради.

Є в нас сила, і правда, і воля.

І шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ .

Серед долини зеленіють густі , та високі верби.

Добро і зло, правда, і кривда часто крокують поряд.

Вишні, черешні, сливи усе росло в саду.

І все поволі зникає небо,море, скелі.

Кактуси бувають маленькі, великі, круглі й стовбуристі

Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу.

У нашому саду була розкішна флора жоржини, любисток, айстри.

Усі весну щиро люблять і люди, і пташки, і дерева, і комашки.

Усе докупи злилося материна любов, піклування батька, дитячі забавки, радощі і горе.

На вершечку гори, на видолинках скрізь панувала тиша.