відокремлення неузгоджених означень

тільки головні

головні і другорядні

тільки другорядні

тільки означення та обставини

Омиті росами квітки розтулюють повіки. (В. Сосюра.)

Зорі сплять на холодних морозом зв’ялених травах. (Л. Первомайський.)

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ. (О.Довженко)

На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли. (В. Сосюра.)

глядачі

футболісти й тренери

вони

тренери

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Брянський з туго перетягнутим станом з білявою чуприною стоїть облитий сонцем.

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими косами у білій сукні на високих підборах.

В обличчя вдарив свіжий день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

 Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

 Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

 Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

 Олеся йде сама дорогою, легка, витончена, прутка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар

 Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Батько сидів з веслом на кормі, веселий і дужий.

Як я бідна тут горюю прийди подивися .

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні .

Оповитий тишею степ спав.

І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у дальній шлях.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Степ струснувши з себе росу горить рівним жовто-зеленим кольором.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

Над озером пливла м'яка, тендітна тиша.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі .

Я не знаю нічого ніжного, окрім берези.

У діда все було цікавим : і хлівець , і вулики , і всілякий інструмент.

Поріг переступила жінка,закутана в міру хустину.

Він був наче з заліза.

Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць.

Достигле яблуко саме з дерева падає.

На вишиті рушники, лляні, бавовняні, стають наречені.

Пов'язані вишитими рушниками, ідемо вулицею.

Гарно того вчити,хто хоче все знати.

У нас у ріднім краю навіть дим солодкий.

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Там замість житечка в теплеє літечко терен зацвів.

Усіяна колисками земля пахне літом.