ВСТАВНІ І ВСТАВЛЕНІ СЛОВА, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Й РЕЧЕННЯ

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву і ми не в тім'я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало. 

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу. 

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення. 

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені. 

Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

На думку професора посилається більшість викладачів.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело? 

Наш тренер ... Дніпро перепливти.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятись вище хмар? 

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось. 

навіть

мабуть

отже

може

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати! 

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

Життя (кажуть) прожити — не поле перейти.

І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани. 

Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати. 

Чи справді так було, чи може хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав, хто ворогів не мав, а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.