Звертання

чуже мовлення, передане дослівно без змін.

слово чи сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням.

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення.

слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Народе мій до тебе я ще верну…(В.Стус).

Дай мені крила Україно!... (П.Сингаївський)

Перший починай!

Мамо чого зажурились? (Д.Луценко)

Де ти Лесю? (І.Драч)

Совісте наша! (І.Драч)

Мово рідна Ти як море!…(С.Плачинда).

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду (В.Сосюра).

Не збавляй собі сну, не дивись у той бік, моя пташко!

Та, ти, мене дубе отінив, як хмара.

А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, то й весело мені!

Бач Оксано, я жартую, а ти й справді плачеш.

іменником у Н. в. однини та З. в. множини

 іменником у Кл. в. однини та Н. в. множини

 іменником у З. в. однини та Н. в. множини

займенником у Н. в. однини та множини

Подай мені, подруго, руку, бо, крім нас, вже немає нікого.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній стороні.

Прощавай, Соломіє, назавжди!

З нетерпінням чекаю листа від Вас, пані Світлано!

Сергію Володимировичу

друже Тимоше

Анатоліє Петрович

тітонько Ганно

Звертання не відповідають на питання і не є членами речення.

Основна роль звертання – привернути увагу співрозмовника.

За будовою звертання можуть бути непоширеними та поширеними.

Поширені звертання складаються лише з двох слів.

Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить.

Хтось знічев’я почав сильно товкти кулаком об стіл, і Дарка зупинилася на місці.

Аркадій Козачок викинув руку вперед, ніби булаву, і на хвилину застиг у ті позі.

Спасибі Києве за всі щедроти!

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Гей рицарю жадібний стережись. 

Я сирота з Вільшаної, сирота бабусю.

Не ходи козаче понад берегами не суши серденька чорними бровами  (Нар. творч).

Стережися польовий пташе блискучих котячих очей! (Панас Мирний)

Людино Якщо ти воістину людина бережи друга свого (І.Стаднюк)

Мамо спасибі вам за всю домашню науку (Ю.Голобородько).

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

 Широкая, високая, калино моя не водою до схід сонця поливаная. 

Ой Дніпре мій Дніпре, широкий, та дужий!

Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє.

 Де ти фантазіє там радощі й весна.

Аж до обрію розкинулося золоте поле пшениці.

Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле.

Усе море скрізь чорніло ніби пооране поле.

Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт.

Спи, дитинко, сном міцним.

О краю мій, тужу я за тобою!

Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає?

Хороший мій хлопчику, чому ти плачеш?

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.