Звертання. Вставні слова.

Не все іще було, що може бути.

Може доля й відгукнеться у темному гаю.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Мій дідусь може виконати будь-яку роботу.

Сьогодні мабуть буде завірюха.

Без сумніву весна колись переможе зиму.

Навіть могутні дуби застигли в мовчанні. 

Погода на щастя видалася гарною.

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите

Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.

Через тумани лихі, через велике горе,ти, світиш мені моя зоре.

Дяка щира тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.

Ой біжи біжи досадо не вертай до хати не пущу тебе колиску синову гойдати. 

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. 

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу виростуть з тобою приспані тривоги. 

Можна все на світі вибирати сину вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Я принаймні знаю правила поведінки в громадських місцях. 

Хлопці про наші плани на це літо навіть не здогадувалися.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Ви зараз звичайно можете передумати їхати в це відрядження.

Будь майстром, поете, художником у справі, яку ти справді любиш.

Народе мій, до тебе я ще верну…

Перший, починай!

Ох, сестричко, як мені тяжко без тебе

Отже, живемо ми в цьому будинку, в цій квартирі, і в нас на балконі завжди хтось живе.

Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідної землі, до рідного її куточка.

На щастя, краса не щезла з лиця нашої планети.

Може, доведеться зачекати, поки роз­почнеться вистава.

І, здається, ці дні пророкують красу відпочинку.

Виграв «Жигулі», а, може, й "Волгу"...

Чи то так чого, чи, може, риба виплескує?

Вистава здається такою короткою.

Так ніхто не кохав! 

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Хто ти мрія чи сон?

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

либонь 

принаймні

безумовно

на щастя 

О, незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість громо­во, твій звук у мене в серці не затих

Ой хлопці, хлопці! Де, ви, хлоп'ята?. 

Чому не спиш, ти, уночі, моя голубко сизокрила?

Орачу мій, господарю, великий, гостило в тебе сонце за столом. 

Віктор прийде, напевно, вчасно (У цьому реченні є вставне слово).

О, Михайлик до нас прийшов! (У реченні є непоширене звертання)

Усі кажуть, що дівчина дуже талановита. (У реченні є вставне слово)

Весна, як кажуть, днем красна.(У реченні є вставлена конструкція).

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму. (Речення просте, розповідне, неокличне, двосклад­не, поширене, повне, неускладнене)

У таких боях ішли дні, місяці і, нарешті, роки (Речення складне, розповідне, неокличне, стверджувальне) 

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коха­ний. (Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене вставним словом).

На щастя все закінчилося добре .( Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене вставним словом )

Кажи не кажи, а діти все одно не чують

Годинник бив —що з ним?— зовсім не ту годину. 

Із цим погодяться, мабуть, усі

Слово матері! Як воно потрібне дитині щомить.

Неозорі поля, покриті хлібами, лежали навколо мене .

О пісня вкраїнська! Дзвінка, невмируща, ти мука і радість, ти гнів і любов!

О мій народе, Прометея ти маєш душу мо­лоду

Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш?

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Гей, ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли, ви, облетіли цві­том на калині.

Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю.

Прости мене, мій синочку!

Сину мій Тимоше то ж був наказ.

Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє.

Зласкався доле над моїм народом.

Поклін тобі моя зів’яла квітко невідступна мріє!.

Олена, виявилася, молодицею покірною, роботящою.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

Хлопець, напевно, уперше так довірливо поглянув на вчителя.

За теорією Ч. Дарвіна було знято кілька цікавих науково-популярних фільмів.

За теорією Ч. Дарвіна тривалий час уважно слідкували науковці в Кембриджі.

За теорією Ч. Дарвіна головною рушійною силою еволюції є природний добір.

За теорією Ч. Дарвіна з’явилися й інші пояснення чинників еволюції видів.

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна розтривожити.

Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило 

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе – само прийде.

Розцвітай ти, веснонько красна, духом творчості все онови!

Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди!

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Приїздіть, будь ласка, рідні ви мої.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, куди моє дівування та й занесете?

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Трембітна, мово, музико, калино, І споконвічно, і назавжди моя... 

Розвивайся й далі, мово наша рідна, І про нас нащадкам вістку донеси. 

Слово, пісне, думо Кобзарева, Ви, окраса й суть мого життя... 

О мово рідна золота колиско, де в світі білім не буваю я, з тобою серцем і по-українськи я вимовляю мамине ім’я.