Комір С.М.
ЛОГОПЕДИЧНА РИТМІКА В СИСТЕМІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
Зі збільшенням кількості дітей з особливими потребами, з розвитком спеціальної освіти як складової частини процесу реабілітації, з’являється все більше публікацій, присвячених методикам корекційної роботи. Це свідчить про актуальність даного питання в умовах сьогодення. Але матеріали згаданих вище робіт вимагають систематизації та вибірковості у застосуванні.
Останнім часом логопедичну ритміку дедалі активніше використовували в різноманітних реабілітаційних методиках як один із самостійних засобів коригувального впливу [4, с.8]. Це методики як діагностичного так і корекційного спрямування. Тому в сучасних умовах у нас є можливість використовувати існуючий досвід у власній практичній діяльності, враховуючи індивідуальні потреби кожної окремо взятої дитини.
Логопедична ритміка – це корекційна методика навчання та виховання осіб з різними аномаліями розвитку, в тому числі і з мовною патологією, засобами руху, музики та слова [5, с.6]. Головною метою логопедичної ритміки як засобу корекційного впливу є подолання порушень мовлення, розвиваючи та корегуючи рухову сферу особи. Розвиток рухового апарату є фактором, що стимулює розвиток мови і йому належить провідна роль у формуванні нервово-психічних процесів у дітей [1, с.1].
Логоритміка, як будь-яка інша корекційна методика, що застосовується у роботі з дітьми з вадами мовленнєвого розвитку, має свої особливі засоби реалізації. Засоби логопедичної ритміки можна представити як систему ритмічних, логоритмічних та музично-ритмічних вправ і завдань, що поступово ускладнюються і лежать в основі самостійної рухової, музичної та мовленнєвої діяльності людей з мовною патологією [2, с.79].
Г. Волкова виділяє наступні засоби логоритміки: ходьба та марширування в різних напрямках; вправи на розвиток дихання, голосу та артикуляції; вправи, що регулюють м’язовий тонус; вправи, що активізують увагу; вправи на рахунок; мовні вправи без музичного супроводу; вправи, що формують чуття музичного темпу; ритмічні вправи; співи; вправи у грі на музичних інструментах; самостійна музична діяльність людей з мовними порушеннями; ігрова діяльність; вправи для розвитку творчої ініціативи; заключні вправи. Г.Шашкіна розділяє всі засоби логоритмічного впливу на дві великі групи – музично-рухові та рухово-мовні – в залежності від того, що лежить в основі реалізації даного засобу (музика чи мовний матеріал).
Не зважаючи на те, в якій мірі поєднані між собою музика, рух та слово у логоритмічних вправах – всі вони у взаємодії спрямовані на формування та розвиток особистості дитини в цілому, вдосконалення її мовленнєвої та рухової сфери.
Л.Чеснокова та О.Золотарьова серед завдань логопедичної ритміки виділяють: оздоровчі, пізнавальні, виховні та коригувальні. До оздоровчих вони відносять розвиток моторної функції, мовлення, слуху, зміцнення кістково-м’язового апарату тощо; до пізнавальних – формування рухових навичок та вмінь, орієнтацію в просторі, координацію рухів; до виховних- уміння ритмічно і виразно рухатися, виявляти свої творчі здібності, виховання особистісних якостей тощо; до коригувальних – усунення порушень мовлення дітей.
Отже логопедична ритміка – це комплексна корекційна методика, яка займає чинне місце в системі реабілітаційної роботи з дітьми із порушеннями мовлення. Використовуючи засоби логоритміки у практичній діяльності під час роботи з дітьми з мовними вадами, ми здійснюємо не тільки коригуючий вплив безпосередньо на їх мовлення, на рухову сферу, але й сприяємо всебічному розвитку їх особистості.
Перспективи подальшої роботи в даному напрямку вбачаються у вдосконаленні системи використання засобів логоритміки при кореційно-розвиваючому впливі на особистість дитини з порушеннями мовлення.
Література