THE ART OF CONVERSATION

THE ART OF CONVERSATION

Alex and Chris love to chat for hours on the telephone. Their favourite topic is their neighbours. Here is an example of the two of them gossiping on the telephone. "Did you see the new couple who moved in next door to me? Do you think they're married? You know, last night they were having a terrible argument. They were shouting at each other so loud I could hear almost every word through the walls. So I think they must be married, don't you? He's very handsome, don't you think? And have you seen her car? Must be rich. And you know something, else, either she's a little fat, or I think she's going to have a baby."

For the fiftieth time in his life Professor Marchant stood up to give his lecture on the causes of the First World War. He started, "Today I'm going to discuss with you the causes of the First World War..." Soon, as usual, most of the students were sleeping. The students who were awake could not take good notes, because they could only hear clearly one or two words in every sentence. You see, Marchant was not only boring, but he mumbled a great deal when he spoke. It was as if he always had a potato in his mouth when he was speaking.

For the first time in his life, Mr Parrot had to give a speech. His daughter had just got married and there were a hundred guests at the wedding party waiting to hear his words. He had practised his speech for hours until he could say it perfectly and he had five pages of notes to help him. He stood up and started. "Th-th-th-th-thank you f-f-f-f-f-f c-c-c-c-coming", he stuttered, and then sat down very red in the face.

The two boys sat whispering to each other at the back of the classroom. They were having a very interesting conversation about football, girls, parents and even school. Meanwhile, Mrs Garret talked and — talked and talked about William Shakespeare. At the end of the lesson, Mrs Garret looked at the two boys and said, "Next time you have a conversation in my class, please don't whisper. Talk a little louder so that we can all enjoy what you are saying".

VOCABULARY

to chat [tʃæl] — базікати

to gossip ['gɔsɪp] — розпускати плітки

argument ['a:gjumənt] — суперечка, спір

to shout [ʃаut] — кричати

to give lecture ['lektʃə] — читати лекцію

to discuss [dɪs'kʌs] — обговорювати, дискутувати, дебатувати,

сперечатися

to mumble [mʌmbl] — бурмотати

to give a speech [spi:tʃ] — виступати з промовою

to stutter ['stʌtə] — заїкатися

to whisper ['wɪspə] — шепотіти, говорити пошепки

QUESTIONS

1. Have you ever given a speech ? When?

2. What was it about?

3. Were you nervous ?

4. What are the qualities of a good speaker or lecturer?

5. Do you have a lot of arguments in your family?

6. What are they usually about?

7. What is the difference between:

* a gossip and a conversation

* a conversation and a discussion

* a discussion and an argument?

Мистецтво вести бесіду

Алекс і Кріс люблять базікати годинами по телефону. їхня улюблена тема — їхні сусіди. Ось як вони, наприклад, розпускають плітки по телефону. «Ти бачив нову пару, яка переїхала в сусідню квартиру? Думаєш, вони одружені? Ти знаєш, учора ввечері в них була жахлива суперечка. Вони кричали одне на одного так голосно, що я могла чути майже кожне їхнє слово крізь стіни. Отже, я думаю, що вони мають бути одружені, чи не так? Він дуже красивий, як ти вважаєш? А ти бачив її машину? Мабуть, вона багата. А ще, вона або трохи товстувата, або, я думаю, чекає дитину».

П'ятдесятий раз у своєму житті професор Марчант підвівся, щоб прочитати лекцію про причини Першої світової війни. Він почав так: «Сьогодні я збираюся обговорювати з вами причини Першої світової війни...» Невдовзі, як завжди, більшість студентів заснули. Студенти, які ще не спали, не могли нічого записати, тому що вони могли виразно розчути лише одне або два слова у кожному реченні. Бачите, Марчант був не тільки нудний, але й говорив бурмочучи. Здавалося, що в нього завжди каша в роті.

Вперше у своєму житті містеру Перроту треба було виступити з промовою. Його дочка щойно вийшла заміж, і сотня гостей на весільній вечірці чекала, що він скаже. Він заучував свою промову протягом багатьох годин, аж поки нарешті не зміг вимовляти її досконало, і ще в нього було п'ять сторінок з нотатками для підтримки. Він встав і почав говорити заїкаючись: «Д-д-д-дякую вам, що п-п-п-п-прийшли», а потім, почервонівши, сів.

Два хлопчики сиділи і пошепки розмовляли один з одним у кінці класної кімнати. В них була дуже цікава бесіда про футбол, дівчат, батьків і навіть про школу. А в цей час місіс Гаррет говорила, і говорила, і говорила про Вільяма Шекспіра. Наприкінці уроку місіс Гаррет подивилася на цих двох хлопчиків і сказала: «Наступного разу, коли ди розмовлятимете па моєму уроці, будь ласка, не шепочіться. Говоріть трохи голосніше, щоб ми всі могли насолоджуватися тим, що ви кажете».