THE HISTORY OF THE OLYMPIC GAMES

THE HISTORY OF THE OLYMPIC GAMES

Long ago ancient Greeks often waged wars. Small states suffered and lost much even if they did not take any side and stayed out of wars. The ruler of such a small state, Elis, wanted to live in peace with all neighbours. He was a good diplomat because his negotiations were successful and Elis was recognized a neutral state. To celebrate this achievement, he organized athletic games.

In the beginning this feast lasted one day, but later a whole month was devoted to it. All wars and feuds were stopped by special heralds who rode in all directions of Greece.

The games were held every four years in Olympia on the territory of Elis. The first games which later were called the Olympic Games were held about a thousand years before our era.

Usually the Olympic Games began before the middle of the summer. Best athletes arrived from many Greek states to Olympia to compete in running, long jumps, throwing of discus and javelin and wrestling. In the course of time fist fighting (boxing) and chariot races were also included in the Games.

All athletes took an oath that they had been preparing well for the Games and promised to compete honestly and keep the rules of the sacred Olympics. The athletes took part in all kinds of competitions. Winners were called «olympionics», they were awarded olive wreaths and cups of olive oil. This tradition has survived. In our time sportsmen often get cups and wreaths for winning the first place in sports competitions.

The olympionics of ancient Greece became very popular. Best craftsmen were chosen to make honourary cups, many poets wrote and recited in public poems about the best athletes. Sculptors made their statues which were put up at the birthplace of the winners.

The Olympic Games were accompanied by arts festivals. Poets recited their poems, singers sang hymns, dancers danced and orators pronounced speeches — all this in honour of the sacred Games.

Only men could take part in the Olympic Games. Women were not allowed even to watch the competitions at the stadium under the fear of death penalty. There was a single exception, when a woman coached her son and accompanied him to the stadium in men's clothes. That brave woman was spared the penalty because her son excelled in many events.

Magnificent strong bodies inspired artists and sculptors. They painted wall pictures and made statues of marble and bronze, so now we can admire the corporal beauty of ancient and eternally young discus thrower, javelin bearer and others.

The Olympic Games had been held for about eleven hundred years, until the emperor Theodosius banned them for religious reasons in 394 A. D.

The revival of the Olympic Games began long time afterwards, in 1892, when a young French teacher Pierre de Coubertin made a public speech before the Union of French sports clubs in Paris. At that time many people in many countries practised various kinds of sports and games. They wanted to make friends and compete with sportsmen from other lands. Pierre de Coubertin understood the importance of sports which unified peoples of the world and served the cause of peace like in ancient time.

On the 23rd of June 1894 the International Congress of amateur sportsmen made an important decision: to revive the Olympic Games and to establish the International Olympic Committee which would be responsible for the administration of the modern Olympic Games.

The first Committee consisted of 12 members. Now 82 members of the International Olympic Committee control the affairs of all member countries which joined the Olympic movement.

QUESTIONS

1.    What did ancient Greeks do long ago?

2.    What did the ruler of a small state want to do?

3.    Why did the ruler organize athletic games?

4.    How long did the first feast last?

5.    When did the Olympic Games begin?

6.    How were the winners called?

7.    What were the Olympic Games accompanied by?

8.    Who was not allowed to take part in the Olympic Games?

9.    When did the revival of the Olympic Games begin?

VOCABULARY

to wage wars — вести війни

ruler — правитель

feast — свято

herald — гонець, посланець

javelin — спис

sacred — священний

wreath — вінок

chariot races — біги

to be spared the penalty — бути позбавленим покарання

ІСТОРІЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

Багато років тому давні греки вели війни. Страждали невеликі держави, і вони зазнавали великих втрат, навіть якщо не ставали на чийсь бік і не брали участі у війнах. Правитель однієї з таких маленьких держав, що звалася Еліда, хотів жити в мирі з усіма сусідами. Він був добрим дипломатом, тому що досяг успіху в переговорах, і Еліда була визнана нейтральною державою. Щоб відсвяткувати це досягнення, він організував спортивні ігри.

Спочатку це свято тривало один день, а пізніше йому присвячувався цілий місяць. У різні кінці Греції надсилали гінців, щоб зупинити війни й розбрат.

Ігри проводилися один раз на чотири роки в Олімпії на території Еліди. Перші ігри, які пізніше були названі Олімпійськими, були проведені близько тисячі років до нашої ери.

Олімпійські ігри зазвичай починалися на початку літа. Найкращі спортсмени приїжджали з багатьох грецьких полісів до Олімпії, щоб позмагатися в бігу, стрибках у довжину, в киданні диска та списа, в боротьбі. З часом до ігор були включені бої навкулачки (бокс) і гонки на колісницях.

Усі спортсмени давали клятву, що вони добре готувалися до змагань і обіцяють змагатися чесно й дотримуватися правил священних Олімпійських ігор. Спортсмени брали участь у різних змаганнях.

Переможців називали «олімпіоніками», їх нагороджували вінками з оливкового дерева й кубками з оливковою олією. Ця традиція збереглася донині. У наш час спортсмени часто нагороджуються кубками та вінками за здобуте перше місце в спортивних змаганнях.

Переможці Олімпійських ігор Давньої Греції ставали дуже популярними. Для виготовлення почесних кубків обиралися найкращі майстри. Великі поети писали вірші про кращих атлетів і декламували їх перед народом. Скульптори створювали статуї, які зводилися на батьківщині переможців.

Олімпійські ігри супроводжувалися фестивалями мистецтв. Поети декламували вірші, співаки виконували гімни, танцюристи танцювали, а оратори проголошували промови — все це робилося на честь священних ігор.

В Олімпійських іграх могли брати участь тільки чоловіки. Жінкам не дозволялося навіть дивитися змагання на стадіоні під страхом смерті. Був тільки один виняток, коли жінка тренувала свого сина й супроводжувала його на стадіон у чоловічому одязі. Ця смілива жінка була позбавлена покарання, тому що її син показав себе у багатьох видах змагань.

Надзвичайно могутні тіла спортсменів надихали художників і скульпторів. Вони малювали настінні картини, робили статуї з мармуру і бронзи, і тепер ми можемо захоплюватися физичною красою давнього і вічно молодого дискобола, списоносця та інших.

Олімпійські ігри проводилися близько 1100 років, поки не були заборонені імператором Феодосієм з релігійних причин у 394 р. н. е.

Відродження Олімпійських ігор почалося через довгий час, у 1892 p., коли молодий французький учитель П'єр де Кубертен виступив з промовою перед Спілкою французьких спортивних клубів у Парижі.

У той час багато людей у різних країнах займалися різними видами спорту і спортивними іграми. Вони хотіли подружитися й змагатися зі спортсменами інших країн. П'єр де Кубертен розумів значення спорту, який об'єднує людей і служить укріпленню миру, як у давні часи.

23 червня 1894 р. Міжнародний конгрес спортсменів-любителів ухвалив важливе рішення: відродити Олімпійські ігри, заснувати Міжнародний олімпійський комітет, який буде відповідати за керівництво, організацію й проведення сучасних Олімпійських ігор.

Перший комітет складався з 12 членів. Тепер 82 члени Міжнародного олімпійського комітету контролюють діяльність країн, які приєдналися до олімпійського руху.