Топоніміка-як засіб розвитку пізнавального інтересу учнів до рідного краю

 

 

 

Топоніміка-як засіб розвитку пізнавального інтересу учнів до рідного краю

 

                                                                       Виконала

                                                                                  вчитель географії

                                                                                     Новогригорівської

 загальноосвітньої школи

                                                                           I-III ступенів

                                                                                        Генічеського району

                                                                                       Херсонської області

                                                                                 Гаращенко С.Ф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Географічні назви – обов ҆язковий елемент географії. Їх використовують для просторової прив ҆язки фактів під час уроку,факультативного заняття, розглядають як окремі поняття,наводять як приклади для ілюстрації географічних закономірностей , вони служать для визначення географічного положення об ҆єктів, їх широко застосовують вчителі і учні при порівняннях. Топоніміку використовують на різних етапах уроків:це і політична карта світу або якогось регіону,це і вивчення водних об ҆єктів, а особливо я використовую топоніміку у факультативному курсі «Херсонщина»(моя авторська програма).

  Вивчення географічних назв має велику наукову і практичну цінність. Воно допомагає вирішувати багато питань розселення народів,шляхи їх міграції,також сприяє розумінню сучасної специфіки природних ландшафтів,географічні назви на карті Херсонщини мають певний смисл і відбивають досить цікаву історію краю.

    Для аналізу топоніміки Херсонської області, приймаємо традиційні визначення: що топонім — це власна назва будь-якого географічного об’єкта; гідроніми — назви водних об’єктів (рік, озер, заток, проливів тощо); ороніми — назви піднесених форм рельєфу (гір, хребтів, вершин, горбів); ойконіми — назви населених пунктів; геоніми — назви доріг, проїздів тощо; мікротопоніми — назви невеликих об’єктів (угідь, урочищ, сінокосів, частин населеного пункту), вони зазвичай відомі обмеженому колу людей — мешканців певного району. Особливу цікавість у нашій розвідці становлять саме мікротопоніми, неофіційні назви, котрі ще не були предметом лінгвістичного дослідження.

 Назви значної частини островів,ярів,окремих територій,річок і озер Херсонщини склались в епоху середньовіччя. Багато з них мають українське походження-Перевозка,Козацьке,Кошове,Борщове,Солонець. Часто у назвах географічних         об ҆єктів влучно відтворюються особливості природи місцевості,її природні багатства:Ряска,Саги,Оріхи, Чаплинка, Комишани,Зелений гай,Піщанка. Про характер поверхні говорять назви суходолу:Саги(западина),Чонгар(пустеля)Чалбурда(сіре болото).Характер рельєфу відображають назви-Поди,Степне,Рівне,Широка балка. Про своєрідність клімату та місцевих водойм нагадують назви:Хорли (хар-сніг),Чурим(гниле),Кучкуюк(сильний вітер).

 Серед топонімів Херсонщини багато і таких ,які утворилися від власних імен:Софіївка,Ольгівка,Антонівка,Захарівка т а інші. На карті області збереглися назви, пов ҆язані з християнським культом:Преображенка,Успенівка,Покровка,Воскресенка,Благовіщенка.Є багато населених пунктів до складних назв яких входять слова «нова» чи «мала» (Новогригорівка,Нова Маячка,малі Копані). Це свідчить про переселення людей ,створення нових поселень.

 

   Карта –живий і розумний співрозмовник,географічні назви,позначені на ній,розкажуть нам про характер фауни,флори,сторичне минуле і сьогодення нашого краю.

   Херсонська область розташована на півдні України в межах степової зони на Причорноморській низовини  Східно - Європейської рівнини. На півдні територія області омивається водами Чорного та Азовського морів. Область розташована в нижній течії Дніпра,який ділить її територію на правобережну і лівобережну. 

  На  заході Херсонщина межує з Миколаївською областю. Межа починається на Кінбурнській косі(піщана обмілина на Чорному морі,між Дніпровським і Ягорлицьким лиманами. Назва від турецької фортеці Кілі-Бурун-вузький мис,вузька коса) на березі Ягорлицької затоки Чорного моря(Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні  греки називали  його Понтом Аксінським (грец. Πόντος Aύξενος — негостинне море), а згодом, після успішної  колонізації його узбережжя, — Понтом Евксинським (грец. Πόντος Εύξενος — гостинне море). Ним проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави та племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукіан) називали це море Скіфським.

З IX століття в «Повісті временних літ», в арабських (Аль Масуді) та західних (Гельмольд) джерелах Чорне море називали Руським. У Київському літопису — Понтійським (або Понетським) морем, проходить на північ через Дніпровсько-Бузький лиман до Нижньохаблівського маяка,далі повертає на північ,проходить долиною річки Інгулець,а від селища Давидів Брід(Дави́дів Брід — село в Україні, Великоолександрівського районі Херсонської області. Населення становить 1223 осіб. Центр Давидово-Брідської сільської ради, колишній центр Давидобродської волості )-по межиріччю Вісуні та Інгульця (згідно з Топонімічним словником України, слово Інгулець тюркського походження. Є кілька тлумачень слова:

від турецького äŋgül — «тихий, ледачий»,

від тюркського енгел — «перешкода»,

від татарського словосполучення ени-гьол — «нове озеро» (її так могли назвати за русло, що розширюється),

від татарських слів ін — «печера» і галь (ґуль) — «ріка» (ще скіфи вміли копати печери  уздовж берегів рік для зимовища своїх табунів).

   На півночі область межує з Дніпропетровською областю. Північна межа проходить найвищою частиною території від селища Краснівка  Великоолександрівського району в напрямку смт.Верхній Рогачик( розташований на шляху,яким здавна возили з Криму сіль,на р.Рогачик -лівій притоці Дніпра,яка названа так за роздвоєне,схоже на рогатку річище),перетинаючи північну частину Бузько-Дніпровської рівнини,Каховське водосховище і Токмацьку рівнину.

  На сході Херсонщина межує з Запорізькою областю. Східна межа починається на березі Утлюцького лиману Азовського моря поблизу селища Новий Азов,звідки вона продовжується на північ в напрямку смт.Верхній Рогачик,перетинаючи послідовно Асканійсько-Мелітопольську і Токмацьку рівнини.

  На півдні на протязі 18 км Херсонська область межує з Автономною республікою Крим. Ця межа проходить Перекопським перешийком(Перекопський перешийок ( Or boynu) — вузька смуга суходолу на півдні України, сполучає Кримський півострів з материком, розділяє Азовське море (власне затоку Сиваш) і Чорне море (Каркінітську затоку). Є найпівнічнішою частиною Криму. Довжина перешийка — 30 км. Ширина — 7 км в найвужчому місці, 9,2 км в південній частині. Перекопський перешийок — частина Північно-Кримської рівнини. Рельєф плаский, висота до 24 метрів над рівнем моря. Складається з лесовидних суглинків і глин. Багато озер (див. Перекопські озера). Переважає степова та напівпустельна рослинність. У низовинних ділянках — солончаки.) від вершини Перекопської затоки Чорного моря до вершини затоки Сиваш Азовського моря.

 Вздовж морського узбережжя є піщані  острови,півострови й коси,найбільшими з яких є Джарилгацький острів(Острів Джарилгач - знаходиться за 8 км. від Скадовська, його площа 5605 га, а довжина 42 км. Це, мабуть, найкрупніший нежилий острів в Центральній Європі і безумовно найбільший в Україні. Джарилгач в перекладі з тюркської мови означає "обпалені дерева". Античні автори - Геродот, Птоломей - свідчать про те, що острів колись був густо вкритий лісом. І залишив частинку славної  історії, пов'язаної із старогрецькими міфами про Геракла і Ахілла. Назва Джарилгач вперше вказана в атласі Російської імперії, видання 1800 р., на карті  Новоросійської губернії. У перші роки ХІХ ст. на острові були встановлені навігаційні знаки. У 1902 р. на мису Джарилгач встановлений Джарилгацький маяк, виготовлений в Парижі у вигляді білої залізної башти системи розкосу з центральною трубою. На початку ХХ ст. на острові була велика кількість чайок, куликів і качок. Жителі села Червоне займалися кустарним миловарінням з яєць цих птахів. На острові якийсь час випасали верблюдів. )  ,півострів Єгорлицький Кут (Ягорлыцкий (Егорлыцкий) Кут — півострів  в північній часті Чорного моря,  по-тюркски «Гяурлык» означає  «дорога неверных»).В сушу врізаються Дніпровський лиман і Тендрівська , Каргинська ,Каланчацька, Перекопська та інші затоки. Найбільш почленоване узбережжя Сиваша.

 Загальна довжина меж області складає близько 800 км,з них понад 200 км морські.

 

Генічеськ… Місто, що зручно вмостилося на великому березі південного моря. Степ і море… Саме вони визначають географічне положення Генічеська, розташованого у північно-західній частині Приазов’я.

Генічеськ – місто районного підпорядкування, центр району. Розташований на узбережжі Утлюкського лиману(Утлю́цький лима́н — лиман (затока) в північно-західній частині Азовського моря.

Лиман розташований у Генічеському районі Херсонської області та Якимівському районі Запорізької області. Від моря відокремлений Федотовою косою та островом Бирючим. На заході від Гнилого моря (Сивашу) відокремлений Арабатською стрілкою.)  і протоки Тонкої, яка з’єднує море з Сивашем(Сива́ш, або Гниле́ Мо́ре (рос. Сиваш, Гнилое Море, крим. Sıvaş, Çürük Deñiz) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.)

 Відстань до обласного центра – Херсона – 216 км. Площа міста понад 1431 га, населення 23 тис. чол.

Ця місцевість була заселена ще в сиву давнину. Про це  свідчать виявлені поблизу міста поховання епохи пізньої бронзи (ІІ тис. до н. е.), вапнякова антропоморфна стела ІІ – ІІІ ст. н.е. з сарматським знаком, давньогрецькі (античні) амфори, фрагменти судна ХІ –ХІІ ст., та інше. По Приазовській землі “…мов  сон, пройшли сармати, готи, гуни, авари, печеніги, кипчаки”. Майже п’ять століть мешкали на цій території скіфи – творці мистецтва “звіриного стилю”.

В середині ХVІІ ст. біля Генічеська, на північній частині Арабатської Стрілки деякий час існувала татарська фортеця – “прекрасний замок Ченішке”.

  Перша згадка про Генічеськ містяться в указі Катерини ІІ  “Про улаштування нових укріплень…” (10 лютого 1784 р.), де згадується  “…блокгауз у Єничи, где переправа на Арабатскую Стрелку…”  Назва населеного пункту походить від слова “дженіче”, що у перекладі з тюркського означає “тонкий”. Спочатку поселення так і йменувалось “Єнічі, Дженічі, Генічі” а закріпилось “Генічеськ”. З. 1812 до 1837 року паралельно вживалась і друга його назва – Усть-Азовське.

    Генічеський район складає багато великих та малих сіл.

Новогригорівка –село,засновано у 1861 році на місці колишнього ногайського аулу Ялнич-Агач(на татарській мові-місце,де багато гадюк).

Детальніше розглянемо назви вулиць нашого села(бо саме тут ми живемо):вулиця ім.,В.М.Дровника-Героя Радянського Союзу,уродженця нашого села;вул.ім.Ф.Гаращенко,А.Чваніна,Л.Онищенко,І.Трощина,А.Калініна-героїв Вітчизняної війни;Поштова вулиця-де була розташована перша пошта нашого уїзда та багато інших вулиць.

 Існують в районі ще:

-Новоолексіївка-селище міського типу,до 1966-Щорсівка

-Фрунзе-село,до 1937 року мало назву Юзкуї(з тюрського-сто колодців)

-Новодмитрівка-село,до 1923 року –Джимбулук

-Озеряни-село,до 1949 року-Болград

-Партизани-селище міського типу,до 1930 року-Рикове

-Петрівка-село,до 1921 року— Мустопей або Мостополь ,  колишній центр Петрівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії.

-Стрілкове-село.до 1945 року-Чокрак

 

Весь цей краєзнавчий матеріал я використовую постійно на своїх уроках, факультативних заняттях та курсів за вибором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.Атлас Херсонської області.-К.:ТОВ «Видавництво «Мапа»,2005

2.Бойко М.Ф..Чорний С.Г. Херсонщина.-Херсон:Терра,2001

3.Географічна енциклопедія України.т.1-3.-К.:Укр.енциклопедія,1993

4.Історія міст і сіл Херсонської область.-К..1972.

5.Мурзаев Є.М. Географія в назвах.-М.:Наука,1979

6.Мурзаев Є.М. Очерки топонимики._М.:Мысль,1974.

7.Поспелов Е.М. Топонимика в школьной географи.Пособие для учителя.-М.:Просвещение,1991

8.Янко М.Т.Топонімічний словник-довідник Української РСР.-К.:Рад.школа,1973.

9.uk.wikipedia.org/wiki/Новогригорівка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Творчий звіт.

 

Роботу виконала вчитель географії вища категорія,старший вчитель

Новогригорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Генічеського району Херсонської області