Тоталітарна та партнерська сім'я

Характеристика сімей

Тоталітарна та партнерська сім’я

Сім'я займає головне місце в моральному формуванні особистості, вона бере з перших днів життя дитини на себе турботу про її здоров'я і виховання, сім'я дає дітям початкові знання про навколишній світ, виробляє певні уявлення і навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма іншими людьми тощо. Конкурувати із сім'єю, особливо на початковому етапі розвитку особистості, не може жодна громадська або державна виховна установа. Відсутність батьківської сім’ї або сімейне неблагополуччя, навпаки, майже завжди створює реальні труднощі у формуванні дітей і підлітків, перебороти котрі повністю суспільству до сьогоднішнього дня не вдається.

 Оскільки сім’я об’єднує людей, то і функції сім’ї визначаються потребами  її членів і пов’язані із їх задоволенням. Виконання сім’єю її функцій має значення не лише для  членів сім’ї, але і для суспільства в цілому.

1. Виховна функція. З одного боку це забезпечення індивідуальних потреб в батьківстві та материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні і самореалізації в дітях, а з другого боку по відношенню до суспільства ця функція  забезпечує соціалізацію дитини, готує її до життя в суспільстві.

Особливо яскраво виховна функція проявляться і потребує реалізації на етапі первинної сім‘ї - з моменту народження першої дитини до віку статевої зрілості останньої (або єдиної) дитини;

2. Господарчо-побутова функція. Включає в себе задоволення фізіологічних потреб членів сім’ї (їжа, дах над головою, одяг), направлених на підтримку їх здоров’я. З іншого боку, вона забезпечує і відновлення затрачених у суспільній праці корисних сил.

3. Емоційна функція. Забезпечує задоволення її членами своїх потреб у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці. В той же час ця функція забезпечує стабільність членів суспільства. Підтримує їх психічне здоров’я.

4. Функція духовного культурного спілкування. Забезпечує задоволення потреб у спільному проведенні вільного часу, взаємному духовному

5.   Сексуально - еротична функція - забезпечує задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім’ї. Сім’я при цьому здійснює регулювання  їх сексуально-еротичної поведінки, забезпечує біологічне відновлення суспільства.

Що ж таке тоталітарна, домінаторна сім‘я? Що є найбільш характерним для стосунків між членами такої родини?

Беррі та Дженей Уайнхолд, експерти ООН з проблем сім‘ї, визначили такі характеристики тоталітарної сім‘ї:

•             зловживання владою;
•             відсутність рівноправ‘я;
•             конкурентні (змагальні) структури;
•             суворі правила, що мають примусовий характер;
•             твердо визначена роль членів сім‘ї різної статі;
•             відсутність розподілу обов‘язків у житті сім‘ї;
•             відсутність спільних сімейних заходів;
•             економічні “тягарі” не розподіляються між членами сім‘ї;
•             відсутність поваги до приватного життя;
•             конфлікти вирішуються  за принципом “один виграв – інший програв”;
•             не всі беруть участь у прийнятті рішень;
•             батьківські обов‘язки не розполіляються;
•             відсутність співчуття;
• дисципліна підтримується за допомогою сили та приниження;
• припущені помилки (помилкові дії) не визнаються;
• пробачення не просять;
• при виникненні проблем, як правило, звинувачуються інші;
• непрйняття “не своїх”;
• фальшива лояльність (вірність) сім‘ї;
• опір по відношенню до всіляких змін;
• відсутність сімейної єдності;
• почуття незахищеності від образливих та насильницьких дій;
• аналіз конфліктів, що виникають, ігнорується;
• майже повністю відсутні сміх і радість;
• діти у сім‘ї не плануються і є небажаними.

 Зрозуміло, у жодній сім‘ї ми не знайдемо повного набору характеристик тоталітарної (домінаторної) сім‘ї, як і ознак партнерської сім‘ї, про які мова йтиме далі.  Але є підстави думати, що у більшості країн світу більше, вочевидь, представлені ознаки тоталітарної, ніж партнерської сім‘ї. І саме тому так важливо, спробувати зрозуміти, що саме відображується у суспільстві від структури та звичаїв сім‘ї, як можна через побудову демократичних відносин у сім‘ї рухатись до демократичних відносин у суспільстві.

Багато фахівців вважають, що людина, котра знає структуру сім‘ї, здатна маніпулювати будь-якою групою людей таким чином, як ними керували в їхніх сім‘ях. Це можливо у тих випадках, коли люди виховувались у авторитарних, автократичних сім‘ях, де  від них вимагалося бути беззастережно слухняними,  де заборонялося мати свої власні думки та почуття. Їм завжди доводилось підкорятися чужій волі, чужим наказам, залежати від чиїхось оцінок та суджень, вислуховувати чиюсь критику. Тут дитині не дозволено висловлювати своє незадоволення, не допускається незгода. Одна жінка, мати двох дочок, якось сказала мені: “У мене такий порядок: спочатку зроби те, що я сказала, а потім будеш обговорювати!”

 Не можна бути іншим. І потім, коли людям не кажуть, що треба робити, вони у збентеженні втрачають себе, адже завжди хтось інший вирішував за них, як жити (5). А батьки дорослих дітей з жахом спостерігають, якими їх діти стали несамостійними, залежними від інших, а досить часто залежними від комп‘ютерних ігор, від ігрових автоматів, від алкоголю, наркотиків, а в найкращому випадку – від групи своїх друзів, від дружини чи чоловіка, від релігійного лідера…

Отже тоталітарна модель сім‘ї є не тільки небезпечною для розвитку та життя окремої людини, але і для суспільства, людства. Зрозуміло, необхідно в житті сім‘ї, в вихованні дітей, в управлінні країною переходити від патріархальної однобокої, тоталітарної системи до більш сучасної, в якій широко буде  представлене партнерство між чоловіками та жінками.

До якої ж структури сім‘ї треба прагнути? Яка вона, партнерська, демократична сім‘я?

              Фахівці у такий спосіб характеризують партнерську сім‘ю:

•    кооперативна структура: рівні можливості, рівні права;
•    відкритість у сімейних відносинах;
•    відсутність секретів та таємниць;
•    гнучкі правила розпорядку;
•    гнучкі статеві відносини у сім‘ї;
•    домашня робота та обов‘язки у сім‘ї розподіляються на засадах рівноправності;
•    заплановані завчасно сімейні заходи;
•    економічна  відповідальність розподіляється;
•    повага до приватного життя кожного члена сім‘ї;
•    конфлікти вирішуються за принципом: “і той, і інший виграли”;
•    всі беруть участь у вирішенні  принципових питань;
•    батьківські зобов‘язання розподіляються порівну;
•    співчутливі відносини;
•    основою дисципліни є повага та довіра;
•    зроблені помилки визнаються;
•    вибачення, коли це потрібно, проситься;
•    члени сім‘ї беруть на себе відповідальність за проблеми, що виникають;
•    відкрите ставлення до тих, хто тебе оточує;
•    лояльність, що базується на довірі;
•    легке сприйняття змін;
•    тісна сімейна згуртованість (єдність);
•    члени сім‘ї почувають себе у безпеці;
•    почуття захищеності;
•    конфлікти вирішуються;
•    сім‘я є джерелом радості;
•    діти плануються і є бажаними.

Не важко помітити, що і риси партнерської сім’ї не є повністю притаманними кожній сім’ї. Але  це те, до чого необхідно прагнути, те, що позбавляє сім’ю повсякденних конфліктів і насильства.