Тренінг дитячо-батьківських відносин «Життєстійкість батьків і дітей: турбота про себе» (для батьків та здобувачів освіти 5-11 класів)

Тренінг дитячо-батьківських відносин

«Життєстійкість батьків і дітей: турбота про себе»

(для батьків та здобувачів освіти 5-11 класів)

Мета: підвищення дитячо-батьківської обізнаності з питання здатності людини витримувати всі складнощі життя та успішно протистояти життєвим проблемам та труднощам; формування вмінь і навичок у підлітків, старшокласників та їх батьків самовідновлення та самоконтролю в кризових ситуаціях; розвиток уміння будувати діалогічну взаємодію під час вирішення проблемних ситуацій; сприяння вихованню навичок збереження психічного здоров’я у дітей та батьків, психологічної компетентності батьків, залучення їх до співпраці зі школою; створення дружньої атмосфери в групі.

Аудиторія: діти, батьки 5-11-х класів.

Тривалість: 90 хвилин.

Обладнання: аркуші паперу, олівці, ручки, маркери, скотч, плакат «Життєстійкість», плакат «Правила роботи групи».

Хід тренінгу:

I. Організаційний етап

1. Вступ  (2 хвилини)

Психолог. Сьогодні я пропоную розпочати з того, що війна є важким випробуванням для кожного з нас. У цей непростий час нас постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді відчуваємо, що сили покидають нас, і це може вплинути на навчання, роботу та життя.

 Зараз ми всі знаходимося у вразливому стані. Це стан, коли людина не може самостійно впоратися з певними обставинами, в які вона потрапила. Це травмування душі, невміння захистити себе від хворобливих переживань. Тому важко бути в ресурсному стані постійно. Потрібен певний час, щоб налаштувати себе. Але все можливо.

Дорослі та діти повинні турбуватися про себе та свою безпеку, застосовувати профілактичні заходи, бути обізнаними та знати принципи першої психологічної допомоги у будь-якій кризовій ситуації. На занятті ми спробуємо розібратися з цією проблемою.

2. Знайомство. Вправа «Саморозкриття» (10 хвилин)

Мета: вивчення рівня психологічного комфорту кожного учасника та готовності до взаємодії, його настрій, сприяння згуртованості групи.

Матеріали: ручки, листи паперу А-4.

Психолог. Усі ми знаємо, як важлива групова атмосфера під час будь-яких занять, як для дітей, так і для дорослих. Тому пропоную вам наступну вправу, яка дозволяє отримати дані про це дуже простим способом.

 Мені важливо, щоб ми з’ясували, наскільки кожен із вас зараз відчуває себе комфортно та готовий до активної взаємодії під час нашої зустрічі, який у вас настрій зараз.

 Заплющте очі та послухайте. Уявіть собі шкалу від 1 до 10. Одиниця на цій шкалі означає, що ви ще не готові так би мовити «розкриватися» зараз та рівень вашого настрою, а десять – що ви можете зараз бути активними та відвертими, а також рівень вашого настрою відповідно. Тепер вирішуйте, якою кількістю балів ви оцінюєте свою здатність до саморозкриття та свій настрій зараз, відкрийте очі і запишіть на аркуші паперу.

Психолог. Настав час познайомитися. Назвіть своє ім’я і розкажіть, як ви себе відчуваєте і наскільки ви готові до активної взаємодії. Презентація себе.

3. Правила роботи (3 хвилини)

Мета: вироблення правил роботи на тренінгу, спрямування учасників на активну, злагоджену роботу.

Оснащення: плакат «Правила роботи групи», маркери, скотч.

Психолог. Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу пропоную використати такі правила:

1. Бути активним.

2. Бути щирим.

3. Говорити коротко по черзі.

4. Слухати і чути.

5. Говорити від свого імені й не перебивати.

6. Правило «вимкненого телефону».

7. Правило «вільної ноги».

4. Вправа «Наші очікування» (10 хвилин)

Мета: визначити сподівання й очікування учасників щодо тренінгу, зацікавленість темою.

Хід вправи: учасники тренінгу по черзі ознайомлюють групу з власними очікуваннями.

II. Основний етап

5. Мозковий штурм «Життєстійкість – це …» (10 хвилин).

Мета: виявити уявлення учасників тренінгу про поняття «Життєстійкість».

Матеріали: плакат «Життєстійкість», маркери, скотч.

Завдання: Сьогодні тема нашого тренінгу «Життєстійкість батьків і дітей: турбота про себе». Будь ласка,  подумайте і скажіть, як ви розумієте: «Що таке життєстійкість?». Педагог  фіксує відповіді учасників на плакаті, після чого аналізує їх і підводить всіх до визначення.

Висновок психолога:

Життєстійкість – це досить складне та неоднозначне поняття, яке характеризує здатність людини витримувати всі складності життя та успішно протистояти життєвим проблемам та труднощам.

6. Лекція «Витривалість - важливий ресурс в умовах війни» (10 хвилин)

Мета: сприяти обізнаності батьків і дітей із проблеми підвищення життєстійкості до переживання наслідків стресу, пошук і актуалізація особистого ресурсу в стресових ситуаціях.

 Чому одна людина здатна подолати найтяжчі випробування, а в другої все навпаки? Під час війни, коли емоційний стан є нестабільним (і це нормально), не завжди та не всім допомагають одні й ті ж поради щодо пошуку власного ресурсу.

Я хочу розповісти Вам, що може допомогти дорослим підтримувати ресурс під час війни, а також спеціальні завдання та ігри для відновлення ресурсу дітей.

Психологічний ресурс - це те, що наповнює кожну людину. Дорослі, які мають достатньо психологічного ресурсу, є підтримкою та опорою для дітей, адже вони можуть підтримувати інших та множити їхні сили лише тоді, коли самі мають достатньо ресурсу.

Можна виділити три види ресурсів: власний (залежить від фізичного та психоемоційного стану людини), ресурс у взаєминах (це спільні справи та спілкування з родиною чи близькими людьми) та ресурс в команді/колективі. Кожен із нас використовує або один, або декілька рівнів відновлення ресурсу.

  То що ж може допомогти дорослим для підтримки ресурсу під час війни?

       Піклування про себе. Це елементарні дії: їсти, пити та створювати собі комфортні умови для роботи, тобто забезпечення базовими потребами.

       Рутина. Рекомендуємо додати у свій день справи, що були звичними раніше.

       Розмови. Обговорюйте з близькими свої переживання та емоції, виписуйте їх на папір.

      Безпека. Ви також можете відновлювати відчуття безпеки через турботу про безпеку себе та родини: спробуйте створити безпечне місце для перебування під час повітряної тривоги.

      А що «якщо?». Крім того, можна створити план на будь-який випадок, думки про який викликають занепокоєння, наприклад, «Як діяти, якщо окупант наблизиться до мого місця перебування?», «Що робити, якщо потрібно буде виїхати з країни, тощо?»

      Діяльність, гумор, музика, хобі. Допомога іншим, гумор, пісні, творчість також відновлюють наш психологічний ресурс. Будь-яка нова діяльність - найкраще джерело ресурсу; зробити те, чого ніколи не робив, спробувати себе в чомусь невідомому, це ще й плюс до вашого саморозвитку.

   Наша задача - знайти те, що наповнюватиме саме Вас. Бо натхненна людина не скаржиться на труднощі життя, а живе, вперто і наполегливо рухається до своєї мети. Натхненна людина не засуджує і не шукає винних, а бере відповідальність за своє життя і робить усе, щоб здійснити свої мрії.

Але перед тим, як ми відправимося на його пошуки, раджу скористатися чарівними правилами життя:

Беручись за будь-яку справу, пам’ятайте: час нас шліфує то болем, то раною. Чим частіші удари, тим краще огранювання. Шедевром мистецтва ми станемо не відразу. Діамант теж був колись просто алмазом.

Щоб відновити Ваш ресурс, діти, під час війни, я рекомендую спеціальні завдання та ігри.

Пропоную вашій увазі завдання для дітей середнього та старшого шкільного віку:

-         Дискутуйте з батьками на тему «внутрішнього психологічного ресурсу», з’ясуйте, що може допогти вам відновити сили. Поділіться своїми думками на цю тему.

-         Створіть разом список справ, дій, явищ, які дозволяють поповнити внутрішній ресурс, коли Ви наодинці та коли ви вдома з батьками.

-         Проговоріть, як ви може сигналізувати про те, що вам потрібна підтримка - наприклад, придумайте таємне слово, яке Ви зможе використовувати.

- Шановні батьки, я хочу познайомити Вас з порадами «Як підтримати дітей у кризовій ситуації»:

1. Заохочуйте спілкування дитини з однолітками.

2. Плануйте майбутнє.

3. Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини.

4. Будьте уважними до змін у поведінці дитини.

5. Говоріть і слухайте.

 Діти повинні інтерпретувати те, що відбувається навкруги, відповідно свого віку та рівня розвитку, щоб почуватися в безпеці. Їм потрібен час, аби розповісти про те, що з ними сталося, і висловити свої емоції, пов’язані з поганими спогадами. Для цього батьки повинні бути готові слухати. Чуйне слухання означає знаходити правильний момент для розмови та давати достатньо часу дітям, щоб говорити та висловлювати складні речі до кінця. Це означає показувати, що ви уважно слухаєте дитину і зацікавлені в тому, що вона говорить. Варто давати підбадьорливі коментарі та запитання, а також демонструвати зацікавлення своєю мовою тіла та тоном голосу. Це також означає прийняття всіх відчуттів дитини. 

6. Подивіться разом улюблені фільми.

7. Дозвольте емоціям бути.

8. Обіймайтеся.

9. Долучайте до допомоги іншим.

7. Вправа «Три важливі слова» (10 хвилин)

Мета: виявити уявлення батьків і дітей про слова «підтримка», «спілкування», «ресурс».

Матеріали: аркуші паперу, олівці, фломастери.

     Учасники отримують завдання об’єднатися в 2 групи (батьки, діти). Кожній групі пропонується зашифрувати вмалюнках слова: «підтримка», «спілкування», «ресурс». Групи по черзі презентують свої малюнки, інші учасники відгадують зашифроване слово.

8. Вправа «Безпечне місце» (10 хвилин)

Мета: формування ресурсних вмінь, розвиток уяви.

Матеріали: аркуші паперу, олівці, фломастери.

Завдання: Потрібно уявити себе у безпечному місці, де ви почуваєтеся комфортно і затишно. Заплющіть очі та уявіть собі це місце у всіх деталях, спробуйте почути звуки, які лунають звідти, відчути запахи. Відкрийте очі і намалюйте це місце. Після того, як ви закінчили малювати, я пропоную уважно подивитися на малюнок, щоб урахувати всі деталі! Тепер у вас є особистий інструмент для заземлення! Раджу користуватися своїм малюнком, коли ви відчуваєте себе безпорадними, або якщо вам здається, що виходу немає, або коли Ви нервуєтеся, тривожитеся та не можете заспокоїтися!

9. Вправа «Заземлення» (10 хвилин)

Мета: повернення людини до реальності під час панічної атаки або травматичного спогаду. Зосередившись на тому, що її оточує, людина може краще усвідомити безпеку та заспокоїтись.

Завдання:

- Встати рівно, розставивши ноги, і переконатися, що навколо є вільне місце.

- Трохи зігнути коліна. Розслабити руки по боках і нехай вони звисають природнім чином.

- Відчути, що ноги стоять на землі, як коріння дерева.

- Уявити, що у вас є коріння, яке вростає в землю і допомагає міцно стояти.

- Знайти центр власного тіла та вдихнути глибоко і повільно, запукаючи повітря в центр тіла.

- Повільно підняти руки-гілки, і з кожним видихом спрямувати енергію в руки.

- Вдихнути енергію від коріння та видихнути її, надсилаючи до гілок і листя.

- А тепер – потрясти ногами, руками і долонями.

- Скажіть собі, що моє дерево завжди поруч. І кожен раз, коли я захочу відчути себе «вкоріненою/ним», сильною/ним і спокійною/ним, ви можете просто поставити ноги на землю і  відростити знову своє коріння та гілки!

10. Вправа «Солодкі спогади» (5 хвилин)

Мета: використання для боротьби з тривожністю, відпочинку та наповнення свого емоційного ресурсу.

Матеріали: аркуші паперу, олівці, фломастери.

Психолог. Наші спогади – це безцінний дар. Ми пам’ятаємо емоційно яскраві для нас моменти. Але наша психіка працює так, що негативні моменти ми згадуємо швидше й більш яскраво. Тоді як приємні хвилини «дістаємо» з пам’яті довше і трішки складніше.

Завдання. Для виконання вправи визначте проміжок часу і згадайте позитивні моменти, які відбулися в цей період. Запишіть список на аркуші (одним словом, тезою – як завгодно, але щоб ви розуміли, про що йдеться). Записуйте те, що приходить на думку, але воно обов’язково має бути приємним для вас. Візьміть інший аркуш і намалюйте ці спогади у вигляді солодощів. Вони можуть лежати у вазі, на тарілці чи столі або бути «розкиданими» на аркуші паперу – як забажаєте й «побачите». Далі можна обговорити малюнки і спогади.

Психолог. Солодощі, які з’являться на вашому малюнку, – це ваші ресурсні фрази.тЦя техніка має пролонговану дію. Картинку можна з часом домальовувати, заповнювати новими чи згаданими спогадами.

11. Вправа «Подушка безпеки» (5 хвилин)

Мета: зняття тривожності.

Матеріали: аркуші паперу, олівці, фломастери.

Психолог. Ми звикли тривожитися. І від поганих моментів, і від хороших, і, навіть, від самої тривоги ми також тривожимося. І коли ми ловимо себе на цьому почутті, варто переспрямувати наш ресурс на позитив.

Завдання: Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому ваші «подушки безпеки». Кожна подушка – це те, що вас підтримує. Їх може бути скільки завгодно – стільки, скільки ви зможете згадати. Але намалювати їх потрібно так, щоб на кожній ви могли уявити зверху себе. Тож розташуйте аркуш максимально комфортно для вас. Кожну подушку треба підписати (щоб ви не забули, що мали на увазі), її можна розмалювати в різними кольорами.

Психолог. Під час роботи намагайтеся відслідковувати ваші емоції: чому ви обрали саме такий колір? Яка кількість ваших подушок? Чому вони розташовані саме так?

     Цей малюнок нагадує нам, що, окрім тривожності, у нас є безліч інших моментів, які підтримують нас і дарують позитивні емоції. А за потреби – зможуть допомогти.

III. Підсумок заняття

12. Зворотній зв’язок (5 хвилин)

• Чи здійснились Ваші очікування?
• Що нового ви дізналися?
•  Що «візьмете» з собою?

Список використаних джерел

1. Дитячі психологічні травми, страхи. Як їх запобігти // Завуч. - 2002. - №17 - 18. С. 62 - 63.
2. Корольчук М. С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності у звичайних та екстремальних умовах / М.С.Корольчук, В.М.Крайнюк.– К.: «Ніка-Центр», 2006. – 580 с.
3. Методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій». Лист МОНУ 1/3872-22 від 04.04.2022.
4.  Оніщенко Н. В. Екстрена психологічна допомога постраждалим в умовах надзвичайної ситуації: теоретичні та прикладні аспекти: монографія /

Н. В. Оніщенко. – Х.: Право, 2014. – 584 с.

5.  Перша психологічна допомога: посібник для працівників на місцях. — Київ: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. — 64 с.
6.  Програма «швидка самодопомога» як інструмент у навчанні підлітків мистецтву самокерування. Газета «Психолог» №2, січень 2015, с. 16-23.

     7. Шеремет О. Вийдемо зі стресу разом. Соціально-психологічний тренінг//Психолог. - №23-24 (263-264) 2007.

Інтернет-ресурси:

1.https://soulbooks.com.ua/ua/p230589565-metaforicheskie-assotsiativnye-karty.html

2.  https://www.youtube.com/watch?v=oq8spe-xgA4