Тренінг Емоційне вигорання педагогів

Заняття з використанням активних форм роботи

«Запобігання професійного вигорання педагогічних працівників».

Мета: актуалізувати знання практичних психологів з питання професійного вигоряння педагогічних працівників; інформувати про феномен «професійного вигорання, його причини та наслідки», визначення шляхів його профілактики та подолання; оволодіти елементарними прийомами релаксації; розвивати навички подолання синдрому «професійного вигорання».

Хід  заняття.

Для ефективної роботи на занятті і звичайно продуктивної роботи є правила. Пропоную проговорити правила  і протягом заняття дотримуватися їх.

Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо вправам, які допоможуть вам протягом дня і не лише знімати емоційну напругу і додадуть оптимізму. Бо не секрет, що інколи, уже зранку ми буваємо стомленими навіть після пробудження. Тому темою нашого заняття: «Запобігання професійного вигорання педагогічних працівників». 

1. Вправа  на знайомство. «Хто я?» ( 5 хв.)

Мета: сприяти створенню атмосфери доброзичливості  та довіри для всіх учасників  тренінгу та виявити їхні сподівання від роботи.

• Для кращого знайомства з новими колегами, пропоную…
• Напишіть цифри від 1 до 5, і п’ять разів дайте відповіді на запитання: «Хто я?» візьміть до уваги риси характеру, почуття, ваші інтереси. (Я весела, я люблю читати…). Озвучте  свої відповіді.

2. Визначення очікувань учасників. Вправа «Золота рибка» (5 хв.)

Мета: визначити очікування та сподівання учасників від роботи на тренінгу.

• Так, як наближаються свята, і ми радо віримо у здійснення бажань, тому пропоную кожному учасникові написати свої бажання на золотій рибці (не більше трьох), озвучити їх та  залишити  рибок з написами в своїх долоньках. Перебувати в дружній атмосфері.

3. Вправа на активізацію «Овації» (3 хв.)

Мета: сприяти створенню атмосфери доброзичливості та довіри для всіх учасників тренінгу.

• Всім звичайно комфортно і приємно перебувати у колі знайомих людей, друзів, товаришів, а також приємно чути на свою адресу оплески. Тому пропоную  учасникам  сісти в коло. Психолог  пропонує підвестися тим, у кого, наприклад, гарний настрій. Якщо такі учасники є, то вони встають, а інші «нагороджують» їх оваціями. Після оплесків ті, хто встав, сідають на свої місця, а психолог продовжує:
• «Прошу встати тих, хто…»:

• вміє малювати;  уміє танцювати;  має цікаве хобі; уміє співати;
• любить дітей..

4.  Інформаційне повідомлення (10 хв.)

 Ні для кого не секрет, що шкільне середовище – динамічне, емоційно насичене, а часом і емоційно напружене.

 За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров’я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей в усьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років ХХ ст.. цей стан було визначено як «синдром емоційного вигорання».

       Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

       Синдром професійного (емоційного) вигорання — так називається серйозна недуга, яка відносно недавно поповнила Міжнародний класифікатор психічних хвороб. Вона загрожує представникам усіх професій, однак чи не найбільше потерпають від неї вчителі.

Результати досліджень вітчизняних науковців в професіях системи «людина-людина» свідчать, що ознаки синдрому вигорання мають :

• 80% лікарів;

• 65 % педагогів;

• 85% соціальних працівників,

• 60% працівників органів внутрішніх справ.

     Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика  кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і необхідністю міжособистісного спілкування. Це вимагає від фахівців значного внеску до встановлення довірливих  відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.

      Чи відчуваєте Ви професійне (емоційне) вигорання у вашій роботі вчителя? Давайте ми з вами проведемо невеличке анкетування.

 Варіанти відповідей:

 1 - Так, вигорів на 100%

 2 - Вигорів наполовину

 3 - Починаю вигорати

 4 - Ні, ще тримаюсь

 5 - А що це таке?

 6 - І попіл мій розвіяли за вітром... ( жарт).

 Психолог.  Термін «професійне вигорання» з'явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американсь­кий психіатр Х.Дж. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психіч­ного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це - люди, які працюють у системі «людина-людина»: лікарі, юристи, соціальні працівники, психіатри, психологи, вчи­телі тощо.

    Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб - 10»: «Z 73 - проблеми, пов'язані з труднощами управління власним життям».

     “Синдром згоряння” — складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження.

Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому..

5. Релаксація «Ліс» (10 хв.)      Грає музика ( )

Мета: розслаблення, відновлення сил.

Одним із методів зняття емоційного напруження є релаксація через музику.

- Заплющіть очі. Зручно сядьте, покладіть руки на коліна долонями догори. Уявіть собі ліс. Я люблю бувати в ньому. Свіже повітря, лісова прохолода завжди приваблювали мене. Дорога не стомлює мене, а, навпаки, надає впевненості та сили. Ось він, мій улюблений ліс!

Усі стежинки в ньому знайомі. Ось ця веде до березового гаю. Я направляюся туди. Дихається легко, рівно, глибоко...Легкий вітерець хитає верхівки дерев, вони, вітаючись, кланяються мені.

Навкруги тиша, тільки десь стукає дятел, а пташки співають свої невигадливі пісні, радіючії кожній новій миті дня. Дихається легко, рівно, глибоко...

Я заходжу до березового гаю й уявляю собі, що я не людина, а рослина у цьому гаю: Я - трава, Я - ромашка, Я - білий гриб, Я - шишка на гілці, Я - берізка, Я - кульбаба, Я - велика сосна,  Я – хмаринка, Я – легенький вітерець.

Свіже повітря пронизує все навкруги. Дихається легко, рівно, глибоко. Натішившись лісовою прохолодою і тишею, я повертаюся додому.

• Всі ми любимо маленькі сюрпризи і звичайно солодощі. (Мішок: об’єднання у 3 групи.)

6. Вправа «Інформаційне повідомлення» - Профілактика професійного вигорання.

Психолог пропонує учасникам об’єднатися у 3 групи (за кольором цукерок) та визначити шляхи профілактики професійного вигорання:

1 група – фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло); психолог доповнює відповіді колег(додаток.)

2 група – емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан); психолог доповнює відповіді колег(додаток.)

3 група – ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду); психолог доповнює відповіді колег (додаток).

   Висновок:   Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання.

     На жаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме! 

     Правильно плануйте свій час:
- 8 год – повноцінний здоровий сон
- 8 год – робота 
- 8 год – активний відпочинок.  (Пропоную друковану інформацію).

7. Вправа-руханка «Шеренга» (10 хв.)

Мета: Формування мімічної та пантомімічної виразності, доведення до свідомості учасників важливості та можливостей невербального спілкування, як засобу зняття емоційної напруги.

Хід вправи: тренер пропонує учасникам вишикуватись: - за зростом; за місяцем, коли народилися; за датою народження; за кольором волосся (від темного до світлого).

При цьому забороняється розмовляти між собою. Інформацію дозволяється передавати лише невербальним шляхом.

8. Вправа «Рука дружби» (10 хв.)

• Всім приємно бути в колі друзів і відчувати підтримку, коли вам подають руку підтримки.
• Тож пропоную: обведіть на своєму аркуші праву руку, підпишіть своє ім’я і передайте по колу своєму сусідові, де кожен напише свої побажання. Вправа продовжується до тих пір поки «своя» рука не повернеться до свого власника.

9. Притча про двох мандрівників.

    Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки води і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.

А інколи:

• Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.
  А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,
  Побачив другий – весна давно!...
  Дивились двоє в одне вікно .
•               Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них.
•         Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?
•         Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.  

10.  Підсумок.

Мета: усвідомлення учасниками того, якою мірою реалізовані їхні очікування щодо тренінгу.

Пропоную вам взяти кожному свою золоту рибку і якщо ваші очікування та сподівання здійснилися, то випустити її в море.

Профілактика професійного вигорання

Ціннісно-смисловий рівень  регуляції  психофізичного стану

 (вплив на думки, зміна світогляду).

Психофізичні симптоми:

-почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми); 
- відчуття емоційного і фізичного виснаження; 
- зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху); 
- загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників); 
- часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту; 
- різка втрата чи різке збільшення ваги; 
- повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу); 
- постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня; 
- задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні; 
- помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів. 

        Соціально-психологічні симптоми: 

- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості); 
- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»); 
- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому); 
- почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»); 
- почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися; 
- загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»). 

        Поведінкові симптоми: 

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше; 
- співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде); 
- незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; 
- керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим; 
- відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів; 
- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій; 
- дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності; 
- зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків. 

Методи гармонізації психофізичного стану.

 Людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:

      1.  Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану  (вплив на фізичне тіло): 

- достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сну: засипати і прокидатись в один і той самий час);

- збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій);

- достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика;

- танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота);

- фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої);

- масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам);

- терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість);

- ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження);

- терапія мінералами:дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість);

- баня і водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив).

2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):

- гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);

- музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій);

- спілкування з сім’єю, друзями;

-заняття улюбленою справою, хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм );

 - спілкування з природою (природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);
- спілкування з тваринами;

- медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.);

- аутотренінги (самонавіювання); (емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них). 

 3.  Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану  (вплив на думки, зміна світогляду).

 Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню.  

Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Притча про двох мандрівників.

    Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки води і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.

Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.
А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,
Побачив другий – весна давно!...
Дивились двоє в одне вікно .

      Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

       Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.  

     Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

                              Тест "Визначення ступеня схильності до стресу"

Перед Вами 18 тверджень. Ви повинні визначити, якою мірою кожне твердження стосується вас. У відповідях використайте шкалу:

 1 — завжди;       2 — майже завжди;      З—рідко;   4 — дуже рідко;

 5 — ніколи.

1. Не менше одного разу в день я їм гарячу їжу.

2. Не менше чотирьох ночей на тиждень я сплю по 7-8 год.

3. Я отримую від людей позитивний емоційний заряд, сам плачу людям тим самим.

4. У мене є родичі, на яких я можу покластися.

5. Я займаюся фізичною зарядкою не менш двох разів на тиждень.

6. Я викурюю за день менше половини пачки сигарет.

7. За тиждень я вживаю алкоголь менше п'яти разів.

8. Моя вага відповідає моєму зростові.

9. Моя зарплата відповідає моїм витратам.

10. У мене багато друзів і знайомих.

11. У мене є товариш, якому я можу довірити свої найпотаємніші думки.

12. Моє здоров'я в нормі.

13. Я можу вільно говорити про свої переживання, перебуваючи не в гуморі.

14. Я обговорюю свої особисті проблеми з людьми, з якими спілкуюся.

15. Не менше одного разу на тиждень жартую.

16. Я здатний досить ефективно організувати свій час.

17. Я випиваю менше як три чашки кави (чаю) на тиждень.

18. Протягом дня мені вдається деякий час побути наодинці.

Обробка й оцінка результатів

1. Підсумуйте отримані вами бали.

2. Із загальної суми слід відняти 18.

Сума балів близько 25 свідчить про стресовість;

40-65 — стресовість значного ступеня;

більше 65 балів — Ви на грані зриву.

 А які ж особливості вашої нервової системи?

Пропоную визначити свою психологічну врівноваженність.

Дайте відповідь на запитання одним із трьох способів:

 «так, безумовно» (З бали), «так. але не дуже» (1 бал), «ні, у жодному разі» (0 балів)  і підсумуйте бали.

Чи дратує вас:

 1 . Зім’ята сторінка газет», яку ви хочете прочитати?

 2. Не надто молода жінка, вдягнена, як юна дівчина?

 3. Надмірна близькість співрозмовника під час бесіди?

 4. Жінка, яка. палить на вулиці або в громадському місці?

 5. Людина, що кашляє у ваш бік?

 6. Що хтось гризе нігті на ваших очах?

 7. Що хтось сміється невлад?

 8. Що хтось намагається вчити вас, що і як робити?

 9. Що кохана дівчина (хлопець) завжди запізнюється?

 10. Що в кінотеатрі той, хто сидить попереду, весь час крутиться і розмовляв?

 11. Що вам переповідають сюжет ро ману, який ви тільки збираєтеся прочитати?

 12. Що вам дарують непотрібні речі?

 13. Голосна розмова в громадському транспорті?

 14. Надто сильний запах парфумів?

 15. Людина, яка жестикулює під час розмови?

 16. Колега, який часто вживає іноземні слова?

Понад 36. Ви не належите до числа терплячих і спокійних людей. Вас дратує майже все. Ви легко втрачаєте рівновагу. Це розхитує вашу нервову систему, посилюючи непорозуміння з оточуючими.

Від 13 до 38. Ви належите до найпоширенішої групи людей, яких дратують тільки дуже неприємні речі. Не драматизуючи повсякденні негаразди, ви здатні легко забувати про них.

Менш ніж 13. Ви достатньо спокійна людина й дивитеся на життя реально. Вас не так вже й просто вивести з рівноваги. А це – «страховка» від стресу.