Тренінгове заняття «День Триффідів»

Тренінгове заняття  «День Триффідів»

Ласкіна Раїса Геннадіївна, методист Навчально-методичного центру психологічної служби відділу освіти Харківської районної державної адміністрації

Мета: навчити умінню розпізнати характер ситуації, діяти адекватно існуючим умовам; освоїти активний стиль спілкування і розвинути в групі стосунки партнерства; попрактикуватися в спільній роботі над груповим завданням, аналізуючи вплив на результат різноманітних стилів керівництва.

Завдання:

• Навчити  взаємодіяти з партнерами при максимальній концентрації і швидкості реакцій;
• розвинути уміння ефективно працювати в декількох напрямах діяльності;
• потренуватися у визначенні чітких і ясних цілей діяльності.

Обладнання: папір А-4, фломастери, маркери,повʼязки на очі, сумка доктора, ключ(плашка води), капелюх, стериосистема та плакат з написом «Якщо перший випив андидот лікар -  ви одужаєте (тобто ви виграли), якщо ж ти просто учасник, то вся команда приречена залишатись сліпими до кінця днів».

Час проведення: 1 година 45 хвилин.

Хід заняття

1.Вступ. Правила гри (10 хв.).

Тренер. Повідомлення теми та мети заняття. Сьогодні у нас з вами сюжетно-рольова гра за мотивами фантастичного роману Джона Віндема «День Триффідів».

У романі Джона Віндема ми стикаємося з незвичайним космічним явищем - дощем з виблискуючих метеоритів, що згорають у верхніх шарах атмосфери. Усі на Землі пригорнулися до вікон своїх домів, до окуляру телескопів і біноклів. Ніхто не хотів пропустити незвичайне видовище. Такого ранійше ще не було! Яскраві спалахи чудесно переплітаються в небі. До тих пір, поки усі ті, що спостерігали це видовище не сліпнуть.

Уявіть, що ви і є спостерігачами цього атмосферного явища. Зараз я розповім вам правила гри.

1. Ігрова територія (спортзал в школі, або ігровий майданчик). Обговорюються кордони. Якщо потрібно виставляються (обираються) вартові, які не дозволяють виходити за межі майданчику, повертають учасників до поля гри.
2. Пов’язки на очах знімати категорично заборонено, так як гра йде на чесність.
3. Рухатись по ігровій території можна вздовж кордонів, самому чи взявшись за руки, або як вам зручніше.
4. Заборонено підглядувати через повʼязку.
5. Якщо комусь із ігравців надагають капелюх на голову -  людина паралізована - вона стоїть на місці, не рухається, не говорить і повністю підпорядковуються наказам «Майстра» гри. Коли ж капелюх знятий, то гравець повертається до гри.
6. За діями гравця спостерігають «Наблюдателі».
7. Музика (стериоситема)- у центрі поля. Для розумінні, де ви знаходитесь.
8. Сценарій гри будуєте Ви самі.

Тривалість гри: 1 година 20 хвилин

Діти одягають повʼязки, на очі. Перевіряють, чи комфортно їм, не здавлює їх, чи  не спадає? Перевіряють чи не видно їм щось із-за повʼязки.

В центрі поля грає музика, яка нагнітає обстановку (щось по типу музики із жахів).

Вартові стають на свої позиції. Починаємо вводити дітей по одному-двоє на ігровий майданчик (можна вести дітей як завгодно: групами, на кордон, до центру, крутити дітей навколо своєї осі та інше).

Перші 5 хвилин ми нічого не робимо, тільки спостерігаємо за гравцями. Адаптація.

3. Завдання № 2 «Хто Лікар?» (15 хв.).

Вибираємо із гравців «Лікаря», одягаємо йому капелюха, виводимо за територію майданчика. Говоримо про його дії. На питання чи є ти «Лікарем»? Ти повинний відповісти ТАК. Я зможу вас всіх вилікувати, але мені потрібно знайти мій саквояж із інструментами.

У мікрофон «Майстер» говорить гравцям, що серед них є «Лікар», який може їх вилікувати. Вам потрібно знайти «Лікаря». Як його знайти? На запитання: «Ти Лікар?», він повинен відповісти: «Так, я Лікар!».

Гравці починають шукати «Лікаря». А в цей час «Лікаря» ще не випускають на майданчик. Через 2-3 хвилини «Майстер» вводить в гру «Лікаря», знімає капелюх.

4. Завдання № 3 «Знайди саквояж» (15 хв.).

Відшукавши «Лікаря», він говорить: «Я зможу вас всіх вилікувати, повернути зір, але мені потрібно знайти мій саквояж із інструментами».

Гравці повинні віднайти саквояж та віддати його лікарю.

5. Завдання № 4. «Чи є серед нас зрадник?» (10 хв.).

Будь-якому гравцю одягаємо капелюха, виводимо за територію майданчика, говоримо, що серед землян є зрадник, який вводить вас в оману, допомагаючи інопланетянам. Гравець вводиться в гру. Знімають капелюха. Спостерігачі дивляться, як себе буде він вести, чи буде це сказано всім іншим гравцям, або змовчить, або сам захоче знайти його.

Якщо буде сказано всім гравцям про це, то вони повинні дійти висновку, що «Зрадник – це підсадна качка!»

6. Завдання № 5. «Ключ до спасіння» (15 хв.).

«Майстер» вибирає ще одного гравця із команди, одягає капелюха і виводить із майданчику. У нього питають, чи знайшли вони зрадника? Повідомити йому, що там звідки його вкрали, знаходиться ключ до спасіння. Гравець вводиться на майданчик . Він стає перед вибором: чи шукати самому ключ, чи розповісти всім.

7. Завдання № 6. «Іншопланетне зілля» (15 хв.).

«Майстер» вибирає ще одного гравця із команди, одягає капелюха і виводить із майданчику. Говорить наступне: «Цей ключ здібний вернути зір тільки одному із землян. Для цього їм потрібно знайти його і зробити один ковток інопланетного зілля».

Знайшовши перший зілля повинен його передати лікарю (про це ми не говоримо). Перший випивший зілля побачить перед собою плакат з написом «Якщо перший випив андидот Лікар -  ви одужаєте (тобто ви виграли), якщо ж ти просто учасник, то вся команда приречена залишатись сліпими до кінця днів». Якщо зроблено все правильно, то доктор знімає всі повʼязки.

Обговорення рольової гри.

Тренер. Як ви себе почуваєте? Чи сподобалось вам гра? Що вам здавалось важким? Ваші відчуття? Як реагували на зрадника? Що вдалось вам зробити? Як на вас вплинула музика?

8. Інформаційне повідомлення «Органи відчуттів» (10 хв.).

Число відчуттів. Людина володіє п'ятьма органами чуття. Однак, згідно сучасної психології, властивості сприйняття складаються не з п'яти, як слід було б очікувати, а з шести відчуттів. Справа в тому, що моторика, яку дослідники також класифікують як джерело елементарного пізнання, не є органом почуттів. Це її властивість додає в загальну скарбничку відчуттів шосте відчуття, зване кинестетическим.

Зорові відчуття. Серед учених немає одностайної думки з приводу того, який з органів почуттів, а відповідно, яке відчуття, є найбільш важливим, тобто несучим найбільшу кількість цінної інформації аналітичному центру мозку, формує кінцеве сприйняття. У психології, точніше в її основних течіях, сьогодні провідна роль відводиться зору. Вважається, що більша частина інформації (аж до 80%), з якої складається сприйняття, - це візуальний контакт. Так це чи ні, в усякому разі очевидно, що зорова функція - вельми важливе джерело відомостей про зовнішній світ. Її органи чуття - пара очей, які на фізичному рівні сприймають інформацію від світових коливань. Правильна робота очей дозволяє сприймати фотонні хвилі в колірному спектрі, що згодом дозволяє мозку генерувати все те безліч фарб, якими забарвлений в нашій свідомості світ.

Слухові відчуття. Слідом за зорової інформацією вельми важливу роль у людському житті відіграє здатність розпізнавати звук. Останній являє собою важливий спосіб комунікації і не тільки. Звукові хвилі, які сприймають слухові рецептори, за характером відчування діляться на дві групи. Перша включає в себе шумові відчуття, тобто звуки, що не мають ритмічної структури в коливаннях звукової хвилі. На противагу їм ритмічно організовані хвилі носять назву музичних відчуттів.

Кінестетичні відчуття. Життєдіяльність більшості людей передбачає значну рухливість - ходьба, друкування, одягання і безліч інших повсякденних дій, які не можна виконати, чи не задіявши моторну функцію. Звідси виникає важливість чіткості рухових відчуттів для життя, адже без них навіть донести ложку до рота було б вкрай важко. Ці кінестетичні відчуття, як уже було сказано вище, породжуються не органами почуттів, а нервовими закінченнями, розподіленими по всьому тілу.

Відчутні відчуття. Відчутні відчуття також важливі для комунікації людей з навколишнім світом, а крім того, вони ж забезпечують більш глибоке сприйняття людини людиною. Особливо це помітно в сексуальному контексті, але також і у вихованні дітей, і в інших формах взаємин. Досить згадати, наприклад, традицію рукостискання. Іншими словами, дотик має безпосереднє значення як для продовження роду (а значить, і збереження виду), так і для розвитку суспільства в цілому. Деякі люди, а саме сліпоглухонімі, тобто обділені можливістю бачити і чути, взагалі використовують тактильні відчуття в якості єдиної форми комунікації з іншими людьми. В цілому, психологи виділяють два види дотикального почуття: тактильне і температурне. Останнє відповідає за розпізнавання тепла і холоду, а перше охоплює весь інший комплекс різноманітних відчуттів, пов'язаних з дотиком.

Смакові відчуття. Почуття смаку у людини розвинене досить добре, набагато сильніше, ніж чим нюх. Крім мови, до органів сприйняття цього відчуття відноситься область м'якого піднебіння. Складається відчуття смаку з чотирьох складових: гіркота, солодкість, кислотність і солоність. За кожен з них відповідальна певна частина мови і кінцева комбінація всіх чотирьох факторів становить все те різноманіття смакових відтінків, яке знайоме людині.

Синестезія відчуттів. Особливості сприйняття людини такі, що іноді кілька базових відчуттів можуть синтезуватися в одне. У психології цей феномен позначається терміном «синестезія». Найчастіше подібне співвідношення виникає між зоровим і звуковим почуттями. Людина переживає синестезію як стійку асоціативний зв'язок між відтінками і звуками. Приміром, деякі мелодії можуть мати свій характерний колір в сприйнятті таких людей. Інший варіант синестезії, хоча і більш рідкісний, - це синтез зорового відчуття з нюховим. Такого роду зв'язок наділяє різні колірні відтінки власним запахом. Розвивається подібний феномен у людей, чия робота пов'язана з нюхом, наприклад у сомельє або парфумерів.

Вимірювання відчуттів. У психології існує спеціальний розділ, в область дослідження якого входить вивчення взаємин між силою подразника і яскравістю пережитого відчуття. Називається цей відділ науки психофизикой. Її завдання полягає в тому, щоб побудувати адекватну систему обчислення порогів відчуттів і розробити відповідну їй шкалу вимірювання. Психофізики пропонують називати поріг виникнення почуття, тобто те мінімальний вплив подразника, нижче якого відчуття пропадає, абсолютним нижнім порогом. Відповідно, абсолютним верхнім порогом буде та ступінь впливу, вище якого відчуття також зникне. Прикладами такого роду меж для слухового сприйняття людини є частоти нижче 16 Гц (інфразвук) і вище 20 кГц (ультразвук).

Адаптація органів чуття Тривалі контакти подразників і рецепторів ініціює процес, званий адаптацією відчуттів. Інакше кажучи, органи чуття, що пристосувалися до регулярного впливу, можуть знизити свою чутливість до повного ігнорування впливу. Така адаптація називається негативною. У тому випадку, якщо під дією тривалого контакту з подразником інтенсивність відчуттів наростає, адаптація носить назву позитивною. Найрухоміша адаптація у людини спостерігається до зорових відчуттях, а найменш гнучка - до слухових і до переживання болю.

9. Підведення підсумків рольвої гри. (5 хв.)

Тренер. Які враження у вас від сьогоднішнього заняття? Чи справдилися ваші очікування?

Бажаємо вам успіхів. До нових зустрічей.