Тренінгове заняття для батьків першокласників

на тему «Батьки і діти»

Мета: визначення кола проблем у взаємовідносинах батьків і дітей, визначення самооцінки; знаходження способів вирішення складнощів у стосунках і способів взаємодії батьків і дітей

 

ТЕСТ “СІМЕЙНА СОЦІОГРАМА”

Тест “Сімейна соціограма” дозволяє виявити місце досліджуваного в системі міжособистісних відносин і, крім того, визначити характер комунікацій в сім’ї – прямий або опосередкований.

Автор: Є.Г. Ейдеміллер

Дана методика є прекрасним терапевтичним інструментом, адже допомагає батькам подивитись на ситуаціє в сім’ї «зверху» і оцінити існуючі взаємозв’язки.

Для проведення тесту досліджуваним видають бланки: на кожному бланку намальований круг діаметром 110 мм.

 

Члени сім’ї виконують завдання індивідуально.

Інструкція: “Перед Вами на аркуші зображено коло. Намалюйте в ньому самого себе, членів сім’ї у формі кружечків і підпишіть їх імена”.

Інтерпретація результатів

Існують критерії, за якими проводиться оцінка результатів тестування:
1) число членів сім’ї, які потрапили в площу кола і черговість їх зображення;
2) величина кіл;
3) розташування кіл відносно один одного, дистанція між ними – говорить про характер взаємин між членами сім’ї.

Оцінюючи результат за першим критерієм, слід зіставити число членів сім’ї, які зобразив досліджуваний з реальним. Можливо, що члени сім’ї, з якими досліджуваний перебуває в конфліктних відносинах, не потраплять у велике коло, вони будуть забуті.У той же час хтось із сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як член сім’ї.

Далі ми звертаємо увагу на величину кіл. Більше порівняно з іншими коло “Я” говорить про достатню або завищену самооцінку, менше – про знижену самооцінку. Величина кіл інших членів сім’ї говорить про їх значущість їх в очах досліджуваного.

Слід звернути увагу на розташування кіл в площі кола і по відношенню один до одного. Розташування досліджуваним свого кружка в центрі кола може говорити про егоцентричність особистості, а розташування себе внизу, осторонь від інших кіл, які символізують інших членів сім’ї, може вказувати на переживання емоційної відторгнутості .

Найбільш значимі члени сім’ї зображуються у вигляді великих за розміром кружечків в центрі або у верхній частині тестового поля.

Нарешті, велику інформацію можна отримати, проаналізувавши відстані між колами. Віддаленість одного кола від інших може говорити про конфліктні стосунки в сім’ї. Своєрідне “злипання”, коли кола нашаровуються один на один, стикаються або знаходяться один в одному, говорить про недиференційованіть “Я” у членів сім’ї, наявність симбіотичних зв’язків.

Кола можуть бути розташовані в лінійному порядку, що свідчить про формальний підхід до дослідження або відсутності теплих відносин;

Якщо кола розташовані у вільному розташуванні, в  різній віддаленості один від одного, це свідчить про певний ступінь близькості між членами сім’ї.

Матері інколи ніби приліплюють до свого кола маленьке коло, яке означає дитину, а коло колишнього чоловіка та батька дитини може опинитися за великим колом, тобто за межами сім’ї, або взагалі зникнути.

Зустрічаються також варіанти, коли в коло поміщається обличчя члена сім’ї, таким чином формальна схема олюднюється.

Зображення членів сім’ї на трьох етапах її життя дозволяє визначити структуру сім’ї та тих осіб, які не витримали труднощів, пов’язаних з доглядом за дитиною. Важливою перевагою цієї методики також є той короткий час, протягом якого можна отримати результат і скласти уявлення про сім’ю

 

Вправа «Корона»

Мета: батьки, поставивши себе на місце дітей, відчули як воно бути, коли тебе сприймають через призму певної ролі.

 

Батьки об’єднуються в пари. Кожному учаснику психолог одягає на голову «корону» з написами: «Посміхайся мені», «Будь похмурим», «Корчи мені гримаси», «Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років», «Хвали мене», «Кажи, що я нічого не вмію», «Жалій мене », так, щоб батьки не бачили, що на ній написано.

Після цього кожній групі дається завдання скласти пазл, але звертатися під час роботи до учасників своєї пари потрібно так, як написано на його «короні».

Через 7-10 хвилин всі, не знімаючи «корони», відповідають на запитання:

– Чи сподобалося вам, коли з вами спілкувалися таким чином?

Після того, як всі бажаючі висловилися, психолог пропонує зняти «корони» і вийти зі своїх ролей.

Завдання для обговорення.
Чим в реальному житті можуть бути ці «корони»?
Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?
Як часто ми зустрічаємося з ситуаціями навішування ярликів?
Як дитина реагує на ярлик?
Як можна змінити уявлення людини про вас?
Чи легко позбутися ярликів? Як це зробити?

 

Вправа “НЕДИТЯЧІ ЗАБОРОНИ”

Мета: зрозуміти відчуття дитини від заборон та навчитись перефразовувати заборони.

 

Вибирається один учасник і сідає на стілець в центрі кола. Всі інші учасники по одному підходять до нього і говорять, що вони йому забороняють робити, – те, що учасники найчастіше говорять своїй дитині. При цьому стрічкою зав’язують ту частину тіла, якої стосується заборона. Наприклад: «Не кричи!» – зав’язується рот, «Не бігай» – зав’язуються ноги і т.д.

Після того як висловляться всі учасники, тому, котрий сидить, пропонується встати. Так як він не зможе встати, то його потрібно розв’язати. Для цього кожен учасник підходить до стрічки, яку зав’язав, і знімає заборону і при цьому говорить, що робити можна. Таким чином, суть заборони залишається. Наприклад: «Не кричи – говори спокійно».

Рефлексія

Рефлексія учасника, який грав роль дитини:

– Що ви відчували, коли «батьки» сковували, обмежували вашу свободу?

– Обмеження руху якої частини тіла ви відчули найбільш гостро?

– Які почуття були у вас, коли вам запропонували встати?

– Що хотілося розв’язати в першу чергу?

– Що ви відчуваєте зараз?

Рефлексія учасників, які грали роль дорослого:

– Що ви відчували, коли бачили знерухомлену дитину?

– Що вам хотілося зробити?

– Чи легко знайти слова, що дозволяють переформулювати заборону?

– Що ви відчуваєте зараз?

 

ВПРАВА “НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!”

Мета: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:
Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».
Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо… Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.

 

“ЧОТИРИ ЗОНИ ГІППЕНРЕЙТЕР”

Мета: навчитись створювати правила сім'ї

 

Правила та обмеження обов’язково повинні бути в житті кожної дитини. Вони допомагають структурувати світ, дають відчуття стабільності. Але їх не повинно бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими.

Знайти золоту середину прекрасно вийшло у Ю.Б Гіппенрейтер, яка описала чотири кольорові зони поведінки дитини: зелену, жовту, помаранчеву і червону.

1. У зелену зону автор помістила все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або за бажанням. Наприклад, в які іграшки грати, в який гурток записатися, з ким дружити … Залежно від віку дитини та її особливостей.

2. Дії дитини, в яких їй надається відносна свобода, знаходяться в жовтій зоні. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але в межах визначених обмежень. Інакше кажучи, вона може вирішувати сама, але за умови дотримання деяких правил. Наприклад, можна сісти за уроки, коли хочеш, але треба закінчити роботу до 8 години вечора.

3. В помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які загалом нами не схвалюються, але через особливі обставини зараз допускаються. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає в 10 годин вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Або: малюк наляканий страшним сном, і 1торонни1 його в своє ліжко, поки він не заспокоїться.

4. Нарешті, в останній, червоній, зоні знаходяться дії дитини, неприйнятні ні за яких обставин. Це наші категоричні «не можна», де не може бути винятків: не можна гратися з вогнем, ламати речі, ображати маленьких, перебігати дорогу …

На основі 1торонн матеріалу вправа, яка допоможе батькам проаналізувати власну систему правил і подивитись зі 1торонни наскільки жорсткою чи навпаки м’якою вона є.

У кольоровий бланк батьками заносяться ті правила, які діють в сім’ї дотримуючись зон, які визначила Ю. Б. Гіппентрейтер. Цей етап є досить важливий, оскільки демонструє знання правил самими батьками. Після обговорення існуючої системи правил слідує наступний етап – батькам пропонується спробувати переставити правила чи то на сходинку нижче, чи на сходинку вище. Більшість батьків починають розуміти, що занадто багато «не можна» існує в житті їхньої дитини. І найголовніше – вони починають описувати способи як би змінити ситуацію.

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

 

Вправа «Мої обов'язки»

Мета: визначити взаємовідносини з дитиною

Інструкція: візьміть аркуш паперу та олівець і напишіть відповідь на наступне питання: “У чому полягають мої обов’язки по відношенню до дитини?” Дається час 3-5 хвилин.
Тепер напишіть відповідь на таке питання: “У чому полягають обов’язки дитини по відношенню до мене?”

Коли ви дасте відповідь на обидва питання, порівняйте відповіді. Вийшла у вас свого роду вулиця з двостороннім рухом, так що ви і ваша дитина зобов’язані по відношенню один до одного приблизно рівним чином? Або ж ця вулиця виявилася з одностороннім рухом? Якщо це так, то чи відома вам хоча б одна причина, чому так “повинно” бути?

Тепер подивіться, чи підходить вам такого роду положення: “Я нічого не винна моїй дитині. Моя дитина нічого не винна мені. Кожен з нас – вільна людина, здатна розпоряджатися своїм власним життям і вільна робити для іншого те, що вона хоче робити” .
Перевірте також, наскільки підходить для вас такого роду ідея: “Я не повинна присвячувати всю (всього) себе кому-небудь ще. Я в боргу насамперед перед самою собою”.

 

Вправа “ЯКІСНА ПОХВАЛА

Мета: навчитись хвалити дитину.

Такі оціночні слова, як хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати.

Тому хвалити треба правильно.

Якісна похвала складається з таких частин;

1. Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

Існує вправа, яка допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.

Ситуація 1. Ваша маленька дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами, сподіваючись, що ви помітите.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 2. Вас запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 3. Ви помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 4. Ви захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її вам і чекає вашої реакції.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Фабер Адель, Мазлиш Элейн «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»

 

ВПРАВА «КОНВЕРТОР ФРАЗ»

Допомагає при ліні, невдоволенні собою, при «побутовій» депресії.

Візьміть ручку і папір.

Крок 1
На кожну запропоновану нижче фразу складіть список актуальних для себе зараз висловлювань, не менше трьох по кожному пункту.

1. «Мені потрібно зробити …».
2. «Я не можу дієслово …».
3. «Мені не вистачає …».
4. «Правильно робити так-то …».
5. «При цьому я повинен (повинна) …».
6. «Я не знаю, що мені робити з …».

Крок 2
Напишіть нові списки. Починайте їх з запропонованих нижче фраз, а зміст підставляйте з уже написаних списків.

1. «Я вирішив (ла) …» (підставляй з «Мені потрібно …»).
2. «Я не буду …».
3. «Я не забезпечую собі …».
4. «Для мене краще це зробити так-то …».
5. «За цих обставин я вибираю …».
6. «Я ще не вирішив (а), що мені робити з …».

Оцініть, наскільки змінився сенс. Чи продовжують висловлювання бути для вас істинними? Відкладіть на годину ці списки і переходьте до кроку 3.

Крок 3
Ще раз напишіть списки за запропонованим шаблоном, в кожному пункті не менше трьох висловлювань.

1. «Я вирішив (ла) …».
2. «Я не буду …».
3. «Я не забезпечую собі …».
4. «Для мене краще це зробити так-то…».
5. «За цих обставин я вибираю …».
6. «Я ще не вирішив (а), що мені робити з …».

Крок 4
Порівняйте списки між собою. Візьміть їх по черзі в руки і оцініть, в контакті з яким списком ви відчуваєте себе більш бадьорими і сильними, більш впевненими. Можливо, в цей момент ви приймете важливі для себе рішення.

 

Вправа “СІМ’Я В ОБРАЗАХ КВІТІВ”

Мета: визначити взаємовідносини в сімї, в соціумі.

Матеріали: гуаш, пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (А-3).

Інструкція: Пропонується намалювати свою сім’ю у вигляді квітів. Малюнок сім’ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім’ї.

Після створення малюнка пропонується відповісти на запитання:

– Що ви створили?
– Які почуття у вас виникали, коли ви зображували свою сім’ю на малюнку?
– Чи є на ньому Ви?
– Як себе почуває Ваша квітка?
– Які почуття викликає у Вас малюнок?
– У яких частинах тіла у Вас з’явилися відчуття, викликані малюнком?
– Які члени сім’ї тут зображені?
– Які почуття вони відчувають?
– Чи взаємодіють квіти?
– Чи є члени сім’ї, які проживають разом з вами, але відсутні на малюнку?
– Яку ситуацію з вашого сімейного життя ілюструє цей малюнок?
– Що ви здатні змінити?

Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Образи квітів можуть відображати:
Поле квітів – стан життя в соціумі, що замінює сім’ю; ідеальна сім’я – та, яку автор малюнка хотів би мати; сім’я, в якій виросла або зараз живе людина.

Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім’ї вказують на слабкі емоційні зв’язки, складності і напруженість у взаєминах.

«Зів’ялі» квіти – зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу?

Якщо  деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора означає таке близьке їх розташування.

Присутність в малюнку схожих квітів, а також квітів однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості.

У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі аркуша і займає практично весь вільний простір.

Квіти можуть займати різний простір на аркуші, це може бути пов’язано з тим, як людина сприймає той життєвий простір, який дозволяє собі займати в реальності.

Якщо в малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити їх значення.

Автор: Лєбєдєва Л.Д., Москва

 

АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

1. Звикаємо до простору. Сходіть з дитиною в школу погуляйте і помалюйте… класи і коридори. Перегляньте такий альбом кілька разів.
2.  Формуємо ефективну активність. Перемальовувати через копірку або напівпрозорий папір будь-які зображення і робіть їх дуже схожими на оригінал.
3. Моделюємо соціальні контакти. Створіть ляльковий клас і вчителя. І програвайте з дитиною різні ситуації від найпростіших … – «Хочу в туалет», і до конфліктних ситуацій.
4.  Помалюйте зображення осіб з різними емоціями … і пробуйте з дитиною малювати щось, що допоможе підняти або поліпшити настрій. Зробіть такий альбом для гарного настрою.
5. Привчайте дитини до шкільного ритму. Помалюйте автопортрети на тему «Я- учень» в різних ситуаціях: встаю в школу, снідаю перед школою, йду в школу … і так далі до вечора.
6.  Учіть приймати різниці – формуйте толерантність. Підберіть картинки або фотографії різних шкільних ситуацій від радісних до конфузних і обговоріть з дитиною, нехай цей набір буде мовчазним помічником для дитини в подальшому процесі звикання до інших.
7. Укріпляйте руку і розвивайте дрібну моторику. Малюйте восковими олівцями, розминайте скульптурний пластилін і малюйте ним, ліпіть з глини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие. / Г.С. Абрамова - 2-е изд. - М, 1999. - 320 с.
2. Архангельский JI.M. Ценностные ориентации и нравственное развитие личности  / JI.M. Архангельский М.: Мысль,1982. - 54 с.
3. Асеев В.Г. Мотивація поведения и формирования личности / В.Г.Асеев - М.: Мысль, 1976. – 546с.
4. Крылов  A.A. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / A.A. Крылов, С.А. Маничев. СПб.: Питер, 2000. - 560с.
5. Крайг Г. Психология развития / Грейс Крайг  - СПб.: Питер, 2000. — 824 с.
6. Рогов Е.И. Система работы психолога с детьми разного возраста. В 2 кн. - 2-е изд., перераб. и доп. /  Е.И. Рогов - М., 1998. – 384 с.
7. Семенова А. «Травми Розвитку: чому не виходить жити, як хочеться, що з цим робити. www. ictdt.com
8. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2003. - 416 с.
9. Федоришин О.Б. Психологічні закономірності функціонування оцінного  ставлення особистості до себе // Психологія. / Федоришин О.Б.  – К., 1991. – Випуск №36. – С.3-9.
10. Фабер Адель, Мазлиш Элейн «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»