Тренінгове заняття "Вивчаємо емоції"

Вивчаємо емоції

Заняття з елементами тренінгу

Мета: ознайомити учнів з позитивними й негативними емоціями; вчити дітей керувати своїми емоціями з метою зміцнення свого здоров’я, справлятися в умінні шукати вихід із ситуацій, що засмучують; розвивати емоційну сферу, логічне мислення, увагу, пам’ять, зв’язне мовлення; виховувати бажання мати і примножувати позитивні емоції, розпізнавати свої почуття під час спілкування з іншими людьми.

Вікова категорія: молодший шкільний вік.

Матеріали: ватман, кольорові олівці, кубик емоцій, плакати «Три стани емоцій», роздруківка для рефлексії.

Хід заняття

1. Вправа «Привітання».

Психолог пропонує учням продовжити твердження «Сьогодні мій настрій схожий на явище природи... (додаток 1). Учні вибирають і розфарбовують картинку, яка відповідає їхньому настрою. Кожен презентує свою роботу.

2. Правила роботи.

1. Говорити по черзі.

2. Бути лаконічним.

3. Бути доброзичливим.

4. Бути толерантним.

5. Говорити від себе.

3. Вступне слово.

На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з  емоціями, розглянемо наші відчуття, переживання та їх значення для здоров’я. Будемо вчитись розпізнавати свої почуття та висловлювати їх. Це нам потрібно, щоб не принести шкоди своєму здоров’ю та здоров’ю оточуючих.

При навчанні читанню вивчають спочатку літери, при навчанні грі на музичному інструменті вчать ноти. А ми будемо сьогодні вчитися мистецтву спілкування. Для цього треба володіти емоційною азбукою.

4. Інформаційне повідомлення (методика Світлани Ройз).

Почуття – це переживання людиною свого ставлення до всього того, що вона пізнає й робить, до того, що її оточує.

Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів, переживання, хвилювання.

Людина може мати різні настрої: вона може бути радісною чи сумною, ображеною або задоволеною… Отже, емоція – це тимчасове переживання якогось почуття.

Найчастіше ми перебуваємо в одному з трьох станів:

Перший стан – стан спокою (додаток 2). Це спокійна радість, спокійна активність, іноді з хвилюванням чи роздратуванням, але загалом – це стан, з яким ми можемо впоратися, який ми його контролюємо. Це як іскри вогню або крапельки води – ми самі можемо їх загасити або витерти. У стані спокою ми вчимося, граємо, можемо співчувати, ми уважні та почуваємося в безпеці.

Другий стан – стан пригніченості (додаток 3). Це стан смутку, туги, оніміння, коли немає сил, коли ми відчуваємо безнадію, безпорадність. Він схожий на потоп або зледеніння, а щоби впоратися з ним, нам потрібні «береги» або «весла», тобто допомога інших або практики, в яких ми можемо самі собі допомогти.

Третій стан – стан напруги (додаток 4). Це стан, коли ми сердимося, б’ємося, кричимо, панікуємо. Він схожий на пожежу, яку складно загасити самостійно. Проте ми можемо навчитися повертатися в стан спокою. Важливо навчитися розрізняти, коли з іскорок розгорається великий вогонь.

5. Вправа «Кубик емоцій кубик емоцій» (методика Світлани Ройз).

Дитина кидає кубик та не каже іншим, яка емоція випала (додаток 5), натомість демонструє її. А група має за виразом обличчя та пластикою тіла здогадатися, про яку емоцію йдеться.

6. Вправа «Галерея емоцій».

Діти малюють асоціації, які у них виникають зі словами: радість, сум, гнів. Наприклад: сонечко – радість, хмаринка – сум, блискавка – гнів… Потім малюнки клеяться на ватман. Таким чином на ватмані паперу утворюється галерея емоцій.

7. Гра-розминка «Ми йдемо полювати на лева».

Учасники стають в коло один за одним. Психолог промовляє слова, які супроводжуються певними рухами, а всі повторюють за ним:

«Ми йдемо полювати на лева! (впевнений хід по колу).

Не боїмося нікого! (заперечу вальні рухи руками).

Ой, а це що? Це болото! Чав! Чав! Чав! (хід, високо піднімаючи коліна).

Ой, а це що? Це море! Буль! Буль! Буль! (імітація плавання)

Ой, а це що? Це поле! ТУП! ТУП! ТУП! (гучне тупотіння)

Ой, а це що? Такий великий, такий пухнастий, такий м’якенький (показують який)

Ой, так це ж лев! (показують, як злякалися, далі рухи повторюються)

Побігли додому! Через, поля! ТУП! ТУП! ТУП!

Через моря! Буль! Буль! Буль!

Через болото! Чав! Чав! Чав!

Побігли додому! Двері зачинили! Які ми молодці! Які ми хоробрі (показують мімікою). Похвалимо себе (погладжують себе по голові).

8. Поради для покращення настрою.

- Чи можна покращити свій настрій? Як саме?

- Зараз ми спробуємо з вами скласти поради, які допоможуть нам  зберегти своє  здоров’я.

• Намагатися пригадати щось приємне.
• Перед дзеркалом зробити веселу гримасу.
• Послухати музику.
• Заспівати, станцювати.
• Намалювати карикатуру.
• Умитися – змити поганий настрій.
• Проспівати своє ім'я в пестливій формі – Наталочка, Натуся.

9. Рефлексія (методика Світлани Ройз).

Ця практика для дітей, які вже вміють писати. Або ж дорослий записує відповіді дитини (але малює дитина самостійно). У цій практиці ми з’єднуємо світ емоцій, думок і тілесних відчуттів. Коли ми переживаємо інтенсивну емоцію, то нам складно сприймати те, що відбувається, узгоджено. Якщо дитина навчиться зчитувати сигнали тіла, вона швидше зможе повертати себе у стан стійкості (додаток 6).

Діти позначають частини тіла, які реагують на емоцію. Наприклад, коли я злюся, то в мене волосся дибиться, брови зсуваються, очі мружаться, щелепи стискаються, дихання стає частим, серцебиття прискорюється, руки стискаються в кулаки і т.ін.

Додаток 1.

Додаток 2.

Додаток 3.

Додаток 4.

Додаток 5.

Додаток 6.