Тренувальні вправи до уроку української мови «Написання прислівників окремо, разом, через дефіс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренувальні вправи

до уроку української мови

«Написання прислівників окремо, разом, через дефіс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Запишіть слова, знявши скісну лінію.

По/святковому, по/теперiшньому,по/материнському , по/українському, по/моєму; будь/куди, казна/коли, хтозна/скiльки, де/небудь, так/то, як/таки, якось/от, по/перше, швидко/швидко, зроду/вiку, тишком/нишком, рано/вранцi, бiльш/менш, сама/ самотою , де/не/де,  раз/у /раз, день/у/день,рік/у/рік , де/коли.

2. Опрацюйте теоретичний матеріал, складіть словниковий диктант із 24 прислівників  за вивченими правилами.

3. Спишіть прислівникові сполуки, виділені курсивом,  та запам’ятайте їх написання.

1). Разом пишуться прислiвники, утворенi поєднанням:

а) прийменника з прислiвником: вiдтодi, дотепер, занадто, назавжди, оскiльки, удвiчi;

б) прийменника з коротким прикметником: вручну, допiзна, засвiтла, злiва, нарiзно, полегеньку;

в) прийменника з числiвником: вшестеро, вперше, натроє, уп’ятьох, спершу;

г) прийменника із займенником: внiчию, нащо, передусiм, почiм,почому;

ґ) кiлькох прийменникiв із будь‑якою частиною мови: завширшки, знадвору, навколо, навздогiн, завчасно;

д) кiлькох основ (iз прийменником чи без нього): воднораз, достобiса, мимохiдь,нашвидкуруч, чимдуж;

є) прийменника з iменником:

безвiсти, безперестанку, безустанку, вбiк, ввечерi,ввiк, вволю, вголос, вгорi, вгору, вдалечинi, вдалечiнь, вдень, вiдразу, вкрай, вкупi,влад, внаслiдок, внизу, вночi, вплач, впору, врiвень, врозкид, врозлiт, врозсип, вряд, вслiд, всмак, вшир, довiку, доверху, догори, додолу, додому, докупи, заочi, запiвнiч, зараз, збоку, зверху, звiку, згори, ззаду, зiсподу, знизу, зозла, зранку, зроду, зсередини, iзвечора, набiк, наверху, навеснi, навилiт, навiк, навiки, нагору, надворi, назустрiч, наниз, напам’ять, напiвдорозi, напiдпитку, напоказ, напо‑ ловину, напочатку, наприклад, насилу, наспiх, одвiку, поверх, повiк, поволi, позаду, поночi, посерединi, скраю, спiдлоба, спiдсподу, спереду, убiк тощо.

2). Окремо пишуться прислiвники,:

а) утворенi сполученням прийменника з повним прикметником або числiвником: в головному, в цiлому, в одному;

б) утворенi сполученням прийменника по iз збiрним числiвником: по п’ятеро, по десятеро.

в) прислiвниковi сполучення, в яких iменник зберiгає своє лексичне значення i граматичну форму (часто мiж ним i прийменником можна вставити означення):

без вiдома, без жалю, без кiнця, без ладу, без потреби, без промаху, без слiду, без смаку, без сумнiву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в мiру, в ногу, в обмiн, в обрiз, в позику, в цiлостi, до бiса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обiду, до останку, до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речi, з боку на бiк, з переляку, з розгону, за кордоном, за рахунок, на бiгу, на весну, на вибiр, на вiку, на диво, на добранiч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самотi, на свiтанку, на скаку, на славу, на смерть, на смiх, на совiсть, на сором, на ходу, над силу, не з руки, пiд боком, по змозі, по можливостi, по правдi, по сутi, по черзi, по честi, таким чином, тим часом, у виглядi, у вiчi, як слід тощо.