У 1893 р. експедиція археологів, якою керував Вікентій Хвойка, уперше знайшла сліди поселення поблизу села Трипілля Обухівського району, що на Київщині. За науковою традицією, цю культуру назвали трипільською за місцем першої знахідки. Час її існування припадає на період від IV до середини II тис. до н. е. Історики не можуть пояснити витоки цієї культури. Одні вважають, що трипільці — це місцеві племена хліборобів і скотарів — Наддніпрянщини та Наддністрянщини, інші стверджують, що трипільці прийшли до нас із Молдови чи Балкан. Треті доводять, що носіями культури були кілька народів.
Господарство і побут трипільських племен. Основою господарства було землеробство, спочатку мотичне, а потім орне. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Врожай збирали серпами. Скотарство було тісно пов’язане із землеробством і передбачало розведення великої рогатої худоби, а також овець і свиней.
Трипільська кераміка. У трипільців високого технічного і художнього рівня досягло виготовлення керамічних виробів. Майстри володіли секретами і складною техноло-гією виробництва. Якщо раніше гончарні вироби випалювали на відкритих вогнищах, то трипільський посуд – у спеціальних печах.
Суспільний устрій. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні , а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім’я. Сім’ї об’єднувалися в роди, кілька родів складали плем’я, група племен утворювала міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості.
Висновок. Я припускаю, якби трипільська цивілізація продовжила б свій розвиток на території сучасної України, то ми могли б отримати міцну державу. В нас було б процвітаюче сільське господарство. Українці-трипільці були б дуже патріотичними. Особливо б вони шанували свої сім’ю та свій рід, любили природу і бажали добра всім навколо себе, бо наші предки-трипільці були миролюбивими.