Туристсько-краєзнавчий маршрут (екскурсійний) "Мій ріднй край - земля моя благословенна"

Відділ освіти Петрівської районної державної адміністрації

Іскрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Автор: Баранько

                                                                               Тетяна Валентинівна

                                                                    вчитель історії

 

 

 

с. Іскрівка

2015

 

Туристсько – краєзнавчий маршрут (екскурсійний)

«Мій рідний край – земля благословенна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Маршрут:   Іскрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (Музей Бойової слави, музей історії школи) - Іскрівська  Хресто – Воздвиженська  церква – Джерело   отця Миколая – Джерело  Параскеви  П’ятниці – Могила капітана війська Запорізького Сави   Самодриги – Місце церкви Покрови Пресвятої Богородиці.

     Відстань:  від Іскрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  до Хресто – Воздвиженської церкви – 200 метрів  від Хресто – Воздвиженської церкви до  джерела отця  Миколая – 1 кілометр від джерела  отця  Миколая  до  джерела  Параскеви  П’ятниці – 2 кілометра, від джерела Параскеви П’ятниці до Могила капітана війська Запорізького  Сави Самодриги  2 кілометра від Могили капітана війська Запорізького Сави Самодриги  до місця церкви Покрови Пресвятої Богородиці 5 кілометрів.

     Тривалість екскурсії: 4 години.

     Опис екскурсії: Початок екскурсії починаємо від Іскрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, де є музеї Бойової слави та музей історії школи. В музеї Бойової слави ми можемо ознайомитися із фотографіями на яких знаходяться люди, які вибороли перемогу. Також можна познайомитися з такими матеріалам як:  теки, альбоми, карти бойових дій. У музеї історії школи ознайомитися можна з фотографіями та списками випускників різних років починаючи від 1950 року, а також з зошитами та іншим шкільним приладдям навіть з шкільними меблями тих років. Після того як ми проведемо екскурсію в Іскрівській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів ми вирушимо до Хресто – Воздвиженської  церкви, де знаходяться мощі Святого Миколая. Біля церкви ми можемо відвідати   капличку,  де раніше знаходився прах отця  Миколая. Після відвідування   церкви нас дорога поведе  до джерела  отця Миколая,  де ми можемо  набратися живодайної енергії від споживання цілющої води, облитися нею  та попросити  зцілення у святого Миколая.

     Повертаючись від джерела, ми побачимо Іскрівське водосховище та дамбу, що  була збудована в 1954 році. Тут можна помилуватися незвичайною красою річки Інгулець, що розливається в  різні боки, зробити фотографії на пам’ять.

     Маршрут  продовжується до джерела святої Параскеви П’ятниці, що розтавшоване на відстані 3 км від церкви. Перебуваючи у цьому місці, відчуваєш надзвичайну енергетику, що панує тут.  Не можна  оминути ще одне відоме  місце в селі – це могила  капітана війська Запорізького Сави Самодриги, що розташована на відстані 5 км  від джерела Параскеви П’ятниці. Відвідавши могилу капітана Запорізького Сави Самодриги ми завершуючи свою екскурсію не можемо оминути ще одне святе місце в селі Іскрівці. Місце, де була побудована дерев'яна церква Покрови Святої Богородиці.

     Фізико – географічна характеристика  району подорожі.  Село Іскрівка Петрівського району Кіровогродської області розташоване на південному сході Петрівського району на лівому та правому березі річки Інгулець. Воно знаходиться у   природній    зоні    степу,   помірного   географічного   поясу.    Її координати   48° 11' 31"  північної широти, 33° 22' 58" східної довготи.   Територія села розташована на півдні Східно-Європейської рівнини Придніпровської низовини. Абсолютна висота над  рівнем моря 50 – 100 метрів.   На півдні  межує з селом Недайвода  Дніпропетровської області. Воно  має безпосереднє сусідство з високорозвиненим у промисловому відношенні, містом  Кривий Ріг і це є сприятливим фактором фізико – географічного положення. Поверхня підвищена, полого хвиляста лісова рівнина, розчленована долинами річок Жовта та Інгулець, ярами та балками.  Найбільш розділена південна частина села, що прилягає до правого берега річки Інгулець. Річкова долина та балки добре вироблені  в місцях, де  на поверхні виходять кристалічні породи Українського щита.  Вони мають круті схили, спостерігається чергування розширених ділянок шириною  2/3 км та вузьких  каньйоноподібних,  в річках трапляються перекати та  пороги. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Актуальність теми:

 

                                                                              Я не кину співати про тебе,

                                                                                    краю мій, моє щастя, мій дім !

                                                                                 Скільки зір у високому небі,

                                                                               стільки співів у серці моїм.

В. Сосюра

 

     Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших! Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є, що на світі краще за це миле серцю довкілля, хіба є на світі щось дорожче за Вітчизну? Рідний край! Тут проходить наше дитинство, юність, тому хочеться знати про нього якщо не все, то принаймі більше,  ніж ми знаємо досі.  У центрі Європи, у центрі Кіровоградщини серед неозорих степів, багатих чорноземами, по обидва береги річки Інгулець розкинулося мальовниче, вкутане садками село Іскрівка. Багате працьовитими людьми, традиціями, спогадами, історією. Підтвердженням цьому є надзвичайні місця, які відвідують усі гості і жителі села.

Мета:

- залучати школярів до пошукової діяльності;

- вивчати минуле свого народу;

-  ознайомити з таємницями  історії та донести і подати  їх майбутнім поколінням;

- розвивати вміння учнів розповідати і слухати;

- удосконалити навички та вміння працювати з різними джерелами інформації;

- продовжити виховання бережливого ставлення до природи.

Завдання:

- виховувати патріотизм  та гордість за рідну Вітчизну, за свій рідний край;

- вивчати минуле свого народу ознайомити з таємницями історії та донести і подати їх майбутнім поколінням,

- пропагувати  бережливе ставлення до збереження пам’яток культури та природи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іскрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

     Багата історія Іскрівської школи.Вона пережила кілька етапів свого розвитку Перші відомості про школу в Іскрівці відносятьс до 1903року. В школі навчалось 32 учні і навчало їх два вчителя. На жаль ми не знаємо їх прізвищ та сану. З 1906 року законовчителем був Іоан Султанбаєв. 1913 рік - 1919 рік В іскрівці працює парафіянська початкова школа –вчителі- Орсентій Дмитрович Гладушко та настоятель Вікторівської церкви отець Ніколай. 1922рік-1934 рік завдувач Іскрівської школи Данило Олександрович Майдебура. З 22 жовтня 1943 року після звільнення села від окупацїї почала працювати школа директором якої був Олександр Григорович Неділько. З 1945 року навчання в школі проводилося в 2 зміни. З 1951-1985 рік працювала Іскрівська семирічна а пізніше восьмирічна школа. Наша школа відкрилася в 1986 році. Сьогодні в школі працює 16 вчителів, навчається 80 учнів. В школі світлі та просторі класи. Школа має свої традиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музей Бойової слави

     Музей «Бойової слави» в Іскрівській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів був відкритий у 1986 році під керівництвом вчителя історії Реви Станіслава Івановича. Музей «Бойової слави» є частиною військово-патріотичного виховання підростаючого покоління в школі. Матеріали, зібрані в музеї, використовуються для написання рефератів, учнівських науково-дослідних робіт, підготовки виступів на уроках. На сьогодні триває комплектація музею різними експонатами.

 

 

Музей історії школи

     Музей історії школи був започаткований з ініціативи Янишина Валерія Миколайовича, директора школи. Відкриття музею історії школи відбувся в 2014 році в День зустрічі випускників всих років. Керівником музею призначена Кривошея Тетяна Георгіївна, педагог-організатор, яка є організатором у дослідженні фотографій та інших матеріалів. В музеї історії школи зібрані матеріали, які використовували учні в школах починаючи з 1950 років. Це такі матеріали, як зошити, підручники, шкільна форма, фотографії, шкільні меблі тих часів. Музей історії школи постійно поповнюється новими експонатами. Відвідавши музей ми можемо ознайомитися з династією вчителів які навчалися і продовжують працювати в нашій школі, а також навчалися їх рідні у даній школі та діти.

Іскрівська Хресто – Воздвиженська церква

     Сільською громадою було вирішено послати «ходаків»  до Царя  Російської імперії   Миколи ІІ,   який  у 1905 році дав  дозвіл  на побудову церкви.   Будівельні матеріали  надходили  із Тули  до залізничної станції Рядова,  а звідти  перевозили  возами до Іскрівки.  Віктор Кочубей  на той час володів землями і   з його благословіння почали будувати церкву. У 1910 році була збудована  церква і  названа Вікторівською. Коли ж прийшов час освятити храм, цар був присутній на богослужінні, переодяг­нувшись у мужицький одяг. Церква мала 33 десятин  землі. До 1913 року священиком був  Іоанн  Степанович Чекійдовський, а з 1913 року  священником  став  отець Миколай.    До Іскрівки  зараз  приїздять люди, які втратили надію на одужання, і тут знаходять його, звертаючись  у молитвах до отця     Миколая.

     Коли народився отець Миколай і яке його прізвище в миру,  дотепер невідомо­. Знаємо лише, що ця людина надзви­чайної долі і неймовірного природного дару почала свій шлях священика в суво­рому Кронштадті. Там Миколай служив дияконом при Іоанні Кронштадтському. Закінчив Духовну академію в Санкт-Пе­тербурзі. Іоанн Кронштадтський направив отця Миколая на Україну в Іскрівку - слу­жити Богу і лікувати людей.

Отець Миколай був священиком Хресто - Воздвиженської церкви до 1919 року.

Є свідчення, що священик Хресто - Воздвиженської церкви села Іскрівка неодноразово бачився з царем Миколою II.

До Іскрівки з усіх сторін сходились люди, щоб послухати проповідь отця  Миколая і отримати зцілення як духовне так і фізичне. Священик володів даром зцілення та даром передбачення майбутнього. Ще за життя отця Миколая  вважали святим від Бога. Задовго до 1919 року отець Миколай передбачив         долю своєї родини та свою власну. 

     У середині серпня 1919 року отець Миколай Іскрівський був по-звірячому побитий, а потім розстріляний при вході на цвинтар, за однією версією -  загоном «червоних», за іншою  -   «махновцями».

     Так,  як передбачав священик,  його тіло тричі перезахоронялось:  спочатку дві жінки, що поверталися з поля,  присипали тіло листям і гілками;  потім вночі вони повернулися з чоловіком і викопали неглибоку малу могилу і поховали в ній тіло отця Миколая у скорченому стані. Через рік відбулося перепоховання священика. Коли відкрили його попередню могилу, очевидці  засвідчують, що складалося враження ніби перед ними тіло новоприставленого. Незважаючи на те,  що  після смерті пройшов рік, тіло зберегло свою еластичність, легко розправилося.

Через рік, у 1920 році, приїхало багато священиків, які скоїли третє поховання отця Миколая за  вівтарем церкви. Свідки цієї події ствержували, нібито тіло сповідника було нетлінним, таким, ніби його вбили сьогодні.

Пройшло майже століття, змінювалися  часи і уряди, але пам'ять про отця Миколая збереглася в серцях православних. Навіть  у часи тоталітарного правління до Миколи Іскрівського невідступно зверталися  з  молитвою. І всі, хто приходив на його могилу і до святого джерела, відчували його пастирську турботу і заступництво, зцілення.

     Хлопчик, привезений з півночі Росії ( йому наснився отець Миколай та джерело,  став ходити; каліка-шахтар залишив  свої  милиці біля джерела і відправився додому.

     Силу чудотворного джерела відчувають на собі нинішні покоління православних,  залишаючи в храмі теплі слова подяки священномученику.

     17 липня 2001 року здійснилося набуття чесних мощей священномученика Миколая. Сьогодні вони спочивають в скляній  гробниці Хресто-Воздвиженського храму  с. Іскрівки.

     Варто зазначити, що причислення до  лику святих досить відповідальне дійство.  Одна з головних умов причисления - мощі не повинні бути тлінними. Акт щодо набуття і освідчення святих мощей священнопротоієрея Миколая Іскрівського підписали не лише священнослужителі та родичі  убієнного, а й головний лікар міської  клінічної лікарні №3 м. Кіровограда Валерій Михайлович Голиков.

     Витяг з акта року щодо набуття і освідчення святих мощей отця Миколая (мову й стиль оригіналу збережено):

«Открьипа кришка гроба для подняття  мощей. Видится человек выше среднего роста  в хорошо сохранившемся зеленом   облачении и покровцом зеленого цвета  на  лице, на котором посредине изображен восьмиконечный крест с ангелами по углам покровца.

Состояние облачения и видимьых частей  тела предстало в хорошем состоянии  и нетленным.  Рост составил 190 см.

...Левая рука лежит на Евангелии,  а  сохранилась хорошо и мироточит, миро  попадает на оклад Евангелия, чеканка по   средине переломлена.  От святых мощей и от  мира исходит благоухание».

     Заслухавши доповідь преосвященика митрополита Крутицького і Коломенського  Ювеналія, голови Синодальної Коміс з канонізації святих, про результати роботи Комісії з питання про пастирське служіння і мученицьку   кончину    священого   протоієрея    Миколая     (убієнного

2 жовтня 1919 р.) клірика Кіровоградської (Єлисаветградської) єпархії, на предмет його канонізації в лику священномучеників для загальноцерковного шанування, Священний Синод ухвалив:

«Прославити протоієрея Миколу (1919р.) у лику священномучеників.

1. Чесні його останки вважати святими мощами.

2. Службу священномученику Миколі, Іскрівському скласти особливу.

3. Пам'ять священномученику Миколі  Іскрівському святкувати в день його мученицької кончини 2жовтня.

4. Писати новопрославлених святих  чесну його ікону для поклоніння і вшанування, згідно з правилами Сьомого Вселенського Собору.
5.        Тропар - глас  1  Священномученику Миколі  Іскрівському:

У житії твоєму добре трудився єси, у  стражданні твоєму непохитному у Вірі пробувши, незлобиво мученицьку смерть і прийняв ти, священномученіче Ніколо Іскрівській, моли про нас Господа Спаса, світ мирови  дарував і душам нашим велику милість».

 

 

 

 

 

Джерело отця Миколая

     Священик Миколай викопав джерело і сказав: «Ніде навколо не буде такої води, а це джерело невичерпне!».

Зцілюючу силу має джерело отця Миколая, що знаходиться на землі, яка належала колись йому. Кожного ранку отець Микола йшов до джерела, щоб збагатити свою душу і тіло позитивною енергією цілющої води. Та коли будували плотину на річці Інгулець – джерело засипали великою товщиною грунту. Але не зважаючи ні на що, джерело пробилося в іншому місці.

     Хлопчик, привезений з півночі Росії (йому наснився отець Миколай та джерело,  став ходити; каліка-шахтар залишив  свої  милиці біля джерела і відправився додому.

     Силу чудотворного джерела відчувають на собі нинішні покоління православних,  залишаючи в храмі теплі слова подяки священномученику.

 

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерело  Параскеви  П’ятниці

У балці, що розділяє неозорі   лани, заховалася криничка, що тамує спрагу людям, що працюють у полі, пастухам, які випасають худобу. Є  в нашому  степу це  джерело, є в ньому жива вода, але   місце біля нього треба облаштувати, зробити  таким, щоб кликало людей, заохочувало відвідати його ще і ще раз.

Багато років тому українською землею поширилася чутка про  джерело святої великомучениці   Параскеви П’ятниці. Точного часу,  коли відбулася зцілення на джерелі великомучениці Параскеви П’ятниці не знає в селі Іскрівка ніхто. Тільки залишилися домисли та догадки, а старожили тільки пам’ятають,  що зцілення трапилося з хлопчиком (10-12 років), який не ходив (був паралізований з дитинства)

     Він часто молився та просив зцілення. Уві сні до нього прийшла свята великомучениця  Параскева.  Вона сказала, щоб батьки відвезли   його до джерела,  що знаходиться в степу, в селі Іскрівка, і облили його три рази холодною водою. Батьки спочатку не повірили, але дитина просила їх повезти на джерело. У десяту п’ятницю після Великодня батьки  повезли хлопчика  до джерела.

      А від  нього дитина йшла вже сама. З тих пір в селі Іскрівка  день святої Параскеви  святкують 2 рази на рік: в 10 п’ятницю після Паски та 10 листопада.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Могила капітана війська Запорізького

Сави Самодриги   (1783)

     Могила Сави Самодриги     знаходиться за селом на відстані 8 км від центру в балці,  за 40 м від річки Інгулець. Після ліквідації Запорізької Січі 1775 року частину  старшини, переважно вищої, відправили у заслання, а частину царський уряд, прагнучи привернути на свій бік, прийняв на офіцерські посади в російську армію.  За вірну і добросовісну службу та за хоробрість і подвиги у війнах з турецько-татарськими завойовниками одержували землі, чини і зв'язані з ними дворянські привілеї. Можливо, серед таких старшин був і Сава Самодрига. Сам пам'ятник йому є вагомою історичною довідкою.

     Видно, що це був багатий запорізький старшина, який одержав офіцерський чин капітана і вів господарство в своєму зимівнику, розташованому на березі річки Інгулець, де і був похований в 1783 році.  В околицях цієї місцевості до цього часу зберігаються згадані назви Савиного броду та сліди села Савиного. Кажуть, що  Сава Самодрига  був  характерником, міг перекидатися   звіром,    відводити  від себе смерть. Деякі називали його відьмаком, а пізніше стали називати характерником. Це ж тільки в козаків були такі. Сава передбачив свою смерть. Він остерігався, проте поляки його перехитрили. Вони замаскувалися  і під    виглядом   кущів підібралися до нього і  вбили.

     Про Саву розповідали, що він був розбійником, наховав багато золота по Україні, тільки нікому не вдавалося його дістати.  Хто намагався, то розплатився за те життям. Один шукач скарбів нібито почув голос, що забороняв йому брати золото, ще іншому показувалися скелети, і він помер   від страху. Деякі селяни вважають, що тут поховано відомого Саву Чалого. Того самого ватажка гайдамаків, якого трохи пізніше стратили його ж побратими за зраду і за знищення козацької фортеці на Бузі . Саме Чалий, найнявшись   за хорошу плату на службу до поляків, став ворогом.

     На могилі стоїть кам’яний хрест. Ще раніше було два хрести поряд, а потім один зник. Хтозна, може  й обидва  Сави там лежать, а може,  й ні.

     А в Київському державному історичному музеї зберігається генеральна карта Катеринославського намісництва, складена із п'ятнадцяти повітів 1787 року.  Хрест-монумент цінний як історична пам'ятка ХVШ століття. Він належить до пам'яток місцевого значення.

Місце церкви Покрови Пресвятої Богородиці

     Але на цьому наша екскурсія не закінчується в селі Корсунівці є ще одне святе місце, де була побудова дерев'яна церква Покрови Святої Богородиці.

     В селі Корсунівці Петрівської волості в 1895 році на кошти прихожан була побудована дерев'яна церква названа в честь Покрови Святої Богородиці. Прихожани церкви були з різних сіл таких, як Савівка, Маловодяна, Таращанка, Новофедорівка, Іскрівка. Всього налічувалося прихожан 979 чоловік.

     На той час в церві існував також обряд хрещення. Тому у 1907 році в цій церкві охрестили Лаштобу Федіра Івановича, депутата Верховної ради СРСР, уродженця села Савівка.

     Поряд з церквою в селі Корсунівка народився та був охрещений Савицький Іван Іванович 1913 року народження, Герой Соціалістичної праці. Савицький Іван Іванович працював директором Південного ГЗК.

     Зі слів жителів села Корсунівки церкву було розібрано, а будівельні матеріали вивезено в смт. Петрове.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*   *   *

Приїжджайте  ж ви,  друзі до нас!

Ми чекаємо вас  повсякчас.

Тут вас зцілить цілюща вода

І природи живої дива,

Дух Миколи отця  тут живий

Наша церква – це диво із див !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Список  використаної   літератури 

 

1.Архівний документ «Поселенные таблицы Всероссийской сельскохозяйственной переписи по Александрийскому уезду, составленные отделением Херсонской  губернии земельной управы», -Александрия: Советская типография, 1919

2.Географічна енциклопедія України, - К.: «українська радянська енциклопедія» ім.М.П.Бажана,1990

3.Гладушко В.П. Історична довідка про село Іскрівка, 1972

4.Кульшенко Є.Л. Села Іскрівки  // Трудова слава.-2009.-11 лютого –с.3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки 

Іскрівське водосховище

 

 

 

 

 

 

Внутрішній вигляд каплички отця Миколая

 

 

 

 

               

 

 

Мощі отця Миколая Іскрівського