ТУРНІР ВЕСЕЛИХ І КМІТЛИВИХ МАТЕМАТИКІВ

 

 

 

Сценарій позакласного заходу

для учнів 5 – 6 класів

«ТУРНІР ВЕСЕЛИХ І КМІТЛИВИХ

МАТЕМАТИКІВ»

 

 

 

Підготувала

вчитель математики і фізики

загальноосвітньої школи

 І – ІІ ступеня смт Шацьк

Гуж Марія Михайлівна

 

 

 

ТУРНІР ВЕСЕЛИХ І КМІТЛИВИХ

МАТЕМАТИКІВ

Змагання відбуваються між двома команда­ми 5-6-х класів, що виступають під назвами «Перпендикуляр» і «Софізм». На сцену вихо­дять команди і розповідають про свій символ і назву.

Приклади описів

1. Пішов якось Перпендикуляр лісом про­відати своїх родичів. А було це опівдні. По­дивився він навкруги і помітив, що сонячні промені — його близькі родичі, бо йдуть вони майже перпендикулярно до землі. Задивився Перпендикуляр на Сонце та й наштовхнувся на дерево, не втримався на ногах і впав. Ле­жить він, роздивляється і чує голос: «Добрий день, брате!» Це говорить дерево, біля якого він лежить, бо тепер воно перпендикулярне до його тулуба. «Може ви бачили моїх родичів? Ой чи живі, чи здорові всі родичі перпенди­кулярові?» Напевно жива і здорова медіана рівнобедреного трикутника та його основа...

2. Покажемо вам цікаву тотожність: 2 = 5.

Скористаємося рівністю 4:4 = 5:5. Вине­семо за дужки 4 і 5, матимемо:

4(1:1) = 5(1:1).

Поділимо обидві частини на 1:1 й одержимо

4 = 5 або 2 • 2 = 5.

Конкурс на уважність

Ведучий. Для розв'язування багатьох задач недостатньо одних знань, необхідна ще й ува­га. З чого починається розв'язування задачі? Звичайно з умови. Але якщо умову прочитати неуважно, можна загубити головну ниточку. Перевіримо, чи уважні наші команди.

Задача 1. Уявіть, що ви машиніст потяга, який відходить від пункту відправлення о 14 годині, має 7 вагонів, середній вік пасажирів 28 років. Скільки років машиністові?

Задача 2. Горіло 8 свічок, 5 з них погасли. Скільки свічок залишилося?

Конкурс капітанів «Чи добре ти бачиш?»

1. Скільки кутів на малюнку?

2. Скільки трикутників на малюнку?

3. Скільки кубиків на малюнку?

 

 

 

 

Конкурс «Весела риболовля»

Від кожної команди запрошується по три учасники. На столі — «озері» в різних місцях розкладені вирізані з паперу рибки. До кож­ної рибки скріпкою прикріплено задачу. «Рибалки»    повинні «вудочкою» спіймати рибку. Той, хто ловить рибку, не бачить її, рибки бачать уболівальни­ки, які повинні активно допомагати своїм ко­мандам. Якщо за підказками вболівальників рибка знайдена і її вдалося вловити, то втри­мати її не дуже легко. Потрібна обережність, як і при звичайній ловлі. Невдачі «рибалок» посилюють азарт глядачів. Нарешті щасливий «рибалка» тримає в руках свою здобич. Йому присуджують 1 бал і він розв'язує задачу. Коли і суперник витягнув рибку, тоді перший «ри­балка» читає вголос задачу, повідомляє її роз­в'язання. Якщо задача розв'язана правильно, то учневі присуджують ще 1 бал, якщо ні, то він звертається за допомогою до глядачів і ко­манди. У цей час повідомляє своє розв'язуван­ня другий «рибалка».

Задачі для конкурсу

1.  Супутник Землі робить перший оберт за 1 год 40 хв, а другий — за 100 хв. Як це пояснити?

(1год40хв= 100 хв)

2. З Києва до Одеси вийшов потяг зі швид­кістю 80 км/год, а з Одеси до Києва — зі швид­кістю 60 км/год. Який із потягів буде далі від Києва в момент зустрічі?

(Потяги будуть на однаковій відстані від Києва)

3.  Три числа спочатку додають, а потім їх перемножують. Сума і добуток виявилися рівними. Які це числа?

(1 + 2+3=1 ^. 2 ^. 3)

4. Від сувою тканини довжиною 200 м кож­ний день відрізали по 20 м. Коли відрізали ос­танній кусок?

(Через 9 днів)

5.  По стеблу, висота якого 1 м, повзе гусе­ниця. Вдень вона піднімається на 4 дм, а вночі опускається на 2 дм. На який день гусениця буде на вершині?

(На четвертий)

6. Двоє грали в шахи 2 години. Скільки часу грав кожний?

(2 години)

7. Хлопчик хоче розкласти 30 горіхів на три купки так, щоб у кожній була непарна кількість горіхів. Що ви йому порадите?

(Сума трьох непарних чисел не може бути парним числом)

8.  Цеглина важить 2 кг і ще півцеглини. Скільки важить вся цеглина?

                 (4 кг)

9. Кавун важить 2 кг і ще — кавуна. Скільки важить кавун?

(6 кг)

Ведучий. Махараджа вибирав собі міністра. Він оголосив, що візьме того, хто пройде по стіні навколо міста з глечиком, доверху напов­неним молоком, і не проллє навіть краплі. Ба­гато було охочих, але їх відволікали і вони роз­ливали молоко. Але ось пішов один чоловік. Навколо нього кричали, стріляли, його ляка­ли і відволікали, але він не розлив молоко. «Ти чув крики, постріли?» — «Ні, я дивився тільки на молоко».

Не бачити і не чути нічого стороннього — от до якої міри може бути зосереджена увага. Те­пер ми перевіримо увагу команд.

Конкурс «Слухай одночасно кількох»

Від кожної команди виходять по одному учаснику. Починається гра на перевірку уваги. Двоє говорять одночасно два різних слова, а представники команд повинні відрізнити, хто які слова сказав. Потім говорять троє, четверо і т.д. Виграє той, хто розрізнить більше слів.

Конкурс «Художників»

Завдання: намалювати різних тварин тільки за допомогою цифр.

Домашнє завдання « Чи завжди 2 -2 = 4?»

(Під звуки мелодії «Двічі по два» на сцену ви­ходять учні однієї команди. Вони несуть великі картонні цифри 2, 2, 4, знак множення, знак рівності і знак питання, утворюючи запис «2x2 = 4?» На сцену виходять учні А та Б — виконавці головних ролей.)

А. Коли люди бажають сказати щось дуже зрозуміле, говорять, що це ясно, як двічі по два чотири. А чи завжди це так?

Б. Отримавши домашнє завдання на цю тему, ми замислилися. До кого звернутися? Хто допоможе нам відповісти на це запитання?

А (звертається до Б). Підемо по білому світу. Може, нам пощастить і ми дізнаємося про те, що нас цікавить.

(Грає марш. Учні, які зображали умову завдан­ня, залишають сцену, А та Б імітують просу­вання вперед. З правого боку на сцену виходить учень Двійкін. А та Б звертаються до нього.)

А. Двійкін, прохання є до тебе: розв'язать задачу треба.

А та Б (разом). Хоч задача не нова,

Два помнож мерщій на два.

(Двійкін здивовано дивиться на них.)

Б  Як раніше не лічили,

То завжди було чотири.

А тепер в лічбі стомились.

На питанні цім спинились.

Двійкін. Ха-ха-ха! Сміюсь до сліз,

Та хіба ж це темний ліс?

І маляті з дитсадка

Ця задача неважка.

Ви ж відмінники, я бачу,

Що ж для вас, я хлопці, значу?!

(Після невеликої паузи доброзичливо)

Та вже добре, так би мовить,

Я не можу вам відмовить.

(Двійкін замислився)

Значить, друзі, у цей час,

Два по два хвилює вас?...

Двійкін вміє міркувати:

Приготуйтесь записати.

(Наспівує)

Якщо два по два — чотири,

То чотири — двічі два?...

У цій справі ви безсилі,

От у мене голова!

(А та Б з надією дивляться на Двійкіна.)

Що таке, скажіть, чотири? -

Сміх гучний в моїй квартирі...

Тато, мама, старший брат

Хвалять всі мене підряд.

Тільки ж двійки дві впіймаю,

Я халепу добру маю.

Ясно, друзі, — двійки тут

Вже чотири не дадуть.

А та Б (разом). Досить, Двійкін! Ясно нам,

Не розв'яжеш приклад сам!

Бач, погано ти навчався,

То незнайком і зостався!...

(Двійкін швидко виходить.)

Б (після невеликої паузи). І яка то нам невдача.

Не розв'язано задачу!

А. Як в такому разі буть?

Б. Вирушаймо далі в путь...

(А та Б імітують рух. У цей час на сцені з'являється напис: «Двійкова держава». На­зустріч А та Б, що «рухаються» по сцені, ви­ходять двоє учнів, на головах яких «капелюхи» з цифрами 1 і 0 (назвемо їх умовно «одиниця» і «нуль».)

Одиниця (звертається до А та Б).

Раді ми вас тут зустріти.

З чим ідете і куди?

Нуль. І яким попутним вітром

Вас закинуло сюди?

А. Світ ми білий обходили.

Б. Тільки ноги потомили...

А. Може, тут ми перевірим,

Б. Ви, будь ласка, підкажіть:

А та Б (разом). Чи то два по два чотири?

Цю проблему розв'яжіть...

Одиниця. В нашім царстві числам тісно,

їх ніхто не полічив!..

Та складаються ці числа

З одиниць та із нулів.

Нуль. Довго тут я прислухався.

Заболіла голова.

Тільки так і не дізнався:

Що то значить, друзі, два?

А (показує па пальцях). Скажіть, будь ласка, чи завжди двічі по два — чотири?

Одиниця. А-а? Тепер зрозуміло. Наше 10 ви називаєте «Двічі по два», нашою мовою 10 х10 дорівнює 100.

Б. Як це 100?

Нуль. Дуже просто: двічі по два — 100!

(«Мешканці» двійкової держави зникають.)

Б (звертається до А). Двійкін говорить, що двічі по два — два. У двійковій державі «двічі по два» — 100 (знизавши плечима). Що робити?

А. Як що робити? Ідемо в трійкову державу.

(А та Б «прямують» далі. Грає музика. На сцені з'являється напис: «Держава Трійкова, для шкільної математики іноземна». Назустріч А та Б виходять троє учнів з цифрами 0, 1,2 на «ка­пелюхах».)

Нуль. В царстві ми живем трійковім,

Незвичайнім, загадковім...

Двійка. Вас чекали стільки літ.

Нуль, Одиниця, Двійка. Тож трійковий вам привіт.

А. Скажіть, будь ласка, скільки буде двічі по два?

Двійка. Це як розуміти?

Б. Ну, якщо два помножити на два?

Одиниця. Двічі по два дорівнює 11.

А. Завжди?

Нуль. У нашому царстві завжди. У сусідів зліва, у державі двійковій, двічі по два 100, у царстві четвірковому, двічі по два 10.

(«Мешканці» Тріскової держави зникають.)

А. От якої! Чому ж дорівнює «двічі по два»? Що нам робити?

Б. Давай сядемо в машину часу і вирушимо у давній Багдад на східній базар. Може, там нам допоможуть?

(На сцену виносять великий аркуш паперу, на якому намальовано різні приклади, колеса і на­пис — «машина часу». А та Б «натискають» на одну «клавішу пульту керування машини», а потім «зникають». На сцені з'являються кілька учнів у чалмах і халатах. Серед них дідусь Хоттабич, Хасан — східний купець.)

А. Салям-алейкум! Хто нам тут допоможе?

Хоттабич. Алейкум- салям! Хто нас тут три­вожить?

Б. Ми приїхали сюди на машині часу дізна­тися, чи двічі по два чотири?

Хоттабич. Давайте запитаємо в Хасана-молодця, меткого і розумного купця.

Купець. Наймудріший шановний Хоттабич! О, мудрі гості з XXI століття! Все на світі залежить від причин і підходу до справи. Якщо я продаю товар і кусок парчі коштує 2 гривні, то за два кус­ки я прошу 8 гривень. Для мого покупця двічі по два — вісім. Але коли я купую 2 куски парчі по 2 гривні, то за них я намагаюся заплатити 1 гривню. У цьому разі двічі по два — 1.

А. Хіба чесно торгувати так? Яка ж у вас арифметика?

Купець. Вона називається, о наймудріший, ку­пецькою арифметикою. Без неї не розторгуєшся.

Хоттабич. Ну, що ви скажете?

Б. Ми зрозуміли, що на базарі у таких купців «двічі по два» дорівнює тому, що їм спо­добається.

Хоттабич. Клянусь бородою, ти влучив у ціль, мій юний друже: двічі по два завжди до­рівнює тому, що вигідно купцю.

А. А чи не може у вас, на Сході, «двічі по два» дорівнювати тому, що мені хочеться?

Хоттабич. А чому саме, мій друже?

А. Ну, наприклад, 5?

Хоттабич. З цим запитанням нам найкра­ще звернутися до факіра.

Факір. Щоб двічі по два дорівнювало 5, тре­ба записати ось що (записує на дошці):

16 - 36 = 25 - 45,                                                                                                         

16-36+20= 25-45 + 20                                                                                                     

(4 - )² = (5 - )²,

 

4 = 5, 2 ^. 2 = 5

Ось, мої юні друзі, коли двічі по два — п'ять. А якщо треба, щоб було 7 або 12, приходьте ще раз. Спритність і невелика помилка допоможуть мені здобути для вас будь-який результат.

(Звучить східна мелодія. Дідусь Хоттабич, купець та факір залишають сцену. А та Б підхо­дять до авансцени.)

А. Виходить, що не всюди і завжди «двічі по два» дорівнювало тільки чотирьом? Для цього не треба одержувати двійки...

Б. Не треба їздити в двійкові, трійкові, четвіркові та інші держави.

А. Не торгувати, як торгували купці 1000 років тому.

Б. Добре знати математику і не дозволяти факірам помилятися в доведеннях софізмів.

А та Б (разом). Ось тоді «двічі по два» й до­рівнюватиме чотирьом!

(Залишають сцену)

У додатковий час можна провести позаконкурсні змагання, наприклад, «Аукціон прислів'їв і приказок з числами».

Підбиваються підсумки. Оголошується команда-переможниця.