Твір-есе, що був представлений на конкурс-- у рамках українсько-польської дружби

                              Нічого більшого не треба ,як та країна—Україна…

     Звертаюсь до тебе , мій закордонний Друже! Чи чув ти колись про нашу землю? Про пращурів наших славетних? Про людей завзятих? Про корені нашого роду? Про тих хто помер, а слава їх не в могильній плиті, а в серцях людських?

      Я серцем пригорнусь до України,

      І обізветься стомлений Дніпро,

      І соловейко піснею полине…

      У місто, селище, село…

     Мене  звуть Аня, я живу у селищі Просяна, що на Дніпропетровщині, яка є одним із яскравих культурних центрів України.

      Держава наша з давніх часів славилася видатними письменниками минулих і сучасних століть…Чому , мій Друже, коли кобза звучить, я згадую Тараса Шевченка? Поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча! Відкриваю «Кобзаря» і знаходжу найвідоміші  і найперші його твори, то: «Причинна» (1937р.), «Тополя»(1839р.), «Утоплена»(1841р.), «Думи мої, думи мої»(1847р.) –вони такі, як пісні народні: сумні ліричні ,трагічні, бо і людоньки наші віками були під гнітом-- принижені, занапащені…Шевченко зазнав поневірянь на чужині і був вигнанцем, як і Адам Міцкевич.

     Люблю  ще творчість Ліни Василівни Костенко—письменниці-шістдесятниці (ХХст.).Коли поринаю у її лірику ,душа так і рветься сісти за рояль і грати—грати, я так і роблю…Мене надихають складати мелодії  її поетичні збірки : «Над берегами вічної ріки»(1977р.), «Неповторність» (1980р.), «Сад нетанучих скульптур» (1987р.)

       Її тендітнеє перо-- поволі кличе люд до бою,

       За славу , честь  і у двобої --перемагає те єство,

      Що є потворою живою… у кожному…

    Любий друже, чи чув ти про такі славетні імена,  а можливо, не чув, і я  дещо розповім тобі про них , бо дуже їх шаную! Це Лариса Петрівна Косач-Квітка відома як Леся Українка (1871-1931)-письменниця, перекладач, культурний діяч та Павло Григорович Тичина (1891-1967)—поет, перекладач, публіцист , громадський діяч.  Чи  можна взагалі умістити у рамки одного есе ті імена , що прославили Україну у своїх творах?! Мабуть ні, та я і не хотіла; для цього є енциклопедії, періодичні видання, книги та публіцистика, яку читають та перечитують учні нашої школи на уроках рідної та зарубіжної літератур.

            Сьогодні муза залетіла у клас наш…

            Пензлем чарівним,

            Мене торкнутись захотіла,

            І нагадала рідний дім ,

            Мою прекрасную родину,

            І неповторну Батьківщину,

            Яку мій батько боронив…

            Лише учора на Донбасі,

            Я поклонюсь його відвазі,

            Бо приклад з нього візьме син!

      Взагалі то відвага і фізична витривалість --  основа українського роду. З давніх козацьких часів і до сьогодення—ми є  європейською країною де спорт і фізичне виховання займають провідне місце у становленні юнацтва та молоді. Україна—спортивна країна. Наші брати Кличко з’явилися у світі професійного боксу в 1996 році. Їх поважають та побоюються в Америці, Німеччині та загалом у Європі. Сергій Бубка перший здолав планку на висоті 6 метрів , ще у 1985 році. Андрій Шевченко –володар «Золотого м’яча», переможець Ліги чемпіонів, володар кубка Англії, і це ще далеко не увесь перелік здобутків Андрія Шевченка!

         Ще за часів Тараса Бульби,                 Коли висіли на правиці                

         Коли рубав він бусурман,                   Пів дюжини його катів, 

         Ми бачим Дух той український,         Він розкидав їх, як мокриці,

         Що проявляв той отаман…                 Бо сам—як Дніпр—стогнав, кипів!

        Про кого ще тобі розповісти? Мабуть, про художників, витворами яких ми пишаємось. «Цар-колос», «Берізка», «Колгоспне поле»--картини Катерини Білокур, які були в експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 році. Максим Мамсіков художник ,якого цінуюють більше  у Франції, Німеччині, Росії ніж в Україні. Олег Голосій заявив про себе на виставках за межами України.

              Говорять часто ,що Визнання, Пошана,

              Розкіш та Звання—

              Не є завданням для мистецтва!

               Найголовніше –Визнання-- твоєї ролі

               Для народу. Чи славив ти його свободу?

               Чи щось надряпав навмання☹

    На цьому , мабуть, буду прощатись, мій любий закордонний друже! Пиши мені про те як тобі живеться , про що мрієш, на що покладаєш надії?

                                                                                             З повагою Ганна Б.