Твір на тему: "Образ Наталки Полтавки - яскравий тип українського національного характеру"

“Малоросійська опера у двох діях” — так визначив автор жанрову приналежність

“Наталки Полтавки”. Цей твір за своїм значенням стоїть на рівні “Енеїди” того ж Івана Котляревського й навіть на рівні “Кобзаря”. Тема “вічної жіночності” стала однією з провідних і найбільш значущих в українській літературі. Адже як багато страждань випало на долю жінок України! І війни, і розлуки з коханими - все це вони пережили в різні часи. Про їхню тяжку долю було складено чимало пісень, творів, де уславлювали образ бе­регині — матері чи коханої жінки. Дехто вважав, що доля жінки — виключно в домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почувань. Але жінки-українки здавна дивують світ і світлим розу­мом, і величчю почуттів, і даром материнства.

Багато поетів і письменників звертались у своїй творчості до образу жінки, тому я

вважаю, що одним із найяскравіших творів на цю тему є "Наталка Полтавка" Івана Петровича Котляревського. Його героїня наче узагальнила всі найкращі риси жінок, ста­ла своєрідним ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ.

Наталка Полтавка — це співуча й красива дівчина, яка вміє бути вірною,

наполегливою, роботящою. Її кохання до Петра є взірцем високого й незмінного почуття. На шляху Наталки з’являється возний - кумедний і по-своєму непо­ганий чоловік. Він пропонує дівчині законний шлюб, але Наталка відповідає прислів’ям: “Знайся кінь з конем, а віл з волом; шукайте собі, добродію, у городі панночки”.  Відтепер зусилля возного спрямовані на те, щоб схилити Наталку до шлюбу. Допомагає возному виборний Макогоненко. Удвох вони вмовили Наталчину матір.  Наталка — любляча дочка. Тільки заради любої матусі вона погоджується на шлюб із нелюбом. Наталці притаманна здатність жертвувати собою заради інших, але свого кохання зректися вона не може. Її душа і серце стогнуть від болю, адже коханий вже чотири роки як пішов заробляти гроші на весілля, а його й досі немає. Чекаючи на нього, Наталка благає Бога, щоб її наречений швидко повернувся.

«Петре! Петре!... я тебе любила і тепер люблю», - вчасно повертається Петро, і весілля грають для нього з Наталкою.

Сюжет п’єси загальновідомий, класичний. Наталка Пол­тавка — ідеал жінки-українки:

“Окрім того, що красива, розумна, моторна й до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою”. Це лише початок переліку, адже чудових якостей у Наталки набагато більше.

Жінка — це любов, затишок і лад у домі, гармонія між зовнішньою красою й

багатством духовного світу. Так вважають тому, що чимало українських жінок нагадують благородну й прекрасну Наталку Полтавку. Цей невмиру­щий образ не зістариться, не зів’яне, поки живе Україна. Багато років минуло з часів Котляревського, і страшно подумати, скільки творів літератури й музики було забуто. Та “Наталка Полтавка” не забулась. Причина полягає у тому, що образ сердечної, працьовитої та красивої жінки близький і дорогий кожному, а цінності, які втілив в образі Наталки автор, є загальнолюдськими, тобто вічними, актуальними для кожної епохи, для якого завгодно суспільного ладу, для будь-яких скрутних і не­простих часів.