Українська мова, як важлива ознака національної ідентичності
Державна українська мова,
Мов чиста течія ріки,
У незбагненнім сріблі слова
Живе і житиме віки.
Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Не буде мови — не буде нас як народу! Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Сьогодні слід підтримувати українську мову, пишатися її багатством і милозвучністю. Моя рідна мова – це не тільки засіб спілкування, це ж наша історія, наше минуле і майбутнє.
Українська мова в нашій державі стане престижною, лише тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли врешті навчимося говорити правильно і красиво, а не суржиком, бо грамотно володіти державною мовою – обов’язок справжніх українців, які вболівають за державу. Кажуть, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Я погоджуюся, можна вивчати інші мови, але говорити в себе на Батьківщині треба рідною мовою. Ми повинні зрозуміти, що мова – наша візитна картка і вона обов’язково повинна бути українською.
Я вважаю, що рідна мова має лунати з екранів телевізора, має бути більше українських пісень, друкованих видань українською мовою, і тоді буде більше таких свідомих людей, які підтримають українську мову, будуть думати і розмовляти українською.
Що міцніші позиції буде посідати наша мова в суспільстві, то надійніші перспективи будуть в майбутньому. Тому, відстоюючи рідне слово, ми тим самим оберігаємо власну національну культуру і духовність. Кожен з нас зобов’язаний усвідомити єдину істину: не шануючи своєї мови, не знаючи своєї історії, українці перестануть бути українцями. Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ.
Завжди слід пам’ятати, якщо мова росте та розвивається, разом з нею утверджується нація. Зберігається щось таке, що є дуже важливим для кожної людини. Тобто почуття прекрасного в рідній мові, відчуття єдності з земляками, відчуття гордості за країну. За своє, рідне та неповторне. Найперше я вважаю, що і державна політика стосовно української мови має триматися на таких пріоритетах, а саме: українська мова є мовою освіти, науки, суспільного життя, ЗМІ, бізнесу та реклами. І як же сильно та пророче, навіть сьогодні, звучать слова нашого великого Пророка Тараса Шевченка: «…І на сторожі коло їх поставлю слово..», бо питання української ідентичності особливо гостро постало з початком війни на Сході України.
Мова – символ Батьківщини, матері та батька, дідів, далеких предків. Мова символізує також рідну хату та тепло домашнього вогнища.
Мова – неначе цемент, що закріплює цеглини спільного народного дому, формує фундамент єдиної нації. « Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація » - говорив Ю. Дзерович . Якби мова не мала значення, то путіну не було б що і кого захищати в Україні! Мова має значення! Українська мова в Україні — запорука миру й свободи!
Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!
Сьогодні говорити українською мовою — це бути бійцем за націю, за Україну. Мова — це зброя!!! Говори українською, будь бійцем!!!
Твір учениці Варунок Роксоляна, 14 років, Великогрибовицька ЗОШ І-ІІІ ст., 9 клас.
І місце в Обласному мовно-літературному конкурсі «Мова-душа нації»
Вчитель української мови та літератури: Васьків Г.М.