Презентація "Українська мова серед інших мов свту"

Презентація до вступного уроку української мови в 9 класі на тему“Українська мова серед інших мов світу”

Мета:ознайомити з місцем української мови серед інших мов світу; забезпечити усвідомлення учнями значення мови як основного засобу спілкування, формування думки й пізнання; усвідомлення значення державної мови для зміцнення української державності; сприяти формуванню патріотичних почуттів та любові до рідної мови. 

Актульність: Місце рідної мови в житті кожної людини незаперечне, адже рідна мова – найважливіший засіб не тільки спілкування, а й мислення, здобуття знань, саморозвитку й самовираження людини. Чим досконаліше людина володіє мовою рідного народу й рідної землі, тим краще вона засвоює готові знання, точніше мислить, повніше реалізує свій інтелектуальний потенціал, швидше налагоджує стосунки з іншими людьми. Саме вивчення рідної мови покликане забезпечити всебічний інтелектуальний розвиток дітей, сприяти справі виховання високоморальних і високоосвічених громадян – патріотів України.

Рідна мова. Мова кожного народу Неповторна і — своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші — трелі солов'я. На своїй природній мові І потоки гомонять; Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов'їну, барвінкову, Колосисту — на віки — Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,— Бо ж єдина — так, як мати,— Мова в кожного із нас! Оксана Забужко

Місце української мови серед інших мов світу У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Українська мова належить до:- індоєвропейської сім’і мов (час розпаду 2,5-3 тисячі років до н.е.);слов'янської групи мов (праслов'янська мова проіснувала 2,5 тисяч років і почала розпадатися приблизно в III - IV ст. н.е.) Цей процес закінчився в VI ст., і можна вже говорити про консолідацію трьох етномовних груп:західнослов'янської (польська, чеська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови), -південнослов'янської (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови), - східнослов'янської (українська, російська, білоруська мови).

Місце української мови серед інших мов світу Серед слов'янських мов українська мова на лексичному рівні має найбільше розбіжностей з російською (38 %), менше відмінностей виявляється порівняно з польською (30 %) і найменше - з білоруською мовою (16 %). Порівняймо співзвучність слів білоруської мови з вірша народного поета Білорусі Янки Купали з відповідними українськими словами: Чому у сзрцы беларускім. Песня Тарасова. Адгукнулася, запела. Зразумелым словом?Чому вецер з України. З думкаю крылатой. Далятау да БеларусіІ шумеу над хатай?

З-поміж рис, якими українська мова відрізняється від інших східнослов'янських, можна виділити такі: Фонетичний рівень:1. Поява на місці давніх звуків ы та і звука и високого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий.2. Голосний е не пом'якшує попередніх приголосних звуків, напр.: теплий, село, небо.3. Поява голосного звука і на місці давнього звука ь (ять), напр.: ліс, сіно, хліб (пор. у російській мові лес, сено, хлеб).4. Чергування о,е з і у новозакритих складах, напр.: дім - дому, піч - печі.5. Шиплячі, губні та звук р в кінці слова завжди тверді, напр.: плащ, голуб, повір.6. Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється на о, напр.: жонатий (пор. женитися), шостий (пор. шести), копійок (пор. копієчка).7. Приголосний л змінився на в у формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.: писав, читав, знав (пор. у російській мові писал, читал, знал).

Морфологічний рівень1. Збереження окремого типу відмінювання (IV відміна) іменників середнього роду, напр.: теля, курча, ім'я (пор. родовий відмінок теляти, курчати, імені).2. Збереження давніх закінчень -о/о, -ею іменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.:рукою, петлею, душею (пор. у російській мові рукой, петлей, душой).3. Закінчення давального відмінка однини -ові, -еві (-єві) іменників чоловічого роду, напр.: батькові, синові, лікареві, Андрієві.4. Повні стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.: добра, добре, добрі (пор. у російській мові добрая, доброе, добрые).5. Збереження форм інфінітива на -ти дієслів, напр.: писати, читати, брати (пор. у російській мові писать, читать, брать).6. Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.: писатиму, читатиму, працюватиму.7. Чергування приголосних г, к, х із з, ц, с у відмінкових формах іменників, напр.: нога, рука, вухо - нозі, руці, вусі тощо.

Отже, українська мова - це самостійна давня слов'янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це підтверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису.

Про красу і багатство української мови у порівнянні з іншими слов'янськими мовами говорив видатний український та російський мовознавець XIX ст. І. Срезневський: " Сила людей переконана, що ця мова є однією з найбагатших мов слов'янських, що вона навряд чи поступиться богемській щодо рясноти слів і висловів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими; щодо гнучкості й багатства синтаксичного - це мова поетична, музикальна, мальовнича".

Українська мова – це слово Шевченка, Франка, Лесі Українки; це лагідна материнська колискова; це народна пісня, що звучить в серцях українців; це мова нашої землі, що нас гріє, годує, землі, з якої ми проросли.

Історія становлення української мови. Специфічні мовні риси української мови трапляються уже в пам'ятках 11—12 ст., що походять з Південної Русі. З 15 ст. з'являються переклади євангельських текстів староукраїнською літературною мовою, яка з ділової стає багатофункціональною, це розширює її словник, збагачує виражальні можливості. У 17 — на поч. 18 ст. староукраїнська літературна мова широко вживалася у науці, художній літературі, була об'єктом наукового вивчення і викладалася як предмет.

Історія становлення української мови. На початку 18 ст. указом російського царя Петра І було заборонено друкувати українською мовою літературу. Староукраїнська літературна мова силоміць витіснялася російською. З кінця 18 ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі.

Історія становлення української мови. У 60—80-х рр. 19 ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами.1989 року  був прийнятий Закон «Про мови в Українській PCP», який надав українській мові статус державної Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. 

Великі люди про велику мову

Великі люди про велику мову Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв. Костянтин Ушинський. Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. О. Гончар Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.  Е. Челебі