МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації

ДНЗ «Крижопільський професійний будівельний ліцей»

 

 

 

ПИСЬМОВА

ЕКЗАМЕНАЦІЙНА

РОБОТА

Тема:

«Облік витрат діяльності виробничих підприємств і калькулювання собівартості продукції.»

 

 

 

Виконала: учениця групи № 32

Ткач Ольга Валеріївна

По професії: Офісний службовець (бухгалтерія)

Викладач: Малютяк Ганна Олегівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крижопіль

2020 р.

 

ПЛАН

1.Визначення і класифікація затрат на виробництво.

2. Облік загальновиробничих витрат, порядок їх розподілу і списання.

2.1.Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

2.2.Облік затрат за елементами.

2.3.Облік витрат операційної діяльності підприємства, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

2.4.Облік витрат, не пов’язаних з операційною діяльністю підприємства.

2.5.Облік витрат і доходів від надзвичайних подій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ

1.Визначення і класифікація затрат на виробництво.

2. Облік загальновиробничих витрат, порядок їх розподілу і списання.

2.1.Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

2.2.Облік затрат за елементами.

2.3.Облік витрат операційної діяльності підприємства, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

2.4.Облік витрат, не пов’язаних з операційною діяльністю підприємства.

2.5.Облік витрат і доходів від надзвичайних подій.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність. В умовах посилення конкуренції в міру розвитку ринкових відносин і розвитком науково – технічного прогресу та вільних цін зросла роль обліку затрат на виробництво у калькулюванні собівартості продукції. Правильно визначена собівартість сільськогосподарської продукції є тим показником, який дає найповнішу характеристику ефективності роботи підприємства. На сьогодні до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) входять тільки ті затрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, передбачені технологією та організацією виробництва. Зі складу витрат на управління до собівартості включають тільки загально виробничі, а адміністративні витрати тепер відносять до витрат підприємства в період їх виникнення. Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках. Ступiнь розробленостi проблеми, що дослiджується. Питанням методології обліку витрат сільського господарства присвяченi працi таких вiтчизняних i зарубiжних вчених, як К. Друрі, Ч.Т. Хорнгерена та Дж. Тостера, Ф. Бутинець, В. Палий, М. Чумаченко, Л. Хорунжий, О. Юрківський, В. Моссаковський, М. Дем’яненко, П. Хомин, В. Дерій, О. Радченко, П. Саблук, В. Лінник, Ю. Литвин, В. Жук, М. Огійчук та інші. Мета курсової роботи полягає в дослідженні бухгалтерського обліку витрат виробництва за статтями калькуляції та економічними елементами. Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання: - економічний зміст витрат виробництва за статтями калькуляції та економічними елементами; 5 - дослідити практику ведення обліку витрат, виходу продукції та визначення собівартості продукції основного виробництва на підприємстві. Завданням даної роботи є систематизація, розширення, закріплення теоретичних знань та практичних навичок з обліку витрат виробництва за статтями калькуляції та економічними елементами. Об’єктом дослідження є процедури обліку витрат за елементами статтями калькуляції на у фермерському господарстві «Дім Хліба». Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів обліку витрат за елементами статтями калькуляції на сільськогосподарських підприємствах. Предметом дослідження є економічна сутність та теоретичні аспекти витрат виробництва за статтями калькуляції та економічними елементами, методика їх обліку, шляхи поліпшення з урахуванням галузевої специфіки. Для досягнення мети роботи та вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: абстрактно-логічний; комплексносистемний підхід; статистико-економічні методи, зокрема кластерне групування; графічний; причинно-наслідкових зв'язків. Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків. В процесі роботи будуть опрацьовані нормативно-законодавчі джерела інформації, вивчені літературні джерела в розрізі обліку витрат за елементами статтями калькуляції. В роботі використані дані статистичної та бухгалтерської звітності, нормативні акти, які діють в Україні та теоретичний матеріал щодо витрат виробництва за статтями калькуляції та економічними елементами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.   Визнання і класифікація затрат на виробництво

 

  Методологічні основи формування  в бухгалтерському обліку інформації про  витрати підприємств  усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у  фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

  Відповідно до  п. 6 Положення   витратами  звітного періоду визнається зменшення  активів або   збільшення зобов'язань, що   призводить  до  зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення  капіталу внаслідок його вилучення або  розподілу власникам), за умови, що  ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

  Основними  критеріями,  якими  необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

•   витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням  активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);
•   витрати визнаються витратами певного  періоду одночасно з  визнанням доходу, для одержання  якого вони здійснені (п. 7 Положення).

  Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
         Якщо  актив забезпечує одержання  економічних вигод протягом  кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом  систематичного  розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не  визнаються витратами  і не включаються до Звіту про  фінансові результати:

•   платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;
•   попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):
•   погашення  одержаних позик;
•   інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які  не відповідають ознакам, зазначеним у  визначенні терміна «витрати»;
•   витрати, які відображаються зменшенням  власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

  Важливим  завданням обліку затрат на виробництво  є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням  послуг), забезпечення контролю за використанням  матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за елементами затрат і за статтями калькуляції.

  Елементи затрат  —  це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

  Положенням   (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»  встановлено групування  витрат  операційної діяльності підприємства за такими елементами:

•   матеріальні затрати;
•   витрати на оплату праці;
•   відрахування на соціальні заходи;
•   амортизація;

  До  складу  елемента «Матеріальні затрати»  включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

•   сировини й основних матеріалів;
•   покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
•   палива й енергії;
•   будівельних матеріалів;
•   запасних частин;
•   тари і тарних матеріалів;
•   допоміжних та інших матеріалів.

  До складу елемента «Витрати  на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та  іншого  невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату
праці.
         До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:  відрахування  за  пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування  персоналу  підприємства, відрахування  на  Інші
соціальні заходи.

До  складу елемента «Амортизація» включається  сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

       До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються  інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги,  плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

       Групування витрат  за економічними елементами використовується для планування витрат виробництва (обігу), виявлення  резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю, для розрахунку економічних   показників, які характеризують  ефективність діяльності підприємства (матеріалоємність, трудоємкість виробництва  та  ін.), а також для складання Звіту про фінансові  результати (розділ II «Елементи операційних
витрат»).
         За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються  на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комплектуючі  вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників  та  ін.). До накладних   належать  витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва  й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрати виробництва  поділяються на прямі і непрямі.  Прямі витрати  безпосередньо пов'язані з виробництвом   певних виробів (робіт, послуг), а тому до  їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних  документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням  виробництвом  (наприклад, загальновиробничі
витрати),  а  тому  між  об'єктами обліку  витрат (продукцією» роботами, послугами тощо)  розподіляються пропорційно   встановленому   базису   (заробітній  плат робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).
         Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються

•   прямі матеріальні витрати;
•   прямі витрати на оплату праці;
•   інші прямі витрати;
•   загальновиробничі витрати.

 Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

         До  складу прямих матеріальних витрат  включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих  виробів, допоміжних та інших
матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретних об'єктів витрат (тобто продукції, робіт, послуг або  виду діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат).

        До складу прямих витрат  на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат  включаються всі інші виробничі  витрати, які не можуть  бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на  соціальні заходи, плата за оренду земельних і
майнових  паїв, амортизаційні відрахування та ін.

 

2.Облік загальновиробничих витрат, порядок їх розподілу і списання

 

Під загальновиробничими розуміють витрати по обслуговуванню  виробництва й управлінню  роботою цехів та інших підрозділів основних і допоміжного виробництв. До них належать зокрема:

•   витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); витрати на соціальні заходи  і медичне  страхування апарату  управління цехами, дільницями; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць тощо;
•   амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
•   амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
•   витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
•   витрати  на удосконалення технології і організації виробництва  (оплата праці  і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням  технології та організації виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням  її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому   процесі; витрати матеріалів) купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
•   витрати  на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання виробничих приміщень;
•   витрати  на обслуговування  виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю  за виробничими   процесами  й
  якістю продукції, робіт, послуг);
•   витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього  середовища та ін.

Синтетичний   облік зазначених витрат  ведеться  на збірно-розподільчому рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведуть по кожному  цеху, окремо за прийнятою номенклатурою  статей у  відомості № 12 (або відповідній машинограмі).  Місячні  підсумки  відомостей  переносять  до журналу-ордера №  10.

Розподіл загальновиробничих  витрат. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і перемінні.

До перемінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Такі витрати наприкінці місяця списуються з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі
витрати» на дебет рахунка 23 «Виробництво».

До  постійних  загальновиробничих  витрат належать витрати  на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються  незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Такі витрати розподіляють між затратами  на виробництво і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) згідно з методикою, наведеною в додатку до Положення  (стандарту) 16. Положення передбачає  віднесення  до  складу  витрат  звітного  періоду
постійних накладних загальновиробничих витрат виходячи з нормальної виробничої потужності. Різниця між сумою постійних загальновиробничих витрат і їх сумою, обчисленою  з урахуванням  нормальної  виробничої потужності, підлягає включенню  до собівартості реалізованої готової
продукції.
         Розподілена    сума    загальновиробничих   витрат списується з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» на дебет рахунків:  23 «Виробництво»  (в сумі, що відноситься до затрат виробництва), 90 «Собівартість реалізації» (в сумі, що відноситься до собівартості реалізованої продукції}.

 Загальновиробничі витрати, списані на рахунок виробництва, розподіляються між  окремими об'єктами витрат (видами продукції, що виготовляється, роботами, послугами) пропорційно  заробітній платі виробничих робітників або іншому  базису, встановленому галузевою інструкцією. Так, на підприємствах хімічної і нафтопереробної промисловості загальновиробничі витрати розподіляються  пропорційно   сумі  прямих   затрат  по   переробці;  на підприємствах кольорової металургії) добувної промисловості —   пропорційно  кількості добутої продукції; на підприємствах енергетики — пропорційно витратам умовного палива тощо.

 

2.1.Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

 

Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений  синтетичний  рахунок 23  «Виробництво», до  якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності робіт, послуг)  здійснюється  підприємством  (промисловість, сільське господарство,  будівництво, торгівля наука, допоміжні, підсобні виробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).

      Аналітичний  облік порахунку  23 «Виробництво»  ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або  групами  продукції, що виробляється. На  великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами  підприємства  та   центрами   витрат   і відповідальності.
        По дебету рахунка 23 «Виробництво» та його аналітичних  рахунків протягом  звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:
       20 «Виробничі запаси» (на вартість використаної у виробництві  сировини, матеріалів, покупних  напівфабрикатів, комплектуючих   виробів, технологічного палива тощо);

      22  «Малоцінні  і  швидкозношувані  предмети»   (на вартість використання у виробництві інструментів, пристосувань тощо);
      66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені
до конкретного  об'єкта витрат);

      65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму відрахувань на   пенсійне   забезпечення,  соціальне  страхування, соціальне  страхування на  випадок  безробіття та інші соціальні заходи);

     685 «Розрахунки з іншими  кредиторами»  (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) та ін.
        Наприкінці місяця на дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредита рахунка  91 «Загальновиробничі витрати» списуються загальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком  підлягає включенню до витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

       Отже,  на  дебеті рахунка 23 «Виробництво»  і його аналітичних  рахунках наприкінці місяця відображаються всі виробничі затрати — як основні, так і накладні.
         З кредита рахунка 23 «Виробництво» списують вартість поворотних  відходів (у кореспонденції з дебетом рахунка 209  «Інші матеріали»), виробничого браку, якщо від має місце (на дебет рахунка 24 «Брак у виробництві») і виробничу  собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на дебет рахунка 26 «Готова продукція»).

        Сальдо  (дебетове) рахунка 23 «Виробництво» відображає  затрати у незавершене виробництво (тобто залишки деталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Для визначення затрат у незавершене
виробництво  наприкінці місяця проводиться його інвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім проводиться їх оцінка виходячи  фактичних матеріальних і трудових затрат.

        При  визначенні фактичної виробничої собівартості випущеної  з  виробництва  готової продукції  (виконаних робіт, наданих послуг) до затрат у незавершене виробництво  на початок місяця додають затрати за місяць (зменшені на вартість поворотних відходів) і віднімають затрати у незавершене виробництво  на кінець місяця.

На  фактичну  собівартість випущеної із виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 23 «Виробництво» і дебету рахунків:

       26 «Готова продукція» (на виробничу собівартість ви пущеної готової продукції).
       90 «Собівартість реалізації» (на виробничу собівартості зданих замовникам робіт, послуг).

2.2.Облік затрат за елементами

 

 Відображення  в бухгалтерському обліку затрат за елементами  пов'язано з заповненням у Звіті про фінансові результати елементів операційних витрат (розділ II «Елементи операційних витрат»), здійснених підприємством у про
цесі діяльності протягом звітного періоду.

 Суб'єкти малого  підприємництва, які не займаються комерційною  діяльністю, для обліку затрат можуть використовувати тільки рахунки  класу 8 «Витрати за елементами»  з наступним  списанням  відображених витрат на дебет рахунка 23 «Виробництво» (в частині прямих і виробничих  накладних  витрат)  та на дебет  рахунка 79 «Фінансові результати» (в частині адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат).

       Для обліку затрат за елементами Планом рахунків передбачено рахунки:

Рахунок 80 «Матеріальні витрати» призначено для узагальнення    інформації   про    матеріальні  витрати підприємства за звітний період. Ведеться за субрахунками: 

 801 «Витрати сировини й матеріалів»,

802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих  виробів»,

803 «Витрати палива й енергії»,

804 «Витрати тари і тарних матеріалів»,

 805 «Витрати будівельних матеріалів»,

806 «Витрати запасних частин»,

807 «Витрати  матеріалів сільськогосподарського значення»,

808 «Витрати товарів»,

 809 «Інші матеріальні витрати».

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період. Ведеться за субрахунками:

     811 «Виплати за окладами і тарифами»,

     812 «Премії та заохочення»,

     813 «Компенсаційні виплати»,

     814 «Оплата відпусток»,

     815 «Оплата іншого  невідпрацьованого часу»,

     816 «Інші витрати на оплату праці».

 Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи» призначено  для узагальнення інформації про  відрахування на соціальні заходи за звітний період. Ведеться за субрахунками:

      821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»,

      822 «Відрахування на соціальне страхування»,

      823 «Страхування на випадок безробіття»,

       824 «Відрахування на індивідуальне страхування».

       Рахунок 83 «Амортизація» призначено для узагальнення інформації про суму амортизації, нараховану за звітний період по  основних  засобах, інших необоротних  матеріальних активах, нематеріальних  активах. Ведеться за
субрахунками:

       831 «Амортизація основних  засобів»,

       832 «Амортизація інших  необоротних активів»,

      833 «Амортизація нематеріальних активів».

     Рахунок 84  «Інші операційні витрати» призначено для обліку операційних  витрат, що  не  відображаються  на інших  рахунках класу 8, зокрема: вартість робіт, послуг сторонніх підприємств; сума  податків, зборів (обов'язкових  платежів), крім податків на  прибуток; втрати від курсових  різниць, знецінення запасів; псування цінностей, списання  уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

   Таким  чином на дебеті рахунків 80 «Матеріальні витрати»; 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати» ведуть облік затрат за елементами, які в кінці звітного періоду разом з доходами, відображеними на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», списують безпосередньо на рахунок  79 «Фінансові результати». У цьому разі облік витрат і доходів можна відобразити такою схемою:

Схема № 1.

 

Усі інші підприємства для обліку витрат використовують  рахунки класу 9 «Витрати діяльності» і рахунок 23 «Виробництво». У  цьому випадку  систематизацію інформації про елементи витрат можна  виконати так. Спочатку витрати відносять на рахунки класу 8, а потім списують на рахунки класу 9 для обліку витрат за функціональними   ознаками. Інформацію   для  заповнення другого розділу Звіту про фінансові результати дають дані оборотів рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

   У цьому  разі загальна схема обліку доходів і результатів діяльності підприємства виробничої сфери буде мати такий вигляд:

   У торговельних підприємствах схема буде аналогічною за винятком рахунків 23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати»  та застосування рахунка 28 “Товари” замість рахунка 26 «Готова продукція».  Крім  того, будова Плану  рахунків забезпечує можливість використовувати одночасно рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і класу 9 «Витрати діяльності». Це дає змогу системним  шляхом  одержати інформацію  про витрати за елементами, а потім перегрупувати ці витрати за центрами відповідальності і за видами діяльності.

2.3.Облік витрат операційної діяльності підприємства) які не включаються  до собівартості продукції (робіт, послуг)

 

  У процесі операційної діяльності підприємства виникають  витрати, які не включаються  до  собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відображенню  у складі того звітного періоду, у якому вони відбулися (п. 7 Положення  16). До таких операційних витрат належать:

•   адміністративні витрати;
•   витрати на збут; .
•   інші витрати операційної діяльності.

       Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 97 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку загальногосподарських  витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

•   загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);
•   витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
•   витрати на утримання  основних засобів, інших необоротних  матеріальних активів загальногосподарського використання  (операційна  оренда, страхування  майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона;
•   винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо);
•   витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);
•   амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
•   витрати на урегулювання спорів у судових органах;
•   податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються  до виробничої вартості продукції (робіт, послуг);
•   плата  за  розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
•   інші витрати загальногосподарського значення.

  Адміністративні витрати, відображені  протягом звітного періоду на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

 Рахунок  93 «Витрати на збут» призначено для  обліку витрат, пов'язаних з  реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

•   витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на складах готової продукції;
•   витрати на ремонт тари;
•   оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;
•   витрати  на рекламу  і дослідження ринку  (маркетинг);
•   витрати на передпродажну  підготовку товарів;
•   витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;
•   витрати   на утримання  основних засобів, інших необоротних  матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів) робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона
  тощо);
•   витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;
•   витрати на гарантійний ремонт  і гарантійне обслуговування;
•   інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів. робіт, послуг).

   Витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів), відображені протягом  звітного періоду на дебеті рахунка 93 «Витрати  на збут», наприкінці звітного періоду списуються  з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

   Рахунок  94 «Інші витрати операційної діяльності» призначено  для обліку інших  операційних  витрат, у тому числі:

•   витрат  на дослідницьку роботу та розробки;
•   собівартість реалізованої Іноземної валюти;
•   собівартість реалізованих виробничих запасів;
•   сума безнадійної дебіторської заборгованості;
•   створення резерву сумнівних боргів;
•   втрати від знецінення запасів;
•   недостачі і втрати від псування цінностей;
•   визнані штрафи, пеня, неустойки;
•   інші  витрати операційної діяльності (витрати на виплату  матеріальної допомоги, на  утримання  об'єктів соціально-культурного призначення та ін.).

  Зазначені операційні витрати,  відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».
     

 

 

 

2.4.Облік витрат, не пов'язаних з операційною діяльністю підприємства

 

   До  витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, але які також не підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг), належать:

• фінансові витрати,
• втрати від участі в капіталі,
• інші витрати.

 Облік  зазначених витрат  ведеться на  рахунках: 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати».
         Суб'єкти малого підприємництва облік затрат на інвестиційну і фінансову діяльність відображають на рахунку 85 «Інші затрати».
         Рахунок 95 «Фінансові витрати» призначено для обліку витрат фінансової діяльності підприємства.

  Фінансова  діяльність — діяльність, яка приводить до зміни розміру і складу власного та позикового  капіталу підприємства.

  Рахунок 95 «Фінансові витрати»  ведеться за субрахунками:
          951 «Відсотки за кредит»,

  952 «Інші фінансові витрати».

На  дебеті рахунка 95 «Фінансові витрати» та його субрахунків відображається сума визнаних витрат; по кредиту —   списання відображених  витрат  на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

 На  субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків за користування  кредитами.
         На  субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» ведеться облік  витрат,  пов'язаних  із  залученням  позикового капіталу, зокрема витрат, пов'язаних з випуском, утриманням  та  обігом власних  цінних  паперів; нарахуванням
відсотків за договорами  кредитування (крім банківських кредитів), фінансового лізингу та Ін.

  Рахунок  96 «Втрати від участі в капіталі» призначено для обліку втрат від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства.

  Інвестиційна діяльність — це  сукупність операцій з придбання  та  продажу   довгострокових  (необоротних)  активів, а також короткострокових (поточних) фінансових  інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів (наприклад, платежі з придбанням основних засобів, надходження коштів від продажу  необоротних активів, надання  позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки тощо).
         Метод участі  в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій збільшується  або зменшується на суму відповідно збільшення або зменшенні частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

  Відповідно до п. 28 Положення  (стандарту) 16 втратами від  участі в  капіталі є збитки  від  інвестицій і  асоційовані, дочірні та сумісні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі:

  Асоційоване підприємство —   підприємство, у  якому інвестору належить блокуючий  (більше 25%) пакет акцій  (голосів) і яке не є дочірнім чи сумісним підприємством  інвестора.

    Рахунок 96 «Втрати  від участі в капіталі» ведеться за субрахунками:
            961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства».

   962 «Втрати від спільної діяльності»,

   963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства».

  По  дебету рахунка 96 «Втрати від участі в капіталі» та  його субрахунків відображається сума визнаних втрат, по  кредиту — списання втрат  на рахунок 79 «Фінансові результати».

 На  субрахунку  961  «Втрати  від .інвестицій в асоційовані підприємства» ведеться облік втрат, пов'язаних і: зменшенням  частки  інвестора в чистих доходах  об'єкти інвестування (зокрема, внаслідок одержання асоційованими  підприємствами  збитків), або зменшенням  власного капіталу асоційованих підприємств внаслідок інших події (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

  На субрахунку 962 «Втрати від спільної діяльності» ведеться облік втрат, пов'язаних із зменшенням частки інвестора  в чистих  активах  об'єкта інвестування (зокрема, внаслідок одержання  спільними  підприємствами збитків) або  зменшенням  їх власного  капіталу внаслідок інших подій  (переоцінка  необоротних  активів та  інвестицій тощо).

 На  субрахунку 963  «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства»  ведеться облік втрат, пов'язаних із зменшенням  частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування   (зокрема,   внаслідок   одержання    дочірніми підприємствами  збитків)  або зменшенням   їх власного капіталу внаслідок інших  подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

  Рахунок 97  «Інші витрати» призначено для обліку витрат, які виникають  в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом  або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);
• собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією необоротних  активів);
• собівартість реалізованих майнових комплексів (залишкова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією майнових комплексів);
• втрати від неопераційних курсових різниць (втрати за  активами  і зобов'язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.
• Сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій
• Списання необоротних активів (залишкова вартість списаних необоротних активів та втрати, пов’язані з їх ліквідацією, -  демонтаж, розбирання тощо)
• Інші витрати звичайної діяльності

  По дебету рахунка 97 “ Інші витрати” відображається, як зазначалося раніше, сума визнаниз витрат, по кредиту -  списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

2.5.Облік витрат і доходів від надзвичайних подій

  Не відносяться до звичайної діяльності підприємства, а є окремими  об'єктами обліку витрати і доходи від надзвичайних  подій.

 Надзвичайна  подія  —    подія  або  операція,  яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному  наступному звітному періоді.

   До витрат від надзвичайних подій належать:
         —  витрати від стихійного лиха;

•  втрати від техногенних катастроф і аварій;
•  інші надзвичайні витрати.

 Зазначені витрати можуть бути частково відшкодовані страховою  організацією (якщо майно було застраховано), з бюджету  та іншими сторонніми організаціями.

  Для  обліку витрат і доходів, які виникають внаслідок надзвичайних подій, Планом  рахунків передбачені рахунки 99 «Надзвичайні витрати» та 75 «Надзвичайні доходи».

  По дебету рахунка 99 «Надзвичайні витрати» відображається сума визнаних витрат, по кредиту — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
         До витрат, пов'язаних з надзвичайними подіями, належать як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією  таких  наслідків  (вартість використаних матеріалів, заробітна плата, нарахована працівникам, послуги сторонніх організацій тощо).

  Рахунок  99 «Надзвичайні витрати» ведеться за субрахунками:
        991 «Втрати від стихійного лиха»,

      992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»,

      993 «Інші надзвичайні витрати».

 Рахунок  75  «Надзвичайні  доходи» призначено   для обліку доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій. Ведеться за субрахунками:
         751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»,

       752 «Інші надзвичайні доходи».

 По кредиту рахунка 75  «Надзвичайні доходи» та його субрахунків відображається визнана сума доходів, зокрема сума належного  відшкодування страховими організаціями втрат від надзвичайних подій (якщо майно  підприємства було застраховано), по дебету — списання в порядку за
криття на рахунок 79 «Фінансові результати».

 При  цьому відповідно до п. ЗІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 надзвичайні витрати включаються до  фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку  зменшується  податок на  прибуток  від діяльності
підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Методика   розрахунків для  включення   до  фінансової звітності витрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до Положення  (стандарту) 16:

 

 

 

 

 

 

 

Схема № 2.

    

       Під час  складання Звіту про фінансові результати в статтях «Надзвичайні  доходи» і «Надзвичайні  витрати» відображають  відповідно: неоплачені збитки від надзвичайних подій, включаючи  витрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха і техногенних аварій, визначених за вирахуванням страхового відшкодування і покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або збитки від інших подій і операцій, які
відповідають визначенню надзвичайних подій згідно з положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати».
         Зміст і вартісна оцінка доходів і витрат від кожної надзвичайної  події окремо розкривається  в примітках до фінансової звітності.
        

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Тема курсової роботи є в край актуальною, оскільки в умовах посилення конкуренції в міру розвитку ринкових відносин і розвитком науково – технічного прогресу та вільних цін зросла роль обліку затрат на виробництво у калькулюванні собівартості продукції. Правильно визначена собівартість сільськогосподарської продукції є тим показником, який дає найповнішу характеристику ефективності роботи підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрійчук В.Г. Економіка підприємств агропромислового комплексу: підручник / В.Г.Андрійчук. – К.:КНЕУ, 2013. – 779 с.

 2. Білоусова І. Роль управлінського обліку в підвищенні ефективності виробництва / І. Білоусова // Бухгалтерський облік і аудит. –2005. –№ 4,5.

 3. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах України: теорія і практика / А.М.Коваленко, А.Г. Харитонова, С.О.Мальшакова та ін.; за ред. А.М.Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2009. – 736 с.

 4. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посібник / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП «Рута», 2009. – 912 с.

5. Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навч.-практ. посібн. / Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 536 с.

6. Горєлкіна А.Л. Оптимізація системи управління витратами// Державне управління. – 2010, № 2. – С. 251-255.

7. Дідоренко Т.В. Сутність витрат як об’єкта бухгалтерського обліку // Т.В.Дідоренко // [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://molodyvcheny.in.uа/files/journаl/2015/1/18.рdf

8. Жук В.М. Облік сільськогосподарської діяльності: Навч. посіб. /За ред. В.М.Жука. – К.: Вид-во ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. – 368 с.

9. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А.Н. Полянського. – К.: ЦУЛ, 2012. – 227 с.

10.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.10.99 р. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://zаkon1.rаdа.gov.uа