Путивльська загальноосвітня школа I-III ступенів №2 імені Г.Я. Базими

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словничок – помічничок

 

 

 

 

                                                              Підготувала

                                                              вчитель початкових класів

                                                              Чумакова Н. А.
 У словнику подані слова значення, вимову і написання яких першокласники повинні засвоїти відповідно до вимог програми Міністерства освіти і науки України.

 Словник допоможе кожному учню дізнатися про вимову, написання і лексичне значення словникових слів. Щоб дітям було цікаво, у збірці подані вірші, загадки, прислів’я та приказки, скоромовки, речення в яких використовуються ці слова.

 “Словничок-помічничок” стане у пригоді вчителям початкових класів, студентам педагогічних училищ, педагогічних університетів, учням та їх батькам.

 

 

 

 

 

Час, дитино, братись до науки!

Азбуку візьми в маленькі руки,

Роздивися   знаки   загадкові:

Тридцять три їх в українській мові.

Служать   вірно  людям  сотні  літ

Азбука,  абетка,   алфавіт.

    (Л. Голота, В. Карпенко)

 

    

    А Л Ф А В І Т  

 

Аа      Бб       Вв      Гг    Ґґ    Дд      Ее

(а)      (бе)     (ве)                  (ге)   (ґе)   (де)               (е)

 

Єє     Жж      Зз      Ии      Іі      Її      Йй

(є)     (же)    (зе)     (и)       (і)  (ї)      (ій)

 

Кк     Лл       Мм        Нн         Оо     Пп

(ка)   (ел)      (ем)       (ен)        (о)     (пе)

 

Рр        Сс        Тт       Уу        Фф      Хх

(ер)      (ес)      (те)     (у)       (еф)     (ха)

 

Цц        Чч     Шш        Щщ         Ь   

(це)      (че)      (ша)        (ща)      м’який

   знак  Юю              Яя

 (ю)         (я) 

  Перший клас!

 

У нашій любій Україні

Є чарівне місто Київ.

Українці тут проживають.

Рідну мову леліють, кохають.

Мова українська – ніжна і жива.

Чи є ще на світі де кращі слова?!

Бабуся, бджола, ворота, влітку ...

Говорять виразно і правильно дітки!

Ворота, годинник, гумка, грунт, ганок ...

Слова ніби місячний сяють серпанок!

Ґудзик, джміль, дзьоб, дідусь, зозуля,

загадка, дзиґа ...

Я промовляю їх лагідно й тихо.

Їжак, кватирка, лелека, лялька, лінійка, ім’я ...

Все росте і зростає словникова сім’я!

Одинадцять, олень, олівець, папір, новий ...

Ллються слова, як струмочок дзвінкий!

Фартух, парасолька, подруга, посередині, якір ...

Ці слова треба знати і вміти писати!

Цукерка, цукор, чотирнадцять ... –

Люблю цим ділом я займаться,

Бо ніжна, лагідна й чудова

Моя кохана українська мова!

 

          Л.П. Павленко            

 

     Словничок-малючок

для кмітливих діточок  (39 слів)

 

 /

БАБУСЯ    КОРИСНИЙ

 

БДЖОЛА    ЛЕЛЕКА

                                                  /

ВИРАЗНО    ЛІНІЙКА

 

ВЛІТКУ     ЛЯЛЬКА

   /

ВОРОТА    НОВИЙ

 /

ГОДИННИК   ОДИНАДЦЯТЬ

                                                                                                           /

ҐУМКА     ОЛЕНЬ

 

ҐАНОК     ОЛІВЕЦЬ

 

ҐРУНТ     ПАПІР

 

ҐУДЗИК     ПАРАСОЛЬКА

       /

ДЖМІЛЬ    ПОДРУГА

 

ДЗИҐА     ПОСЕРЕДИНІ

ДЗЬОБ     УКРАЇНА

 

ДІДУСЬ     УКРАЇНСЬКА

           /              / /

ЗАГАДКА    ФАРТУХ

 

ЗОЗУЛЯ     ЦУКЕРКА

 

ІМ’Я      ЦУКОР

                                                                                                                                                           /

ЇЖАК     ЧОТИРНАДЦЯТЬ

           /

КВАТИРКА    ЯКІР

КИЇВ

                                                                          /

     Бабуся

                                 /

[б а б у с' а]

 

1.  Мати батька чи матері; ще жінка, яка досягла старості.
2.  Як бути ласкавим?

 Бабця, бабонька, бабуня, бабусечка, бабуся,

 бабусенька.

3.  У сполученні з іншими словами.

 Рідненька, старенька, люба, ласкава, моя.

4.  Вірші

 Бабуся на ярмарку  А бабусю

 качат продає:   назвав би тоді я любуся,

 у корзинці вони –  щоб світилася ніжністю

 солом’яному озерці.  кожна бабуся.

    М. Луговик   А. Костецький

5.  Скоромовка

 Бабин біб розвів у дощ,

 Буде бабі біб у борщ.

6.   Прислів’я

Сама баба сметану злизала, а на кота сказала.

Жартувала баба з колесом, доки у спицях застряла.

Не мала баба клопоту купила порося.

Баба з воза, на колеса легше.

7.  Жарт
   • За що виводила бабуся

Тебе з комори, непослухо?

Зізнайся чесно!

• Зізнаюся:

За ліве вухо.

  І. Січовик

8.  Речення.

 Влітку я відпочиваю у бабусі.

 На краю села жила бабуся Олена.

              /

Бджола

                                            /

                                   [б  д ж о л а]

 

1. Медоносна комаха, що збирає квітковий нектар і переробляє його на мед.
2. Загадки

Я труд поважаю   Зимою спить,

Все літо літаю   Літом бринить,

У поле, до гаю.   Понад сади літає,

Збираю медок   Солодку росу збирає

Для любих діток.

   (Бджола)     (Бджола)

3. Вірш

На квіточці бджілка сиділа в садку,

Напевно, та квітка була у медку,

Напевно, та квітка солодка була,

І меду на ній назбирала бджола,

Занесла у вулик, а пасічник – дід

Нам з вулика меду приніс на обід.

      М.Познанська

4. Прислів’я

Бджола мала, а й та працює.

Бджоли раді цвіту, а люди – літу.

Бджілка маленька, та в роботі вдаленька.

 

5. Прикмети погоди.

Бджоли не вилітають з вулика – перед дощем або грозою.

Бджоли вилітають з самісінького ранку – на ясну погоду.

 

6. Речення.

Літають у своїх клопотах бджоли.

 

 

      /

Виразно

                                                                                                                                                                       /

[в и ^е р а з н о]

 

 

1. Чітко, розбірливо, добре, зрозуміло.

 

2. Загадка

Щоб дванадцять за вірш мати,

  Як треба завжди читати?

      (Виразно)

 

3. Прислів’я.

Щоб виразно розмовляти – треба мовлення своє розвивати.

 

4. Текст

Подивись уважно на замерзлу шибку взимку. Як художник, Мороз уміло розташував свій малюнок на склі! як неперевершено створює візерунки! Як виразно виводить кожну рисочку на диво-квітці!

 

5. Речення

Діти уважно слухали виразне читання вірша Сашком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                          /

Влітку

                                                                                                                                                                 /

[в л' і т к у]

 

1. У літній час.

 

2. Загадки

 Сонце пече, річка тече,  Сонце пече, липа цвіте,

 Хліб доспіває...    Жито доспіває, -

 Коли це буває?    Коли це буває?

(Влітку)      (Влітку)

 

3.Вірші

Влітку якось сам пішов

Кіт на косовицю,

А до хати нюх привів

Хитру й злу лисицю.

М.Поселяк

 Запашне повітря,

 Небо голубе.

 Будемо ми влітку

 Гартувать себе.

І.Нехода

    4. Текст

 Сонячного ранку, влітку, на полях, у траві, видно діаманти. Вони блищать і переливаються різними кольорами – жовтим, червоним, синім. Коли підійдеш ближче, то побачиш, що це краплі росі блищать на сонці.

 

1. Прислів’я

Готуй сани влітку, а воза взимку.

 

6. Речення.

Влітку дівчата ходили в ліс по ягідки.

 

 

          /

Ворота

                                                                                                                                                                          /

[в о р о т а]

 

 

1. Широкі двері для заїзду на подвір’я чи виїзду з нього; визначене місце, куди потрібно загнати м’яч

(кулю, шайбу) в грі.

 

 

2. Вірш

Довгохвоста, білобока

на тинку сидить сорока,

поглядає до воріт –

рибку там смакує кіт.

К. Перелісна

 

3. Приказки.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні в які ворота не лізе (нісенітниця).

 

 

4. У поєднанні з іншими словами.

Старі, нові, дубові, пофарбовані, металеві, гарні, футбольні.

 

 

5. Речення

Стоїть дід на воротах у червоних чоботях .

 

 

 

 

  

 

 

                                                                                                                /

Годинник

                                                                                                                        /

[г о д и н: и ^е к]

 

1. Прилад для вимірювання часу.

 

2. Загадка

Відгадай, хто цей мастак,

що відлічує години,

і секунди, і хвилини,

та ще й цокає: тік – так.

На руці чи на стіні ...

   (Годинник)

 

3. Прислів’я

Згаяного часу і конем не наздоженеш.

Годинник усе йде і все на місці стоїть.

Годинник їсти не просить, а свою роботу робить.

Спізнишся на годину – за рік не доженеш.

 

4. Вірш

Дивись, який новий годинник

Висить на стінці нині в нас.

Усі години та хвилини

Ми вивчили, щоб знати час.

    Н. Забіла

 

5. У поєднанні з іншими словами.

Настінний, ручний, кишеньковий, механічний, електронний, старий, новий, іменний.

 

6. Речення.

Сашкові подарували годинник.

 

 

                                                                                                                     /

Ґумка

                                                                                                                                                       /

[ґ у м к а]

 

 

1. Предмет, яким стирають написане олівцем, пастою; присмачений чим-небудь шматочок гумки, що використовується для жування.

 

 

2. Загадка

Я негарно написала,

А вона все те злизала.

Олівців моїх сусідка

Ця вертлява буквоїдка.

     (Ґумка)

 

 

3. Вірш

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівці поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, ґумку.

     А. Костецький

 

 

4. Речення.

Аліна виклала на парту кольорову ґумку.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                      /

Ґанок

                                                                                                                                                        /

[ґ а н о к]

 

 

1. Прибудова з площадкою зі східцями при вході в будинок.

 

2. Вірші

Вийшли ми з хати

На ґанок,

Радо стрічаєм

Ранок.

О. Пархоменко

 

Я люблю веселий ранок

холоднючої зими,

як на двір, на стіни, ґанок

і на шлях за воротьми

упаде із неба промінь,

дим нав’ється з димарів,

на току підніме гомін

зграя галок і гранів.

Я. Щоголів

 

3. Речення.

Мама попрохала Миколку зачинити двері на ґанку.

 

Ми зайшли слідом за Валею у двір і ступили на рипучий дощатий ґанок, що був майже в рівень з землею – без східців.

 

 

 

Ґрунт

[ґ р у н т]

 

1. Верхній родючий шар землі, на якому ростуть рослини і де живуть різні організми; те, що становить основу чого-небудь; морське, річкове дно.

 

2. Загадки

Мене ріжуть, мене б’ють

А я все кращим стаю.

(Ґрунт)

 

 Я все терплю

 І всім добром плачу.

     (Ґрунт)

 

3. Вірш

Гриць гриба узяв

з-під граба,

з ґрунту вигорнув

незграбу.

І нагримав гриб на Гриця:

- Так збирати

не годиться.

    Л. Пшенична

4. Речення.

Ґрунт ще не просох, а над землею, вкритою перепрілим торішнім листям, вже піднялися ранні квіти.

 

Глибокі знання – ґрунт майбутніх успіхів у житті.

 

 

 

 

 

                                                                                                                     /

Ґудзик

                                                                                                                /       

[ґ у   д з и к]

 

 

1. Невеликий предмет найчастіше круглої форми, який пришивають на одяг для застібки чи прикраси.

 

2. Загадка

Пришитий він до піджака,

А перша буква ось така – “г”

(Ґудзик)

 

3. Вірші

Твій друг    Ґудзик – пудзик колихався

тобі віддасть усе:  Із ниточки обірвався,

і свій квиток   Упав на цибулю,

на карусель,   Набив собі ґулю!

і цвях,       

і ґудзик,

і літак,

та не за щось,

а просто так.

  А. Костецький

 

4. Речення.

Ґудзики он які блискучі, їх навіть здалеку видно.

Д. Прокоф’єв

Я сунув отой пакуночок у задню кишеню штанів, ще й на ґудзика застібнув – щоб не вислизнуло.

В. Нестайко

 

 

 

 

Джміль

 

[д ж м' і л' ]

 

 

1. Корисна комаха з товстим мохнатим тільцем, яка запилює квітки.
2. Загадка

Я крилатий, я пухнастий,

Золотистий і смугастий.

Над лужком танок веду,

Дзвінко, весело гуду.

   (Джміль)

 

 

3. Вірш.

Джмелі спросоння – буц лобами,

попадали, ревуть в траві.

І задзвонили над джмелями

дзвінкі – дзвіночки лісові.

М.Вінграновський

 

 

4. Скоромовка

Я – джміль, - жу – жу!

Розжену, - кажу.

Г.Бойко

 

 

5. Речення.

Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед.

М.Рильський

 

 

    /

Дзиґа

  /

[д з и ґ а]

 

 

1. Дитяча іграшка у вигляді кола або кулі на осі; вертка, метушлива людина.

 

 

2. Загадка

Крутиться, вертиться, не знає, де дітись.

Можу довго на доріжці

На одній крутитись ніжці,

А спинюся хоч на мить –

Враз лягаю відпочить.

(Дзиґа)

 

3. Вірш

У Милочки крутилочки

є дзиґа заводна:

як заведеш –

 покрутиться

і спиниться вона.

Г.Бойко

 

4. Прислів’я

Крутиться, мов дзиґа.

 

 

5. Речення.

Діти люблять гратися дзиґою.

Вертлявий, як дзиґа.

 

 

 

Дзьоб

[д з' о б]

 

 

1. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин.

 

 

2. Вірші

Дзьобнув хлібця горобець, -

Дзьоб обтер стовбурець.

Барабольки подзьобав, -

По бруківці пострибав.

Г.Бойко

 

 

Червонуваті зерна із калини

кудись несе у дзьобі сивий птах.

Так землю, чорну землю України

розносять по усіх материках.

С.Пушин

 

 

3. Речення.

У дятла великий міцний дзьоб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                             /

Дідусь

                /

[д' і д у с' ]

1. Батько матері чи батька; чоловік похилого віку.
2. Як бути ласкавим?

Дідок, дідуню.

3. У сполученні з іншими словами.

Рідненький, любий, старенький, мій.

4. Вірш

І сонце сяйвом грає,

Куди не подивлюсь.

Свої пісні складає

для тебе твій дідусь.

5. Забавлянки.

 

Жив собі дід Сашка

Жив собі дід Сашка

На ньому була синя семряжка,

На голові шапочка,

Під носом капочка,

На семряжці латочка.

Чи хороша моя казочка.

 

Жили-були дід та баба

Жили були дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця:

Жили-були дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця ...

6. Прислів’я.

Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.

7. Речення.

Мій дідусь найкращий у світі.

 

 

 /  /

Загадка

 / /

[з а г а д к а]

 

 

1. Логічне завдання для розвитку мовлення; стислий умовний опис когось, чогось, за яким треба відгадати, хто це чи що це.

 

2. Загадка про загадку

Я вам нею натякаю, нею думать спонукаю,

Щоб кмітливий врахував, що я в неї приховав,

Вас морочачи навмисне, і тоді відгадка зблисне.

Д. Білоус

3. Загадка

Хлопчику – хлоп’ятку,

Одгадай загадку:

бачити - не бачить,

чути – не чує,

мовчки говорить,

добре мудрує.

(Книжка)

 

4. Вірш

Ой ти, дівко – семилітко,

Одгадаєш сім загадок!

Одгадаєш – моя будеш,

Не одгадаєш – чужа будеш.

Українська народна творчість

 

 

 

 

 

   /

Зозуля

                            /

[з о ^у  з у л′ а]

 

1. Лісовий перелітний птах з світло – чи бурувато-сірим оперенням; кладе яйця в чужі гнізда.
2. Загадки

На зріст маленька,

Свитка сіренька.

І у лісі в холодку

Все кує: “Ку-ку! Ку-ку!” (Зозуля)

 

А це хто свої яєчка підкидає в чужі гніздечка? Хто ця пташка – ледащиця? (Зозуля)

3. Вірш

       Зозуля

Сьогодні зозуля     А хочу зозулю

У лузі широкім     Оту попрохати –

Мені накувала     Нехай накує

Аж тисячу років.     Ще і мамі, і тату.

Є. Гуцало.

4. Прислів’я

Зозуля своє гніздо не в’є.

Зозуля житнім колоском удавилася.

Зозуля кує – роки віщує.

 

5. Закличка

Зозуля рябенька

Зозуля рябенька,

Пташино маленька!

Закуй мені по звичаю,

Доки в світі жити маю?

 

6. Речення.

Чи не соромно, зозуле, цілий день гуляти.

 

                                                                                                                 /

Ім’я

                             /

[і м й а]

 

 

1. Особиста назва людини, що дається їй після народження.

 

 

2. Загадки

Нас не було – воно було,

Нас не буде – воно буде;

Ніхто ні в кого його не бачив,

А в кожного є.

(Ім’я)

 

 

Воно належить мені,

Але інші вживають його

частіше за мене.

(Ім’я)

 

 

3. Вірш.

Якщо ти розумний, чемний –

гарне і твоє ім’я.

І за тебе недаремно

буде горда вся сім’я.

Г.Черінь.

 

 

4. Прислів’я.

Добре ім’я – найкраще багатство.

 

 

 

                                                                                                                             /

Їжак

                      /

[й і ж а к]

 

1.  Невеличка тварина, спина й боки якої вкриті твердими голками; під час небезпеки згортається в колючий клубок.

 

2. Загадки

  Лиш торкнись до колючок –

 Він згортається в клубок.

 Не вгадаєте ніяк?

 Підказати вам? Це ...

(Їжак)

 

Дивний звірок: круглий, мов клубок,

голки стирчать – спробуй узять.

    (Їжак)

 

3. Вірш.

Біля саду на межі

Із садка в осінню пору

поспішав їжак в комору.

Ніс їжак, увесь запрілий,

стиглих яблук кошик цілий.

В.Лучук

 

4. Прислів’я та приказки.

  На мені покатається, як на їжаку.

  Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.

 

5. Речення.

          Трудяга їжак готувався до зими.

 

 

 

        /

Кватирка

          /

[к в а т и р к а]

 

 

1. Шибка у вікні, вставлена в окрему рамку, призначена для провітрювання: фіранка.

 

 

2. Вірші

[Муха:]

Велике діло – проженуть!

Не можна в двері – я в кватирку

Або пролізу в іншу дірку.

Л. Глібов.

 

 

            Мудрий Боря

• Закрий щільніш кватирку, Борю,

Бо дуже холодно надворі ...

• А як закрить її щільніще,

Хіба надворі потепліша?

Г. Бойко.

 

3. Приказка.

    Не можна в двері – я в кватирку.

 

 

4. Речення.

У відчинену кватирку влітає свіжий квітневий вітер.

В.Собко

 

 

 

                                                                                                                           /

Київ

                                                                                                                                                            /                     __

[к и й і у]

 

1. Столиця України.
2. Вірші.

Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там першим Кий з Хоривом,

Щек та Либідь, їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,

Огороджений з боків

Ровом, Мурами, валами

Київ виріс і розцвів.

О.Олесь

        Наша столиця

Чудовий день. Ясна пора,

Легенький вітерець повіяв.

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша – Київ.

Квітує свічками каштан,

На хмарах грає позолота.

Ось Володимир, ось Богдан,

Он сяють Золоті ворота.

Летить у небі голуб – птах,

Над ним хмарки, немов пір’їнки.

Й тріпоче синьо-жовтий стяг,

Як вільне серце України.

А.Камінчук.

 

3. Приказка.

Язик до Києва доведе.

 

 

 

/

Корисний

                                                                                                                                                              /

[к о р и с н и й]

 

 

1. Який дає добрі наслідки, приносить користь.

 

 

2. Вірш.

Я рецепт узнав такий

І корисний і простий:

Що від цукру і води

Буде пам’ять хоть куди!

Г. Бойко.

 

 

3. Речення.

Калиновий чай корисний при застуді.

 

 

4. Синоніми.

Вигідний, пожиточний.

 

 

5. Антоніми.

Шкідливий, некорисний (який завдає збитків кому-небудь, чому-небудь).

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                              /

Лелека

                       /

[л е ^и л  е  к а]

 

1. Великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами.

 

2. Загадки

Які ноги, такий ніс.

По болоту ходить скрізь,

Хату на хаті має,

Жабкам рахунок знає.

(Лелека)

 

     У червоних чоботях, в білому халаті,

     Як весною прилетів і сидить на хаті.

(Лелека)

3. Вірш.

Ходять лелеки по лузі,

Ходять лелеки у тузі:

Завтра у вирій далекий

Будуть летіти лелеки.

М. Познанська

4. Прислів’я

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Лелеко, лелеко, чи до осені далеко?

 

5. Речення.

На гнізда повернулися лелеки,

Птахів зігріла рідна сторона.

    Д. Луценко

6. Синоніми.

                     /                                                /                               /                        /                 /

Бусол, чорногуз, бузько, боцюн, гайстер.

 

                                                                                                                           /

Лінійка

   /

[л'  і н'  і  й  к  а]

 

 

 

1. Пристрій для креслення прямих ліній і

     вимірювання відстані на площині.

 

2. Вірш.

 

Простягнув Горох пенала,

Ріпка клей подарувала,

Уручив лінійку Кріп,

Ручку пластикову – Біб.

 

Б.Чалий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                      /

Лялька

                    /

[л' а л' к  а ]

1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини, найчастіше дитини; ще – фігурка якоїсь істоти для театральних вистав.

 

2. Загадки.

Хто про іграшку не знає?

Мабуть кращої нема.

В неї все як у людини:

Ручки, ніжки, голова,

Два великих синіх ока...

Тільки жаль, що не жива.

(Лялька)

З нею так я буду грати –

Вранці буду годувати.

І гуляти поведу,

Потім в ліжко покладу.

(Лялька)

3. Вірш.

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,

Бо крізь вже тінь і лялька спить.

І я кладусь в маленьке ліжко

І теж засну, як лялька, вмить!

Н.Забіла.

 

4. Скоромовка.

Бігла лялька

коло ковалька

в семи кожухах,

в трьох капелюхах,

в небо гляділа –

злетіти хотіла.

 

                             /

Новий

                 /

[н о в и й]

 

 

1. Який недавно виник, з’явився, не існував раніше; недавно зроблений, створений.
2. Якого ще не одягали, не носили (про одяг), не застосували, який не був у вжитку.
3. Недавно відкритий, винайдений, виведений, створений, досі невідомий, незнайомий. Нова зірка.
4. Інший, не той, що був раніше. Нові гості.
5. Який приходить на зміну попередньому. Новий рік.
6. Наступний, черговий.
7. Який виріс у цьому році або виготовлений з останнього врожаю. Новий врожай.
8. Уживається як складова частина географічних назв. Нова Зеландія, Нова Гвінея.

 

 

9. Вірші.

Я іду до школи вранці,

Ой, як радісно мені!

За плечима в мене в ранці

Книги й зошити нові.

О.Швець.

 

Рік старий на відході –

Рік новий на порозі.

Рум’яніє на сході.

Небосхил на морозі.

Т.Коломієць.

 

 

 

 

  /

Одинадцять

  /

[о д и ^е н а д ц' а т' ]

 

 

 

1. Числівник, означає кількість предметів

при лічбі.

 

 

 

2. Вірш.

Радісно зі школи дівча поспішало

і собі тихенько пісеньку співало:

“Як мені не посміхаться –

несу мамі одинадцять”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               /

Олень

       /

[о л е ^и н' ]

 

 

1. Велика жуйна свійська чи дика тварина з

     гілчастими рогами й коротким хвостом.

 

2. Загадки.

Тварина рогата

і рогів багато.

(Олень)

 

      Хто на собі ліс носить?

(Олень)

 

3. Вірші.

Ходять олені у тундрі

По долинах мохових

Юнаки й діди премудрі

Доглядають добре їх.

О. Аксьонова

 

Дрижать ялиці в вітру лапах,

Голосять шепотом дрібним,

течуть униз краплини шуму,

немов з гарячих пнів смола.

Сповитий в зелень і задуму,

п’є олень воду з джерела.

Богдан – Ігор Антонич

 

 

 

 

             /

Олівець

                         /

[о л' і в е ц']

 

1. Тоненька паличка графіту або сухої фарби в оправі (переважно дерев’яній), якою пишуть, креслять, малюють.

 

2. Загадки.

Тоненьке, кругленьке,

серце чорненьке.

Хто на його слід погляне,

Думку його взнає.

(Олівець)

Довгі палички кругленькі –

Сині, жовті, червоненькі.

На папері походили,

Кольори свої лишили.

Звуться палички оці - ...

(Кольорові олівці)

3. Вірш.

Олівець захотів погуляти,

по сторінці пішов

малювати.

А сторінка була біла-біла,

і рука олівця там водила.

Олівець не простий – кольоровий.

Змалював і луги, і діброви.

М. Сингаївський

4. Це цікаво знати.

Слово олівець походить від назви матеріалу, з якого його виробляли – олова. Ще в XVI ст. олівці мали вигляд, загострених паличок олова в дерев’яній оправі.

 

                /

Папір

                     /

[п а п' і р]

 

 

1. Матеріал для писання, друку, малювання, виготовлений з ганчіркової або деревної маси.

 

 

2. Загадка.

Кинь на землю – не розіб’ється,

Кинь на воду – розпливеться.

(Папір)

 

 

3. Вірші.

Мабуть, кожен з вас уміє

Із паперу клеїть змія.

В’ється нитка золота, -

Паперовий змій зліта!

Г. Бойко

 

 

Думи мої думи,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Т.Шевченко

 

 

 

 

 

 

 

          /

Парасолька

                /

[п а р а с о л' к а]

 

 

1. Закріплений здебільшого на металевому стержні складаний каркас, обтягнений тканиною у формі півкулі для захисту від дощу чи сонця; парасоля.

 

2. Загадки.

Знизу клин,    Згорнеш - клинець,

Зверху блин;   Розгорнеш – млинець.

Тече вода,      (Парасолька)

А йому не біда.   Дах легкий несу з собою;

(Парасолька) Мить і він над головою.

   (Парасолька)

 

3. Вірші.

Ось дощик полився,

Раптовий, рясний,

За хмари сховалося сонце.

Та я не боюся ніяких дощів

У мене портфель – парасолька.

А. Костецький

 

 

 Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви і порожній шлях ...

Ген корів розсипана квасолька

доганяє хмари у полях.

Л.Костенко

 

 

 

 

                 /

Подруга

           /

[п о д р у г а]

 

 

1. Дівчинка, дівчина або жінка, яка перебуває у дружніх, товариських стосунках з ким-небудь.

 

 

2. Скоромовка.

Ми із подругою друзі,

Любим гратися у лузі.

 

 

3. Мирилки.

Через тин вишня нахилилася,

Дві подружки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка,

не сварімося, моя душечко.

Тобі яблучко, мені зернятко,

помирімося, моє серденько.

 

Мир миром,

пироги з сиром,

вареники в маслі,

ми подружечки красні.

 

 

4. Прислів’я.

Жити туго без друга й подруги.

 

 

 

 

 

            /

Посередині

            /

[п о с е ^и р е д и ^е н' і ]

 

 

 

1. У середині, в центрі або недалеко від центра чого-небудь; між двома особами або предметами.

 

 

 

2. Загадка.

Два кінця, два кільця,

а посередині цвях.

(Ножиці)

 

 

 

3. Жартівливе питання.

Що посередині землі стоїть?

(Звук [м])

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

              /

Україна

                            /

[У к р а й і н а]

 

1. Незалежна суверенна держава Європи. Українська держава; країна, заселена українським народом.
2. Українець, українка, українці – нація, основне населення України, представники цієї нації, країни.
3. Загадка.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься ...

(Україна)

4. Вірші.

Любіть Україну, як сонце любіть,

як вітер, як трави, як води ...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і нову

і мову її солов’їну.

В.Сосюра.

Рідний край       Українці

Україна –    Українка я маленька,

Рідний край.   Українці – батько й ненька,

Поле. Річка.   На Вкраїні – вся родина,

Зелен гай.    Всім нам мати – Україна.

Любо стежкою     Укр. нар. творчість

Іти –

Тут живемо

Я і ти!

    А. Камінчик

 

/

Українська

        /

[у к р а й і н с' к а ]

 

 

 

1. Яка відноситься до України. Українська земля.

Яка притаманна українському народу.

Українська  мова.

 

 

2. Вірші.

 

Ген туман вітрила

Підніма навстріч ...

Ой, яка ж ти мила,

Українська ніч!

П. Сиченко

 

 

 

Мова моя українська –

Батьківська, материнська.

Рідна мені до болю, -

Дужий я із тобою!

В.Бичко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    /

Фартух

                        /

[ф а р т у х]

 

 

 

1. Спеціальний предмет одягу, який одягають люди, щоб захистити плаття, костюм від бруду, нищення під час виконання різних робіт.

Ласкаво фартушок.

 

 

2. Загадка.

Предмет, що людина його одягає,

Від бруду одяг захищає.

(Фартух)

 

 

3. Вірш.

   Стою, обсипаний стружками,

    у фартушку за верстаком,

    й рубанок стиха під руками

    мені насвистує шпаком.

В. Кочевський.

 

 

4.Речення.

Тьотя Надя на ходу зняла з себе фартуха,

кинула на плече Оксанці.

Ю.Збанацький

 

 

 

 

 

       /

Цукерка

    /

[ц у к е р к а]

 

 

1. Солодкий кондитерський виріб, виготовлений з різних продуктів, зварених із цукром, що має вигляд невеличкого шматочка, подушечки, кульки, плиточки тощо.

 

2. Загадки.

Червоненька, маленька,

малим дітям солоденька.

(Цукерка)

Маленька, солоденька,

Дітям смачненька.

(Цукерка)

 

3. Вірш.

Мій дідусь приніс дарунки,

Його звали Дід Мороз,

В нього є цукерки в клунку,

І зайчисько, й паровоз.

Л.Забашта.

 

4. Текст.

Тато приніс Лесику цікаву цукерку: на паличці медяний ведмедик, якого можна смоктати. Смоктав Лесик цукерку, смоктав аж доки лишилася одна паличка. А де ж подівся ведмедик?

В. Григоренко

 

 

 

 

                    /

Цукор

                 /

[ц у к о р]

 

1. Біла кристалічна речовина, солодка на смак, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини тощо.

 

 

2. Загадки.

Білий як сніг,

В пошані у всіх.

До рота попав –

Там і пропав.

(Цукор)

 

Білий, а не сніг,

твердий, а не камінь,

солодкий, а не мед.

(Цукор)

 

 

3. Вірш.

Цапок водицю п’єз цеберка,

Скубне травицю на лужку.

Солодкий цукор чи цукерка –

Це теж цапкові до смаку.

Н.Забіла

 

 

4. Народна мудрість.

Добре слово краще за цукор і мед.

 

 

 

           /

Чотирнадцять

                     /

[ч о т и ^е р н а д ц' а т']

 

1. Числівник, означає кількість предметів.
2. Речення.

Чотирнадцять учнів брали участь у спортивних змаганнях.

                  /

Якір

                /

[й а к' і р]

 

1. Важкий металевий пристрій з лапами і на ланцюгу, призначений для зупинки судна у відкритій водоймі через зчеплення його з грунтом.
2. Загадки.

Судно давно б лишило порт,

Бо хвилі б’ють у борт.

Та міцно я вхопивсь за дно

І не пущу судно всеодно.       (Якір)

3. Вірш.

На човні уся сім’я:

тато, я і мама.

За борти держуся я

обома руками.

Тато вже мотор завів,

За кермо вхопився ...

Човен рвучко заревів,

І мотор спинився.

•  Отака-то дивина! –

 Я гукнув до тата. –

 Це ж забулися човна

 З якоря ми зняти!

Г.Бойко

 

Література

 

 

1. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи – К: Початкова школа, 2001 р.
2. Бібліотечка вчителя початкової школи – 2002 - № 5
3. Бібліотечка вчителя початкової школи – 2005 - № 11.
4. Прилипко Г. Подорож у словникову країну. Цікаві форми роботи зі словниковими словами.- 2005 - № 24 – с. 10 Початкова освіта.
5. Павленко Л.П. Робота із словниковими словами у 1-4 класах (за новою програмою). – 2005 - №31. – М.Ж. Початкове навчання та виховання.
6. Шумада Н.С.  Народ скаже – як зав’яже. Українські народні прислів’я, приказки, загадки. -  К: “Веселка”, 1971 р.
7. Полюча Л.М. Словник антонімів. – К.: “Радянська школа”, 1987 р.
8. Словничок-помічничок: Українська абетка. Значення, вимова і написання слів: 1 клас/ Авт. – упоряд. Т.М. Огієнко, Л.Ф. Богданова, О.А.Коробкіна, С.М.Богданова – Х.: “Країна мрій”, 2003 р.
9. Прищепа К.С., Лук’яненко В.Г. Тематичний словник школяра. – К.:”Гала”, 1997 р.
10. Коломієць М.П. Словник української мови в малюнках: - Х.: “Освіта”, 1995 р.
11. Шкільний тлумачний словник української мови. – Тернопіль: “Збруг”, 1995 р.