Творчий проєкт «Десмургія»

Творчий проєкт «Десмургія»

Вступ. Десмургія (від грец. desmos – зв’язок, пов’язка та ergon – робити; тобто в перекладі десмургія це «робота з пов’язками») – це розділ медицини, що вичає види пов’язок, їх застосування та способи накладання

Пов'язка – це засіб призначений для утримання та закріплення хворої частини тіла в потрібному для лікування положенні

Для пов'язки використовують марлевий бинт, еластичний бинт, марлеві серветки, коли необхідно — вату. Додатково можуть використовувати різні розчини антисептиків та лікувальних речовин, пластир, клеол, гіпс, «медична косинка», механічні пристосування (наприклад, шини).

Значення пов’язок. Сприяють зупинці кровотечі;Утримують ліки в рані;Знерухомлюють ушкоджені ділянки тіла;Запобігають забрудненню рани;Сприяють очищенню рани від гною.

Перев’язувальний матеріал. Перев’язувальний матеріал повинен відповідати наступним вимогам:бути м'яким;мати хорошу гігроскопічність;володіти капілярністью;бути дешевим і доступним;мати гарну нейтральну реакцію.

1.Історія виникнення пов’язок. Перші відомості про застосування пов’язок відносяться до глибокої давнини. Вже первісна людина для прикриття ран та інших дефектів шкіри використовувала листя, траву і кору дерев.

Одні з найбільш ранніх письмових відомостей про лікування ран з використанням пов’язок присутні на глиняних дощечках древніх шумерів, датованих близько 2500 р. до н. е., в них описується процес промивання ран 8 водою і молоком з наступним накладенням пов’язки з медом і смолою.

Відомо, що 1600 – 1500 до н. е вже тоді єгиптяни володіли технікою накладення пов’язок при різних захворюваннях і ушкодженнях. Розвитку десмургії у Древньому Єгипті також сприяло активне використання під час поховання процесу муміфікації

У стародавній Індії перев’язка ран здійснювалася лляними, вовняними і шовковими тканинами, просоченими маслами, а також шкірою і деревною корою. У Древній Греції велику увагу приділяли лікуванню зовнішніх пошкоджень, умінню, залежно від захворювання та локалізації патологічного процесу, накласти ту чи іншу пов’язку (рис. 1.2).

При лікуванні ран стародавні греки застосовували пов’язки змочені вином, рослинними оліями, розчинами квасців. Також є відомості про використання спеціальних 10 пристроїв і пов’язок для витягнення, що застосовувалися при лікуванні переломів і виправленні різних викривлень хребта і кінцівок.

Розвиток десмургії, в період Римської імперії найбільш яскраво відобразився в становленні військової медицини. Так, кожному римському воїну, для надання першої допомоги собі й пораненим товаришам, належало мати при собі необхідний перев’язувальний матеріал (рис. 1.4). Було створено військові установи для поранених і хворих –Обслуговував їх персонал, який складався з лікарів, економів, інструментаріїв й молодшого персоналу. Інструментарії завідували інструментами, ліками й перев’язувальним матеріалом

Римський лікар грецького походження Клавдій Гален (129 або 131 – бл. 200 рр. н. е.) вперше застосував пов’язку при переломі ключиці. В епоху Відродження в XIV ст. був описаний метод лікування вивихів і переломів створенням постійного витягнення вантажем. З цією метою у XVI ст. французькі хірурги застосовували різноманітні апарати і протези. У 1851 р. голландськими лікарями Матіссеном і Вандерлоо вперше для лікування переломів була застосована гіпсова пов’язка.

Поява марлевих бинтів (Дж. Лістер, 1871), які добре «дихали» і усмоктували рановий секрет, значно спростило процес накладення пов’язок й сприяло розвитку десмургії

У 1882 р. німецькій фармацевт Пауль Карл Бойерсдорф винайшов липкопластир, нанісши на шматочок лляної ганчірочки природний каучук, соснову смолу і окис цинку. Надалі все більш широкий розвиток отримало використання вати і марлі, як основних перев’язувальних матеріалів, клейових і сітчастих пов’язок, а також нерухомих пов’язок і пов’язок з витяжінням, як основних методів лікування переломів

У 1954 р. J. T. Scales було сформульовано властивості «ідеальної» багатоцільової пов’язки, що є актуальними і сьогодні: – висока проникність для водяної пари; – низька адгезія до рани; – наявність сорбційної здатності; – бар’єрні функції для мікроорганізмів; – відсутність подразнюючої та алергічної дії; – низька займистість; – здатність фіксації до шкіри; – можливість стерилізації; – невисока вартість. Подальший розвиток десмургії відбувався у напрямку створення більш ефективних антисептичних засобів і перев’язувальних матеріалів, у тому числі на полімерній основі, а також розробці атравматичних пов’язок.

2. Види пов’язок. За призначенням: Захисні;Давлячі;Лікувальні;Гемостатичні;Імобiлiзуючі;Екстензійні (пов'язки з витяжкою);

М’які пов’язки: Бинтові;Косиночні;Еластичні;Клеєві;Пращеподібні;Контурні;Тверді пов’язки: Гіпсові пов'язки; Лангети; Шини металеві; Дерев’яні; Пластикові; Вакуумні;

По типу перевязки: Кругові; Хрестоподібні;Перехресні;ЧерепашачіСпіральні;Колосоподібні; Повзучі;Циркулярні;За характером фіксації:транспортної фіксації;терапевтичної фіксації

Правила накладання пов’язок1. Перед накладенням пов’язки необхідно переконатися в наявності достатньої кількості перев’язувальних матеріалів належної якості. 2. Пов’язка повинна відповідати поставленій меті, певним естетичним вимогам, бути зручною для хворого, міцно триматися, не порушувати крово- і лімфообіг. 3. Перед накладанням пов’язки необхідно пояснити потерпілому призначення пов’язки, це дозволяє контролювати стан хворого і полегшує процес перев’язки. 4. Під час накладення пов’язки треба стояти обличчям до хворого (наскільки це можливо), при його горизонтальному положенні – з боку пошкодженої частини тіла. Горизонтальне положення більш вигідно тільки при бинтуванні живота, тазу і верхньої третини стегна. 5. Частині тіла, яку перев’язують, необхідно надати правильне фізіологічне положення. Правильне фізіологічне положення кінцівок: стопу встановлюють під прямим кутом до гомілки; гомілку злегка згинають у колінному суглобі під кутом 140 – 160°; стегно відводять в 33 кульшовому суглобі; пальці кисті злегка згинають; ліктьовий суглоб згинають під кутом 90°; плече відводять від тулуба за допомогою валика, поміщеного в пахвову западину. Будь який процес перев'язки починається з двох закріплюючи оборотів. Скатаний бинт тримають в робочій руці (в правій - правші, в лівій - лівші). Бинтуют зліва направо. Новий шар накладають на попередній на половину або 1/3. Останній виток повинен бути фіксуючим. Як саме бинт закріплюють, залежить від місця пошкодження. Починают і закінчують накладати пов'язку на здорових ділянках тіла.

3. Застосування пов’язок

Пов’язки на голову та шию. Циркулярна - застосовується при несильних пошкодженнях в районі лоба, скроні або потилиці. Хрестоподібна - накладають при ушкодженнях (пораненнях, після операцій) в області шиї і потилиці. «Шапка Гіппократа- накладається при великих пошкодженнях волосистої частини голови. Спочатку травмоване місце обмотується, а потім тури фіксуються циркулярної пов'язкою. Монокулярна чи бінокулярна пов’язка (на одне, чи обидва ока).

«Чепец» - найпоширеніша пов'язка. Середину бинта кладуть на тім’я, кінці його утримує пацієнт або помічник. Початок зав'язки беруть в ліву руку і роблять закріплюючий виток навколо потилиці і чола. Потім потрібно обернути навколо бинта і вести по потилиці до наступного кінця. Наступний виток робиться вище попереднього. Перев'язувати потрібно поки вся волосиста частина голови не закриється бинтом. Перев'язка закінчується двома фіксуючими витками. Кінці бинта, які утримував пацієнт або помічник, зав'язуються під підборіддям. Вуздечка. Перший виток бинта робиться навколо лобової і потиличної області. Потім через потилицю зав'язку ведуть на підборіддя. Потім бинт повертається назад на потиличну область з іншого боку. Далі зав'язку ведуть від потилиці до підборіддя, щік і чола. Тури повторюють кілька разів. Фіксуюсі витки роблять навколо голови.

Накладання хрестоподібної по’язки

Пов’язки на передпліччя та плече. Колосоподібна пов'язка на плечовий суглоб. Рука повинна розташовуватися уздовж тулуба. Бинт накладається на нижню третину плеча. Навколо неї потрібно зробити два закріплюючі обороти. Далі зав'язка ведеться з плеча на груди до здорової пахвової западини, переходит на спину і повертається на плече. Потім пов'язка на плечовий суглоб накладається в кілька оборотів. Кожен наступний повинен трохи покривати попередній. Ходи зав'язки повторюються з плеча до плечового складу до тих пір, поки вся пошкоджена поверхня не буде закрита. Бинт фіксується шпилькою. Черепашача на ліктьовий суглоб. Постраждалий повинен зігнути пошкоджену кінцівку під кутом 90 градусів. Пов'язка накладається зліва направо. Перші два обороти фіксують. Наступні витки повинні по черзі накладати на верхню і нижню частину передпліччя. Пов'язка фіксується за допомогою розрізаного і зав'язаного на вузол кінця бинта.

Пов’язки на грудну клітку. Спіральна (Пуртупея) - накладається при ушкодженнях грудної клітки. При накладанні потрібно відрізати шматок зав'язки і перекинути її через передпліччя. Взяти бинт і зробити два фіксуючих обороти на вдиху трохи нижче мечоподібного відростка. Продовжувати бинтувати по спіралі, наступний виток повинен накладатися на 2/3 або ½ попереднього. Два останніх тури - фіксуючі, вони доходять до пахвових западин. Хрестоподібна пов’язка на задню та передню поверхні грудної клітки. ЇЇ накладають при пораненні верхніх відділів грудної клітки

Під час накладання пов'язки Вельпо кисть розташована в ділянці надпліччя здорового боку. Перший тур бинта проходить від хворої кінцівки до здорової довкола груднини; 2-й, вертикальний, спускається з боку надпліччя ушкодженого боку через плече і під ліктьових-суглобом, тут він змінює напрямок на горизонтальний; далі 2-й тур прямує на бічну поверхню груднини і, проходячи по задній її поверхні, горизонтальний тур фіксує кінцівку на тулубі. Ліктьовий суглоб має бути щільно притисненим до трудної клітки. Пов'язку Вельпо застосовують рідко, через те що нефізіологічне положення верхньої кінцівки призводить до повторного зміщення уламків, а в разі тривалої іммобілізації — до тугорухомості в суглобах верхньої кінцівки. У такому разі перевагу надають пов'язці Дезо. Під час накладання пов'язки Дезо верхня кінцівка набуває фізіологічного положення. Пов’язка «Дезо» – накладається на верхню кінцівку при вивихах плеча чи переломах.

Накладання пов’язки Дезо(до хворого)

Пов’язки на живіт та область тазу. Спіральна та циркулярна пов’язки на живіт. Колосоподібна на пахову ділянку. Робляться витки навколо живота, а потім бинт опускається по переду через лівий пах назад. Накладається кілька колосоподібних оборотів. Бинт перекладається на праву сторону. Все повторюється, після чого зав'язку повертають на лівий пах. Закріплюють пов'язку на животі.

1. Cпіральна, колосоподібна. У міру бинтування пальця від кінчика (остання фаланга) вниз використовується техніка спіральної пов'язки, а при підході до основи пальця і переході на тильну частину кисті вона заміняється на колосоподібну, формуючи неповну “рукавичку”. Накладається при опіках, для зупинки кровотечі,для щапобігання попадання в рану інфекції.2. Хрестоподібна на променево-запястний суглоб при розтягненні зв’язок. Два фіксуючі тури, переходмо на кисть повертаємось до запястя і посторюємо 2-3 рази, 2 фіксуючі тури3. Пов'язки на палець (спіральна, колосоподібна)Пов'язка на палець починається з кільцеподібного витка у основи пальця, потім бинт проводиться на тильну поверхню кисті до зап'ястя, навколо якого виконують фіксуючий виток, і вертається назад до основи пальця. Пов’язки на кисть

1. Черепашача повязка на колінний суглоб2. Хрестоподібна повязка на ділянку гомілково-ступневого суглоба. Її починають циркулярним туром на нижній третині гомілки , потім бинт навскіс опускають на тил ступні, роблять оберт навколо ступні, піднімають догори,де перехрещують з попереднім туром і закріплюють на гомілці.3. Спіральна повязка на великий палець. Пов’язки на нижню кінцівку

Пов’язка «рукавичка» Пов’язка починається з першого фіксуючого витка на зап’ястя, далі бинт проводиться по тильній стороні кисті, проводиться через основу пальців і знову вертається на зап’ястя. На лівій руці таку пов’язку починають з 5-го пальця, а на правій – з першого нешироким бинтом (2-3 см) в стані пронації кисті (долонею вниз). Бинт розкатують по тилу кисті до п’ятого пальця, спіральними ходами прикривають п’ятий палець, починаючи від його кінчика. Далі бинт направляють по тилу кисті на зап’ястя, перехрещують попередній, і, зробивши круговий виток, із долонної сторони зап’ястя переводять по тильній поверхні на четвертий палець. Пов’язку закінчують циркулярними ходами навколо зап’ястя. Для закріплення пов’язки необхідно при переводі бинта з пальця на палець також виконувати кругові ходи навколо зап’ястя.

Сучасні види пов’язок. Дихаючі еластичні пов’язки. Для допомоги потерпілим від опіків бійцям АТО необхідні сучасні гелеві пов'язки. Українські вчені розробили протиопікові гідрогелеві пов’язки для бійців АТО

Джерела літератури:https://cutt.ly/q. T6f. Qy5https://cutt.ly/c. T6d67 Shttps://cutt.ly/LT6h. I0lhttps://cutt.ly/h. T6h. H5nhttps://cutt.ly/ST6lhl2https://cutt.ly/y. T6lc. XR