Творчий вернісаж «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить»

Творчий вернісаж

«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить»

Гості свята у залі. Звучить бандура

Ведучий

Доброго дня,  шановні друзі! Із щирим серцем та безмежною радістю ми вітаємо вас у цьому залі. Наші будні насичені не лише уроками, олімпіадами та конкурсами, а й творчими посиденьками та різноманітними  виховними заходами. Сьогодні пропонуємо  вашій увазі творчий вернісаж «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить», присвячений Міжнародному дню рідної мови.

Пісня «Про рідну мову»

Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово?

Демонстрація відеоролика (учні читають уривки з творів класиків української літератури та із власних творів про мову)

  Ведучий   Все для людини: небо і поля,
   І кожен має право розмовляти
   Тією мовою, що нам дала Земля,
   Співати пісню, що навчила мати.

Пісня

Павло Глазовий «Кухлик»

Ведучий

Українці завжди славилися веселою вдачею та гумором. Дорогі друзі,українську мову та літературу треба добре знати, щоб не було так, як отому парубку, який аж надто далекий від вивчення рідної мови.  

Інсценізація за мотивами твору Григорія Квітки-Основ’яненка

«Сватання на Гончарівці»

Стіл, накритий до вечері, за ним сидить Стецько, жадібно їсть.
Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би – їв, і стояв би – їв, і лежав би – їв, і спав би – їв. . .

(З’являється Галя)
Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл.
Галя: Побійся Бога, Стецьку, чи тобі цього мало?
Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . .
Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу.
Стецько: Із таком? А що воно таке? Не куштував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу.
Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв.
Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака!
Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш.
Стецько: А як то воно грамоту знать? Що я такого не куштував.
Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».
Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком.
Галя: Оце «ес»
Стецько: Та це ж ріжок, а до нього – какао. Смакота.
Галя: Оце буква «І».
        (Стецько підходить, домальовує)
Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається.
Галя: Оце «У».
Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га?
           (замахується)
Галя: (хапається за рогача) Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача.
           (проганяє Стецька).

Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь українців. Це наша гордість, бо все, що створив народ, увійшло до скарб­ниці загальнолюдської культури.

Катерина Мотрич «Молитва до мови» 

Ведучий

На завершення  свята прийміть від нас невеликі подарунки-обереги, зроблені учнями нашої школи. Сподіваємося, що  ці обереги принесуть вам щастя і любов,  успіх у справах,  здоров’я та захистять від усього злого і лихого.

Вручення подаруночків гостям свята

Пісня